Рішення № 95511453, 11.02.2021, Міловський районний суд Луганської області

Справа № 418/3832/20

2/418/19/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2021 року Міловський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Гуцола М.П.,

за участю секретаря Вороніної І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Мілове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міловської селищної ради Луганської області про визнання права власності на частку житлового домоволодіння (квартиру) за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міловської селищної ради Луганської області про визнання права власності на частку житлового домоволодіння (квартиру) за набувальною давністю.

Позовна заява вмотивована тим, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .Згідно нотаріального Договору купівлі-продажу будинку від 16.08.2006 року це домоволодіння, позивач ОСОБА_1 придбав у громадянки ОСОБА_2 у вигляді 48/100 його частки, тобто інші 52/100 його частки належать іншій особі. Фактично з 16.08.2006 року власниця суміжної квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 у своїй квартирі вже не проживала. ОСОБА_3 надала усний дозвіл ОСОБА_1 користуватися квартирою на свій розсуд без укладання будь якого з нею договору найму чи оренди.

24 червня 2013 року власниця суміжної з позивачем квартири АДРЕСА_2 у даному домоволодінні ОСОБА_3 померла. При цьому, у зв`язку з тривалим не проживанням ОСОБА_3 у її квартирі АДРЕСА_2 це житлове приміщення приходить у занепад, жодних ремонтів у квартирі не проводилось. Позивач ОСОБА_1 для забезпечення схоронності цієї квартири АДРЕСА_2 намагається вживати, так як з її дозволу практично відкрито і безперервно володію та користується. Однак невизначеність із правовим статусом цієї квартири АДРЕСА_2 (58/100 частки будинку) мені, власнику суміжної частини будинку (квартири АДРЕСА_3 ) ОСОБА_1 заважає вживати дієвих заходів для її якісного ремонту і подальшого підтримання у належному будівельно-технічному стані, що створює реальну небезпеку для стану й належної йому суміжної квартири АДРЕСА_3 , так як ці дві квартири розташовані на одному фундаменті, під одним дахом і мають спільну суміжну стіну.

На підставі зазначеного позивач просить, визнати за ним право власності за набувальною давністю на 58/100 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 08.12.2020 року задоволено клопотання позивача щодо витребування доказів по справі, а саме:витребувано у приватного нотаріуса Міловського районного округу Луганської області Нєдовєсової Н.М. копію спадкової справи ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 21.01.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтрив в повному обсязі і просив їх задоволити.

Представником відповідача подано письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, при ухваленні рішення покликається на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу будинку від 16.08.2006 року ОСОБА_1 придбав 48/100 частки будинку, який розташований на земельній ділянці, площа якої не визначена і яка знаходиться в комунальній власності Міловської селищної ради Луганськї області за адресою :

АДРЕСА_4 у будику АДРЕСА_5 належить ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 20.12.1993 року.

За змістом листа від 19.09.2020 року Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану повідомлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті: смт. Мілове, Міловський район, Луганська область.

При цьому, у зв`язку з тривалим непроживанням ОСОБА_3 у її квартирі АДРЕСА_2 це житлове приміщення приходить у занепад, жодних ремонтів у квартирі не проводилось, однак хоча б якісь заходи для забезпечення схоронності цієї квартири АДРЕСА_2 позивач ОСОБА_1 намагається вживати, так як з її дозволу практично відкрито і безперервно позивач володіє та користується, зберігає у ній деякі речі, наглядаю за нею.

Позивач ОСОБА_1 звертався до Міловської селищної ради, на що отримав відповідь за № 707 від 14.07.2020 року, що Міловською селищьною радою Луганської області не вживалося заходів для визнання квартири АДРЕСА_6 .Міловому відумерлою спадшиною у зв`язку з відсутністю для цього підстав.

Зі змісту акту від 07 грудня 2020 року, складеного депутатами Міловської селищної ради Старобільського району Луганської області Морозовою Н. та Брагунцовим М., слідує, що позивач ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа, де спадкоємцем є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 03.09.2014 року, яке наявне у матеріалах у спадкової справи № 89-2013 від 22.10.2013 року.

Також із матеріалів спадкової справи судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину на будівлю, яка є предметом даного позову та належала померлій ОСОБА_3 не видавалось.

Згідно інформаційної довідки із спадкового реєстру слідує, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкова справа не заводилась.

Таким чином, судом встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 ніхто не звертався та спадкова справа не заводилася, інші спадкоємці на майно, а саме: кв. АДРЕСА_6 відсутні.

Згідно акту про фактичне користування житловим приміщенням у с. Мілове Луганської області від 20 січня 2021 року слідує, що ОСОБА_1 фактично користується житловим домоволодінням за адресою: АДРЕСА_4 з січня 2010 року.

Вказана обставина також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 , який повідомив суду, що ОСОБА_1 фактично користується житловим домоволодінням за адресою: АДРЕСА_4 з січня 2010 року та використовує його для господарських потреб та зберігання власних речей.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право впорядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнанихабо оспорюванихправ, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови).

З врахуванням вказаних норм законодавства правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: - наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; - законність об`єкта володіння; - добросовісність заволодіння чужим майном; - відкритість володіння; - безперервність володіння; - сплив установлених строків володіння; - відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови).

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). (п. 14 Постанови)

З наведеного суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 понад 10 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном. Відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, на час розгляду справи власниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, а тому позивач за час більше 10 років такого володіння набув право власності за набувальною давністю на частину 58/100 (п`ятдесят вісім сотих) частки, згідно приватизаційних документів – квартири АДРЕСА_7 .

Розподіл судових витрат не здійснюється оскільки позивач прийняв їх на себе.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 344 ЦК України, ст. ст. 10,12,13,258-259, 263-265,280-282, 395 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Міловської селищної ради Міловського району Луганської області про визнання права власності на частку житлового домоволодіння (квартиру) за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 58/100 (п`ятдесят вісім сотих) частки, згідно приватизаційних документів – квартира АДРЕСА_7 .

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: Міловська селищна рада Луганської області, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 73, смт. Мілове, Міловського району, Луганської області, код ЄДРПОУ 04335565.

Повний текст рішення виготовлений 22.02.2021 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Луганського апеляційного суду, який знаходиться у м. Сєвєродонецьк, шляхом подачі скарги через Міловський районний суд Луганської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.П. Гуцол