Рішення № 95506698, 17.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року м. Київ № 640/17712/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача - Шестакової Ю.В.

від відповідачів - не з`явились

від третіх осіб - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до треті особи 1) Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2) Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3) Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян 1) Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації 2) Міністерство охорони здоров`я України

провизнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЦМЕК), Міністерства охорони здоров`я України, Департаменту соціальної політики Київської міської ради (КМДА) Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, за участю третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09.10.2020, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинною зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 05 лютого 2020 року № 8498, яким встановлено, що медична експертна справа ОСОБА_1 не може бути розглянута по суті через відсутність статусу постраждалого (потерпілого) внаслідок аварії на ЧАЕС;

- зобов`язати Центральну міжвідомчу експертну комісію МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС розглянути по суті медичну експертну справу ОСОБА_1 стосовно встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання статусу потерпілого (постраждалого), оформлене протоколом засідання № 8 від 25 вересня 2019 року про відмову у визначенні статусу та видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б;

- зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути подання та прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;

- зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б;

- зобов`язати Центральну міжвідомчу експертну комісію МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання ним законної сили.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він у період 15.03.1983 по 03.12.1987 проживав у м. Києві; у 2008 році. йому встановлено основний діагноз: капілярний рак щитоподібної залози; у 2009 році встановлено інвалідність 3 групи, загальне захворювання. Вважаючи, що вказаний діагноз позивач отримав у зв`язку з радіоактивним опроміненням внаслідок Чорнобильської катастрофи він звернувся до ЦМЕК щодо розгляду його медичної експертної справи стосовно встановлення причинного зв`язку між погіршенням здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи на підставі ст. 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак йому відмолено у її розгляді, у зв`язку з відсутністю підтвердження статусу постраждалого статусу, та рекомендовано звернутися до державної адміністрації за місцем проживання. Позивач звернувся із заявою про отримання зазначеного статусу до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яке відмовило йому у наданні цього статусу з огляду на відсутність встановлення причинного зв`язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

ЦМЕК надано відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що відповідно до п. 1.4 Положення №166/129 експертизі щодо встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС підлягають особи, які згідно з чинним законодавством мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відтак ЦМЕК не мала обґрунтованих підстав згідно діючих законодавчих та нормативно-регуляторних положень розглянути медичну справу позивача по суті.

Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що захворювання позивача не пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, так як позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

Представник МОЗ України у відзиві на позов зазначив, що МОЗ не уповноважений законодавством на прийняття відповідного рішення про встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи.

Під час розгляду справи позивач та його представник підтримали позов з наведених у ньому підстав.

Представник ЦМЕК не визнав позов, просив відмовити в його задоволенні з наведених у відзиві підстав.

Представник Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), позов не визнав з огляду на вказані у відзиві обставини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі та призначене судове засідання у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову від 09.10.2020.

У судовому засіданні 17.02.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що зареєстрований та проживає у м. Київ, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Оболонським РВ ГУ МВС України в місті Києві 16.09.2014 (а.с.10).

Як убачається з матеріалів справи, з 15.03.1983 по 03.12.1987 був зареєстрований по обліку дітей матері за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 22.02.2017 №85/312.

У 2008 році позивачу встановлено діагноз: папілярний рак щитоподібної залози, що підтверджується копіями висновку Київської міської онкологічної лікарні №17304/08 від 26.12.2008 для МСЕК, виписки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Оболонського району м. Києва з амбулаторної карти позивача, виписки Київського міського клінічного ендокринологічного центру №4073/1953 від 06.10.2008 з медичної карти стаціонарного хворого.

15.01.2009 позивачу встановлено 3 групу інвалідності (безстроково, загальне захворювання), що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК №65 від 15.01.2009.

У 2018 році позивач звернувся до ЦМЕК із заявою про встановлення причинного зв`язку між інвалідністю і наслідками Чорнобильської катастрофи.

Згідно з копією протоколу засідання ЦМЕК від 21.11.2018 відповідач прийняв рішення, що вона не підлягає розгляду.

У відповіді ЦМЕК від 26.11.2018 №781 на адвокатський запит представника позивача адвоката Шестакової Ю.В., копія якої наявна у справі, повідомлено, що ст. 12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стосується громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і мають документальне підтвердження цього статусу (посвідчення відповідної категорії), без якого ЦМЕК не вправі приймати до розгляду по суті і приймати рішення (експертний висновок) по медичній експертній справі позивача. Рекомендовано звернутися до відповідної державної адміністрації за місцем проживання, роз`яснено можливість оскарження рішення до МОЗ України.

У грудні 2018 році представник позивача адвокат Шестакова Ю.В. звернулася до УПСЗН із адвокатським запитом від 04.12.2018, копія якого залучена до справи, в якому просила надати довідку, зразка, що міститься в додатку №10 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з копією листа УПСЗН від 17.12.2018, копія якого наявна у справі, у відповідь на цей запит відповідач повідомив порядок видачі посвідчень дітям м. Києва.

16.01.2019 позивач звернувся до УПСЗН із заявою (вх. №0-6 від 16.01.2019), в якій просив надати йому статус постраждалого (потрепілого) внаслідок аварії на ЧАЕС, як дитині, яка зазнала впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи та якому після досягнення повноліття не було надано відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, з числа хворих на рак щитовидної залози.

До заяви були додані копії паспорту і РНОКПП позивача, довідка КК «Центр комунального сервісу", довідка до акта огляду МСЕК, висновок МСЕК від 26.12.2008, лист Київського міського клінічного онкологічного центру від 25.07.2018 №1401, виписка з амбулаторної карти позивача, виписка з медичної карти стаціонарного хворого, лист-відповідь на адвокатський запит ЦМЕК від 26.11.2018 №7-81.

Згідно з копією листа УПСЗН від 25.01.2019 №01-23/1402 позивачу повідомлено про те, що позивачу не встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською ката-строфою, у зв`язку з чим надані документи не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач оскаржив її до суду.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2019 у справі № 640/895/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації передати заяву ОСОБА_1 щодо видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на розгляд до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2019 у справі № 640/895/19, Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян розглянуто заяву ОСОБА_1 та надані до заяви документи та прийнято рішення, оформлене протоколом від 25.09.2019 № 8, яким відмовлено позивачу у встановленні статусу та видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

Також 06.12.2019 позивач звернувся до ЦМЕК із заявою, у якій просив розглянути надану ним документацію інваліда після досягнення 18 років щодо зв`язку захворювань з впливом Чорнобильської катастрофи в зв`язку з наявністю онкологічного захворювання (основний діагноз: папілярний рак щитоподібної залози для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи).

05.02.2020 ЦМЕК за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 прийняла експертний висновок № 8498, згідно з яким медична експертна справа ОСОБА_1 не може бути розглянута по суті через відсутність статусу постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до ст. 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Приписи ст. 11 Закону № 796-ХІІ визначають, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Згідно з ст. 12 вказаного Закону № 796-ХІІ причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.

На встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що після досягнення повноліття визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону. При цьому, однією з підстав для визнання особи потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії є встановлення уповноваженою медичною установою причинного зв`язку інвалідності з даною катастрофою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 13 Закону держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за: 1) пошкодження здоров`я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою; 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім`ї у зв`язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

На державу покладаються також зобов`язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Отже, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії належать, у тому числі, особи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності із Чорнобильською катастрофою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 від 16.09.2014.

Відповідно до довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» №85/312 від 22.02.2017, позивач був зареєстрований по обліку дітей до матері за адресою: АДРЕСА_1 з 15.03.1983 по 03.12.1987.

Згідно з довідкою до акту огляду у МСЕК серії КА-2 №000715 від 15.01.2019, позивачу встановлено III групу інвалідності довічно.

Відповідно до листа Київського міського клінічного онкологічного центру від 25.07.2019 № 1401, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку в Київському міському онкологічному центрі з 2008 року з діагнозом: Рак щитоподібної залози після комбінованого лікування в 208-2011 рр., ст.1 Т3 N0 M0 кл. гр. III.

Суд звертає увагу, що інших захворювань, ніж рак щитоподібної залози, які б могли вплинути на інвалідність позивача при проведенні експертиз встановлено не було, а отже саме зазначене захворювання було підставою для встановлення ОСОБА_1 інвалідності III групи.

За змістом листа Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини» від 13.02.2020 № 01-1/118, підтверджено, що у дитини віком 16 років, мешканця м. Києва в йодний період у квітні-липні 1986 року, відповідно до безпорогової концепції розвитку схоластичних ефектів дії іонізуючого опромінення, в даному випадку ізотопів-131 реакторного Чорнобильського походження, яких дійсно за нормальних неаварійних умов не мало бути в повітрі м. Києва та інших населених пунктів України, у віддаленому післяаварійному періоді (2008р.) могла виникнути і розвинутися радіаційно-індукована злоякісна пухлина (карцинома) щитоподібної залози.

З огляду на наведене, оскільки причиною захворювання, яке призвело до інвалідності позивача, є вплив аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до висновку, що позивач набув право на встановлення йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

При цьому суд зазначає, що перелік категорій осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, встановлений статтею 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є вичерпним, оскільки законодавцем надано можливість встановити причинний зв`язок між інвалідністю та наслідками Чорнобильської катастрофи й особам, які досягли повноліття та не отримали статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи на підставі приписів частини першої статті 11 Закону (ч. 3 ст. 12 Закону України).

Відтак експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинною зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 05.02.2020 № 8498, яким встановлено, що медична експертна справа ОСОБА_1 не може бути розглянута по суті через відсутність статусу постраждалого (потерпілого) внаслідок аварії на ЧАЕС є протиправним.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2018 № 551 (далі - Порядок № 551), документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства є посвідчення.

В силу пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (пункт 4 статті 65 Закону № 796-XII).

З огляду на викладене, зважаючи на встановлений зв`язок інвалідності позивача з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, наявність якого чинним законодавством не пов`язується з віком особи та не може бути перешкодою для визнання такої особи потерпілою від Чорнобильської катастрофи з видачею відповідного посвідчення, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання статусу потерпілого (постраждалого), оформлене протоколом засідання № 8 від 25.09.2019, яким відмовлено позивачу у встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідач позбавив позивача певного кола прав, свобод та соціальних гарантій, якими останній був наділений, у зв`язку з наданням державою певного правового статусу - особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути подання та прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б та видати відповідне посвідчення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

Щодо вимоги про зобов`язання Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання ним законної сили, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення після набрання ним законної сили, а тому підстави для встановлення судового контролю, - відсутні.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час розгляду справи фактів та обставин, беручи до уваги, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 05 лютого 2020 року № 8498 відносно ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Центральну міжвідомчу експертну комісію МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС розглянути по суті медичну експертну справу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) стосовно встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи з урахуванням висновків суду.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання статусу потерпілого (постраждалого), оформлене протоколом засідання № 8 від 25 вересня 2019 року про відмову у визначенні статусу та видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

5. Зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути подання та прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

6. Зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Центральна міжвідомча експертна комісія МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (місцезнаходження: вул. Лісова, 30, смт. Пуща Водиця, м. Київ, 04075).

Відповідач 2: Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37441694, місцезнаходження: просп. Любомира Гузара, 7, м. Київ, 03165).

Відповідач 3: Комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: просп. Любомира Гузара, 7, м. Київ, 03165).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Т.П. Балась

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 15.03.2021.