Рішення № 95509534, 10.03.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14084/20

Провадження № 2/161/720/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борсук К.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/14084/20 за позовом ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Моторно (транспортного) страхового бюро України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2020 року ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі, ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), звернулася в суд з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач, М(Т)СБУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС», третя особа-1), про стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 липня 2019 року близько 23 год. 05 хв. на 145 км. + 350 м. дороги сполученням Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече, в с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області, зі сторони м. Ківерці в напрямку до с. Маяки (наразі с. Княгининок) Луцького району, сталася ДТП, під час якої був скоєний наїзд на пішохода ОСОБА_7 (чоловіка та батька позивачів). Наїзд був скоєний спочатку автомобілем ВАЗ 21063, НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , а потім, автомобілем Volkswagen Passat, НОМЕР_2 . під керуванням ОСОБА_6 .

Від отриманих травм пішохід ОСОБА_7 помер на місці події.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21063, НОМЕР_1 була застрахована у АТ «СГ «ТАС», а цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Passat, НОМЕР_2 на момент ДТП застрахована не була.

У зв`язку з цим, 01 серпня 2019 року позивачі звернулися до третьої особи-1 із заявою про виплату страхового відшкодування, на яку 05 червня 2020 року отримали відповідь про виплату страхової суми у розмірі 1/2 ліміту відповідальності (200 000,00 грн.), що становить 100 000,00 грн. Обґрунтовуючи такі дії, третя особа-1 посилалася на приписи п.36.6 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які передбачають ділення страхової виплати У разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб.

В подальшому, позивачі звернулися до М(Т)СБУ із заявою про виплату 1/2 страхового відшкодування, за шкоду, завдану автомобілем Volkswagen Passat, НОМЕР_2 , який не був застрахований, однак листом від 15 липня 2020 року відповідач повідомив про відмову здійснити таку виплату, через відсутність в діях водія автомобіля Volkswagen Passat, НОМЕР_2 складу цивільного правопорушення (делікту).

Позивачі не погоджуються з такими діями М(Т)СБУ та вважають, що смерть ОСОБА_7 настала саме внаслідок заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями декількох осіб - водіями ВАЗ 21063, НОМЕР_1 та Volkswagen Passat, НОМЕР_2 .

З цих підстав позивачі просять суд:

1) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 75 114,00 грн. на утримання, 8 712,00 грн. витрат на поховання, а всього - 83 826,00 грн.;

2) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 1 291,74 грн., три відсотки річних у розмірі 323,82 грн., а всього - 1 615,56 грн.

Крім того, просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.

Ухвалою суду від 8 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , третя особа-2).

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та в письмовому відзиві позов заперечив.

Треті особи своїм пояснень на позов не надали, в судове засідання своїх представників не направили.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 липня 2019 року близько 23 год. 05 хв. на 145 км. + 350 м. дороги сполученням Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече, в с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області, зі сторони м. Ківерці в напрямку до с. Маяки (наразі с. Княгининок) Луцького району, сталася ДТП, під час якої був скоєний наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Наїзд був скоєний спочатку автомобілем ВАЗ 21063, НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , а потім автомобілем Volkswagen Passat, НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 .

Від отриманих травм пішохід ОСОБА_7 помер на місці події.

Вказані обставини встановлені постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області Білана А.С. від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030000000517 від 07 липня 2019 року, та сторонами не оспорюються (а.с.37-39).

Цією ж постановою встановлено, що причиною ДТП стало грубе порушення пішоходом ОСОБА_7 вимог пунктів 4.4, 4.7, 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху, а в діяннях водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_4 є вдовою померлого ОСОБА_7 (а.с.23), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донькою померлого, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - сином померлого (а.с.24-25).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21063, НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СГ «ТАС», а цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Passat, НОМЕР_2 , на момент ДТП застрахована не була (а.с.21).

У зв`язку з цим, 01 серпня 2019 року позивачі звернулися до третьої особи-1 із заявою про виплату страхового відшкодування, на яку 05 червня 2020 року отримала відповідь про виплату страхової суми у розмірі 1/2 ліміту відповідальності (200 000,00 грн.), що становить 100 000,00 грн. Обґрунтовуючи такі дії третя особа-1 посилалася на приписи п.36.6 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які передбачає ділення страхової виплати У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб (а.с.5-9).

В подальшому, позивачі звернулися до М(Т)СБУ із заявою про виплату 1/2 страхового відшкодування, за шкоду, завдану автомобілем Volkswagen Passat, НОМЕР_2 , який не був застрахований, однак листом від 15 липня 2020 року відповідач повідомив про відмову здійснити таку виплату, через відсутність в діях водія автомобіля Volkswagen Passat, НОМЕР_2 , складу цивільного правопорушення (делікту) (а.с.10).

Судом під час розгляду справи було також оглянуто оригінал матеріалів кримінального провадження №12019030000000517, досудове розслідування в якому здійснювалося за фактом розглядуваної ДТП.

Так, з висновку судово-медичного експерта відділу судово-медичної експертизи трупів Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи Романюка С.В. від 31 липня 2019 року №314, слідує, що на трупі ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: множинні садна, синці та забійно-рвані рани тіла; множинні злами ребер по декількох анатомічних лініях з розривам паріетальної плеври та легень, поперечний злам грудини, косо-вертикальний злам правої ключиці, проникаючі ушкодження серцевої сорочки та стінки лівого шлуночка серця, лівобічний гемоторакс; травматичне розчавлення печінки, гемоперитонеум, крововиливи в навколо ниркову клітковину з обох сторін; злам хребта у грудному відділу між третім та четвертим грудними хребцями, злам хрящів та кісток носа, косо-вертикальний злам горизонтальної гілки нижньої щелепи справа.

Комплекс даних тілесних ушкоджень, враховуючи їх характер та взаєморозміщення, міг виникнути внаслідок здавлення-перекочування колесом (колесами) автомобіля у косо-висхідному напрямку через грудну клітку справа-наліво, при горизонтальному, чи близько до нього положення потерпілого, лежачи на спині.

Видоспецифічних ушкоджень, характерних для удару транспортним засобом (бампер-переломи, видоспецифічні осаднення від деталей автомобіля) виявлено не було.

Причиною смерті ОСОБА_7 , на думку експерта, був травматичний шок, як наслідок поєднання тупої травми тіла, котра супроводжувалася множинними зламами кісток скелету, забоями та розривами внутрішніх органів, на що вказує характерна патоформологічна картина виявлена при дослідженні (а.с.62-67 кримінального провадження).

Згідно висновку судового експерта Волинського науково-дослідженого експертно-криміналістичного центру МВС України Стаднюка С.Х. від 20 вересня 2019 року №319, наїзд на пішохода ОСОБА_7 автомобілем ВАЗ-21063, НОМЕР_1 , відбувся на правій смузі руху автодороги сполученням Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече в напрямку с. Княгининок Луцького району, на ділянці, що передує місцю розташування початку осипу дрібного скла та пластикових частин транспортного засобу (а.с.86-87 кримінального провадження).

Надаючи свою правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині п`ятій статті 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

А у частині другій статті 1188 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

В свою чергу, частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З аналізу вищенаведених положень цивільного та цивільно-процесуального законодавства слідує, що тягар доказування наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (делікту), окрім вини, лежить саме на потерпілій особі, яка має належними та допустимими доказами довести суду:

1) факт наявності шкоди;

2) протиправність діяння (дії чи бездіяльності) особи, яка завдала шкоди;

3) причинний зв`язок між завданою шкодою та протиправним діянням особи, яка завдала шкоди.

В свою чергу, враховуючи особливості регулювання цивільних відносин, пов`язаних з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та які визначені у ст.ст.1187, 1188 ЦК України, необхідність доводити вину, як елементу цивільного правопорушення (делікту), немає, адже така шкода відшкодовується в незалежності від наявності такої вини, або його ступеня.

Для доведення чи спростування цих обставин чинним цивільним процесуальним законодавством сторонам надані дієві процесуальні механізми, як то витребування доказів (ст.84 ЦПК України), призначення судової експертизи судом (ст.103 ЦПК України) чи на замовлення учасників справи (ст.106 ЦПК України).

При цьому, суд, зберігаючи безсторонність, не може у цивільному процесі вчиняти відповідні процесуальні дії за власною ініціативою, а лише за відповідними клопотаннями учасників справи.

В розглядуваному випадку, позивач належними та допустимими доказами довів суду лише факт наявності шкоди, який є очевидним та полягає у смерті близької людини та годувальника, а також протиправність діяння, яка полягає у наїзді на загиблого пішохода автомобілем Volkswagen Passat, НОМЕР_2 .

Однак причинно-наслідкового зв`язку між цими двома юридичними фактами - смертю ОСОБА_7 і наїздом автомобіля Volkswagen Passat, НОМЕР_2 , позивач суду не довів.

Так, з механізму ДТП встановленого під час досудового розслідування, слідує, що перший наїзд на загиблого пішохода ОСОБА_7 здійснив саме автомобіль ВАЗ 21063, НОМЕР_1 .

З вивченого судом висновку судово-медичного експерта слідує, що на трупі пішохода ОСОБА_7 відсутні видоспецифічні ушкодження, характерні для удару транспортним засобом (бампер-переломи, видоспецифічні осаднення від деталей автомобіля), а самі травми отримані пішоходом у горизонтальному, чи близькому до горизонтального, положенні.

Зі змісту висновку також слідує, що смертельними для ОСОБА_7 були травми, які він отримав внаслідок здавлення-перекочування колесом (колесами) автомобіля у косо-висхідному напрямку через грудну клітку справа-наліво.

Вказана сукупність суджень судово-медичного експерта дозволяє суду дійти висновку, що загиблий пішохід ОСОБА_7 не отримував удару від будь-якого автомобіля, а, перебуваючи у горизонтальному положенні, був саме переїханий колесами автомобілів - спочатку автомобілем ВАЗ 21063, НОМЕР_1 , а потім - Volkswagen Passat, НОМЕР_2 .

Локалізація ушкоджень в одній частині тіла, а також відсутність характерних травм в інших частинах тіла (нижніх кінцівках, голові, паховій ділянці), дозволяє дійти також висновку, що обидва автомобілі переїхали загиблого приблизно в одному тому самому напрямку - у косо-висхідному напрямку через грудну клітку справа-наліво.

Тому, на переконання суду, смертельні для себе травми загиблий ОСОБА_7 отримав саме під час першого наїзду автомобілем ВАЗ 21063, НОМЕР_1 , а подальший наїзд автомобілем Volkswagen Passat, НОМЕР_2 , який за своїм травматичним механізмом був однаковим, не може свідчити, що саме цей автомобіль спричинив смертельні травми, адже вони вже виникли на момент наїзду першим автомобілем.

Висновку судово-медичної експертизи, яка б підтверджувала, що смерть ОСОБА_7 настала саме внаслідок травматичної дії обох автомобілів, а не лише першого автомобіля, і саме невід`ємна взаємодія цих двох транспортних засобів спричинила смерть потерпілого, матеріали справи не містять, а про проведення такої експертизи позивачі до суду не клопотали.

Повторний наїзд автомобілем, на переконання суду, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також уявленнях суду про справедливість, об`єктивність та безсторонність, не може свідчити про те, шо смерть потерпілого настала саме внаслідок нього, або, що така смерть не настала б, у випадку, якби травми йому були нанесені лише автомобілем ВАЗ 21063, НОМЕР_1 .

Зважаючи на вищевикладене, на думку суду, відповідач правомірно та обґрунтовано відмовив позивачам у виплаті страхового відшкодування, оскільки не було встановлено наявність всього складу цивільного правопорушення (делікту), окрім вини, в діях водія автомобіля Volkswagen Passat, НОМЕР_2 , а саме - причинно-наслідкового зв`язку між другим наїздом на потерпілого та його смертю. З цих мотивів суд відмовляє у задоволенні позову.

Вказане не позбавляє права позивачів оскаржувати дії третьої особи-1 стосовно не виплати всієї суми страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Моторно (транспортного) страхового бюро України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено

та підписано 15.03.2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк