Ухвала суду № 95512882, 15.03.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1236/16-к

1-кп/206/9/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді Поштаренко О.В.,

суддів Малихіної В.В.,

Маштака К.С.

за участю секретаря Дерця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та клопотання захисника-адвоката Баховського М.М. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби або зменшення розміру застави, по кримінальному провадженню під № 12012040650000522, відомості про яке внесені до ЄРДР від 19.12.2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

прокурора Ткаченка О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Баховського М.М.

ВСТАНОВИЛА:

В провадження Самарського районного суду м. Дніпропетровська з Апеляційного суду Дніпропетровської області, в порядку ст. 34 КПК України, 23.04.2018 надійшли матеріали кримінального провадження під № 12012040650000522 від 19.12.2012 відносно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 . В обгрунтування клопотання зазначив наступне. Ухвалою суду від 20.01.2021 продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, із залишенням визначеного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 2800000 гривень. Метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Беручи до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_1 відомі свідки та потерпілі, які викривають його протиправні дії та адреси їх проживання, а тому, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на них, шляхом примушування останніх до зміни своїх показань або відмовив від них. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом затягування судового розгляду, наданням вказівок іншим особам, які не є учасниками досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, на здійснення впливу на свідків і потерпілих у вказаному кримінальному провадженні. З огляду на викладене, прокурор вважає, що наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, саме покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, яке йому загрожує у разі визнання його винним за обвинувальним вироком суду у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, може здійснити спробу переховатися від суду. Враховуючи вищевикладене, просив клопотання задовольнити. В клопотанні захисника-адвоката Баховського М.М. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби або зменшення розміру застави просив відмовити в повному обсязі.

Захисник-адвокат Баховський М.М. в судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 . Разом з тим, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби або зменшення розміру застави, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на наступне. Ухвалою від 20.01.2021 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 на строк до 17.03.2021 року. На момент затримання в даному провадженні ОСОБА_1 проживав в місті Дніпро. Від суду не переховувався, проходив лікування від важких наслідків ДТП.Після затримання та на сьогоднішній день ОСОБА_1 не мав шансу продемонструвати добросовісну процесуальну поведінку, яку демонстрував в кримінальному провадженні протягом 4 років розгляду до затримання та застосування до нього тримання під вартою. Кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 ініційоване «потерпілими», які мають корисливий мотив та мотив приховати власні кримінально карані дії. Тобто не інтереси кримінального провадження утримують ОСОБА_1 в слідчому ізоляторі, а особиста зацікавленість замовників кримінального переслідування. Разом з тим, звертає увагу, що ОСОБА_2 перебуває під вартою тривалий час, а реальне судове слідство не розпочалось через багаторазову неявку потерпілих до суду, при цьому розумні строки розгляду провадження не дотримуються безпричинно, без об`єктивних перешкод. Також, має місце стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , про що в матеріалах справи міститься медична документація, яка вказує на чисельні травми ОСОБА_1 в наслідок ДТП в тому числі переломи черепу які потребують лікування. Отже, отримання медичної допомоги в умовах СІЗО неможливе, лікування потрібне у вузько-спеціалізованих лікувальних закладах МОЗ. Окрім того, просив врахувати очевидну не співмірність встановленого судом розміру застави, яка очевидно не відповідає майновому стану та репутації ОСОБА_1 і є приховано безальтернативним запобіжним заходом, посилаючись на усталену практику Європейського суду з прав людини. У зв`язку з цим, вважає, жодним чином не обґрунтованим та не доведеним, що застосування більш м`яких заходів буде не достатнім для запобігання ризикам, тим більше, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. ОСОБА_3 надав до суду клопотання в якому просив розглядати вказане кримінальне провадження, у том числі клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 без його участі. Наполягав на подальшому триманні під вартою ОСОБА_1 у зв`язку із тиском на нього, як на потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі, підтримав клопотання захисника-адвоката Баховського М.М. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби або зменшення розміру застави, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів, вивчивши клопотання прокурора та захисника-адвоката Баховського М.М., заслухавши думку обвинуваченого, дослідивши клопотання потерпілого ОСОБА_3 та вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЧ. Згідно зі змістом ст. 131 та ст. 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Частиною першою ст. 199 КПК України, визначено що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2021 ОСОБА_1 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, починаючи з 20 січня 2021 року до 17 березня 2021 року до 12 год. 00 хв. включно із залишенням визначеного альтернативного запобіжного заходу в вигляді застави в розмірі 2800000 (два мільйони вісімсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Так, згідно з позицією Європейського суду з прав людини питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Частиною першою ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

На підставі практики Суду і Кримінальний процесуальний кодекс України встановив норму закону ст.177 КПК України, яка містить, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Колегія суддів, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника-адвоката Баховського Г.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби або зменшення розміру застави, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму, у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою уникнення покарання яке йому може загрожувати у разі визнання його винним за обвинувальним вироком суду у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, може переховуватись від суду. Отже, ризик передбачений ч.1 ст. 177 КПК України, який був підставою для продовження дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів вважає таким, що на сьогодні повністю не перестав існувати.

Крім того, вирішуючи подане клопотання колегія суддів, враховує усталену практику ЄСПЧ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно з якою тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 злочину та можливість ухилення від явки до суду.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено. Доводи прокурора про те, що обвинувачений продовжує впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже були допитані в судовому засіданні, як і свідок ОСОБА_5 , інші свідки на протязі чотирьох місяців в судове засідання не з`являються, заходів щодо забезпечення явки свідків в судове засідання стороною обвинувачення та потерпілим ОСОБА_3 не приймаються, письмові докази вивчені в повному обсязі та досліджені судом. Таким чином, стороною обвинувачення не вживаються дієві заходи для забезпечення допиту свідків у справі. При цьому ризиків, щодо впилу на свідків можливо уникнути, шляхом покладання обов`язків не спілкування обвинуваченого зі свідками.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за час розгляду вказаного кримінального провадження неодноразово до судових засідань не з`являлись будучи повідомлені належним чином, будь-яких доказів поважності причин неявки до судових засідань суду не надано і досі, вказані обставини були причинами неоднарозових відкладень судових засідань за цих підстав. Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як соціальні зв`язки обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_1 однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотаня захисника-адвоката Баховського М.М. в частині зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт у певний час доби.

Таким чином, колегія суддів вважає що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, підлягає частковому задоволенню. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому одночасно, колегія суддів, при постановлені ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне розглянути питання, щодо зміни раніше визначеного розміру застави, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 182 КПК України, запобіжний захід у виді застави обирається без визначення граничного строку дії до його скасування (зміни, припинення) у передбачених законом випадках. При обранні запобіжного заходу у виді застави на підозрюваного (обвинуваченого) покладається зобов`язання прибувати до суду (слідчого, прокурора) за кожною вимогою. Таке зобов`язання є суттю всіх запобіжних заходів не пов`язаних з позбавленням волі і покладається на підозрюваного (обвинуваченого) на весь строк дії запобіжного заходу незалежно від покладення на нього інших обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194КПК України. Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необгрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя.

Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обгрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується. Суд також зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому, перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається у таких межах: 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, колегія суддів вважає, що розмір застави - 280000 гривень, на даний час є занадто надмірним та не вбачає виключних випадків, які б вказували на те, що застава у максимальних межах визначених для особливо тяжкого злочину п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання обов`язків обвинуваченим, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК України.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те що в клопотанні та під час судового розгляду, прокурором не зазначеного жодної обґрунтованої необхідності залишення подальшого розміру застави у розмірі 280000 гривень обвинуваченому ОСОБА_1 та не наданого відповідного доказу з цих підстав.

А тому, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що слід змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід шляхом зменшення розміру призначеної застави до 175 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи що ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про стійкі соціальні зв`язки, а відтак саме такий розмір колегія суддів вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризику переховування його від суду.

Також суд враховує, що застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку про те що клопотання прокурора та клопотання захисника – адвоката Баховського М.М. підлягають частковому задоволенню. На підставі вищевикладеного, керуючись: ст.ст. 7, 9, 177, 178, 182, 183, 199, 331 ,372, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню під № 12012040650000522, відомості про яке внесені до ЄРДР від 19.12.2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити частково.

Клопотання захисника-адвоката Баховського М.М. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби або зменшення розміру застави, по кримінальному провадженню під № 12012040650000522, відомості про яке внесені до ЄРДР від 19.12.2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, починаючи з 15 березня 2021 року до 08 травня 2021 року до 12 год. 00 хв. включно.

Змінити альтернативний запобіжний захід в вигляді застави в розмірі 2800000 (два мільйони вісімсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці України, зменшивши її до 175 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 397250,00 (триста дев`яносто сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу - застава, кримінальне провадження під № 12012040650000522 від 19.12.2012, обвинувачений (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали). В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити про це суд. З моменту звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови внесення застави, наступні процесуальні обов`язки: - прибувати за кожним викликом суду; - не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду; - повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання; - за наявності паспорту для виїзду за межі України здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - утриматись від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню № 12012040650000522 в позапроцесуальний спосіб; - носити електронний засіб контролю. Визначити термін дії зазначених процесуальних обов`язків протягом двох місяців з дня внесення застави. В задоволенні клопотання захисника-адвоката Баховського М.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 в частині зміни запобіжного заходу на домашній арешт у визначений час доби –відмовити.

Ухвали суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя О.В. Поштаренко

Судді В.В. Малихіна

К.С. Маштак