Рішення № 95506538, 15.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Київ № 640/20297/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу в сумі 18684,37 грн. та зобов`язання Відповідача вчинити дії для списання безнадійного податкового боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 відкрито спрощене провадження у справі, ухвалено розглядати справу без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), замінено Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що нею подано заяву до податкового органу щодо списання безнадійного боргу, що виник зі сплати єдиного соціального внеску в період з червня 2014 року по січень 2018 року, до якої додано сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини. Однак Відповідачем всупереч положень законодавства, відмолено у списанні боргу. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення позову. Посилався на те, що сплата єдиного соціального внеску є обов`язком Позивача та законодавством не передбачено особливих умов щодо сплати єдиного внеску платниками, які перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилась АТО.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 3 вказаної постанови).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком. Можливість з 01.01.2021 забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, передбачена відповідним наказом від 24.12.2020 №755.

Крім цього регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується (наказ від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у м. Києві є процесуальним правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, у зв`язку із чим наявні підстави для заміни вказаного відповідача правонаступником на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 з 14.01.2008 зареєстровано як фізичну особу-підприємця та Позивач перебувала на обліку як платник податку та платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у Державній податковій інспекції у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області.

Позивачем зазначено, що у липні 2014 року у зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території м. Свердловська Луганської області нею припинено ведення господарської діяльності та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 05.02.2015 №3003006817 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 з 05.07.2017 проживає у м. Київ.

З 06.03.2019 ФОП ОСОБА_1 взято на облік як платника податків у Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві.

Позивачем 12.06.2019 отримано сертифікати Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-19-0207 та №3100-19-0208, відповідно до яких з 23.06.2014 по 06.03.2019 діяли форс-мажорні обставини - акти тероризму на території м. Свердловськ Луганської області.

Листом від 24.05.2019 №64221/Л/26-15-17-03-18 Головним управлінням ДФС у м. Києві Позивача повідомлено про наявність заборгованості зі сплати єдиного податку у сумі 4871,11 грн. за період 2014-2017 роки, а також заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 13813,26 грн.

Позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заяву від 14.06.2019 про списання безнадійної заборгованості з єдиного податку та єдиного соціального внеску, які виникли в період дії форс-мажорних обставин. До заяви додано копії сертифікатів Торгово-промислової палати від 12.06.2019 №3100-19-0207 та №3100-19-0208.

За результатом розгляду даної заяви Відповідачем відмовлено у списанні заборгованості, про що Позивача повідомлено листом №80718/Л/26-15-13-20-15 від 09.07.2019.

Вважаючи протиправними дії контролюючого органу щодо відмови у списанні безнадійного боргу, Позивачем подано позов до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюю такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно із пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється:

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута;

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;

101.2.6. податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376.

Пунктами 4.1 - 4.4 зазначеного Порядку встановлено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Пунктом 9-3 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (з 13.03.2015 в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 2 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4.) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Наведені положення пункту 9-3 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» були чинними на момент звернення Позивача до податкового органу із заявою про списання безнадійного боргу.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014.

Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р» дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Відповідно до пунктів 1, 3 Розпорядження №12-75-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р».

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Недоїмка визнається безнадійною в силу прямої дії припису пункту 9-4 (до 13.03.2015 пункт 9-3) Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Така недоїмка підлягає списанню в порядку передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 №805/1535/16-а.

Отже, з викладеного слідує, що на підставі заяви Позивача від 14.06.2019 про списання заборгованості з єдиного податку на єдиного соціального внеску на підставі сертифікатів Торгово-промислової палати від 12.06.2019 №3100-19-0208 та №3100-19-0207 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) заборгованість з єдиного соціального внеску, що виникла за період 2014-2017 роки у сумі 13813,26 грн. підлягала списанню.

Стосовно списання податкового боргу Позивача з єдиного податку за період 2014-2017 роки у сумі 4871,11 грн. Відповідачем не повідомлено підстав для відмови у списанні такого боргу на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 сертифікатів Торгово-промислової палати від 12.06.2019 №3100-19-0208 та №3100-19-0207.

Зокрема, лист Головного управління ДФС у м. Києві від 09.07.2019 №80718/Л/26-15-13-20-15, яким повідомлено про відмову у списанні заборгованості, містить обґрунтування відмови у списанні єдиного соціального внеску, натомість про підстави відмови у списанні заборгованості з єдиного податку не зазначено.

Разом з тим, відповідно до підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України податковий борг ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку, який виник в період дії форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатами Торгово-промислової палати підлягає списанню.

Щодо посилання Відповідача на те, що списання безнадійного податкового боргу є дискреційними повноваженнями контролюючих органів, суд зазначає наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Законодавством чітко визначено при наявності яких умов податковий орган повинен прийняти рішення про визнання заборгованості безнадійною і її списання. При цьому, законодавством передбачено, що податковий орган перевіряє наявність цих умов і за їх наявності приймає відповідне рішення про списання боргу.

Отже, зобов`язання Відповідача щодо списання безнадійного податкового боргу в даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки, з урахуванням встановлених судом обставин, відповідно до вищенаведених положень законодавства, Головне управління ДФС у м. Києві повинно було прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що Відповідачем протиправно відмовлено ФОП ОСОБА_1 у списанні безнадійної заборгованості на підставі заяви від 14.06.2019, а тому наявні підстави для зобов`язання Відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Позивача за період 2014-2017 роки у сумі 18684,37 грн., в тому числі з єдиного податку - 4871,11 грн. та з єдиного соціального внеску - 13813,26 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у списанні безнадійного боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 18684,37 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 37 коп.) на підставі заяви від 14.06.2019.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період 2014-2017 роки у сумі 18684,37 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 37 коп.), в тому числі з єдиного податку - 4871,11 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 11 коп.) та з єдиного соціального внеску - 13813,26 грн. (тринадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень 26 коп.).

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2689,40 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень 40 коп.) понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук