Рішення № 95506475, 15.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Київ № 759/14333/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до Військової частини 3057 Національної гвардії України (надалі - Відповідач), у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не проведення службового розслідування; зобов`язати Відповідача провести службове розслідування щодо факту отримання Позивачем травми у 2015 році у Широкине Донецької області.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.08.2019 справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 справу прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що ним отримано травму у 2015 році під час проходження військової служби. Позивач звернувся до Відповідача із запитом щодо проведення службового розслідування за фактом отримання Позивачем травми, однак службове розслідування не проведено, чим допущено, на думку Позивача, протиправну бездіяльність.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначено, що чинним законодавством не передбачено проведення службових розслідувань за фактом отримання травми. За фактом отримання травми передбачено проведення розслідування, однак у даному випадку відсутні підстави для проведення розслідування, оскільки травму Позивачем отримано до прийняття на військову службу.

Крім того, Відповідачем зазначено, що Позивачем подано позовну заяву з пропуском строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, оскільки Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору та позов подано у межах визначеного законодавством строку звернення до суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Відповідно до довідок Військової частини Національної гвардії України від 21.05.2015 №293, від 17.12.2015 №1763 та від 15.04.2016 №2987 ОСОБА_1 в період з 17.04.2015 по 29.05.2015, з 05.11.2015 по 17.12.2015 та з 16.01.2016 по 15.04.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектор «М» м. Маріуполь Донецької області.

Позивачем зазначено, що 25.04.2015 він травмувався під час проходження військової служби, на підтвердження чого посилався на пояснювальні записки від 15.03.2018 ОСОБА_2 та від 29.03.2018 ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки МСЕК до АВ №0991440 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.03.2019 у зв`язку із отриманням травми, пов`язаної із військовою службою.

Позивачем зазначено про те, що під час проходження медичного огляду для вступу на військову службу встановлено придатність ОСОБА_1 до військової служби та зауважень до здоров`я не виявлено, в обґрунтування чого посилався на довідку Військово-лікарської Комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27.11.2014 №613.

Дослідивши зміст вказаної довідки, судом встановлено, що ОСОБА_1 поставлено, зокрема, діагноз плоскостопість ІІ ступеня без порушення функції ходьби.

Відповідно до довідки комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 10.05.2018 №305 ОСОБА_1 , з 11.05.2015 по 15.05.2015 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом посттравматичний артроз лівого голеностопного суглоба. Позивачем зазначено, що у 2015 році йому проведено операцію з реконструкції заднього відділу лівої стопи.

Позивачем направлено Відповідачу звернення щодо проведення розслідування обставин отримання ним травми, на яке надано відповідь листом від 08.05.2019 №39/333, яким повідомлено, що травму отримано у дитячому віці, а тому підстави для проведення розслідування відсутні. Також в листі вказано про те, що 16.10.2018 Відповідачем вже надавалась відповідь з даного питання.

В матеріалах справи наявна відповідь Відповідача від 14.02.2019 №40/57/20-496 на звернення ОСОБА_1 щодо проведення розслідування за фактом отримання травми, якою повідомлено, що звренення у 2015 році до лікарняного закладу відбулось з приводу захворювання, яке ймовірно розвинулось після отримання травми у дитинстві та Позивач як військовослужбовець не перебуває на обліку нещасних випадків (у тому числі поранень), або таких що отримали травмування, у зв`язку із чим підстави для проведення розслідування відсутні.

Крім того, Позивач звернувся до Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та осіб з інвалідністю щодо допомоги в отриманні довідки про обставини травми для виплати одноразової грошової допомоги. На підставі даного звернення Комітетом направлено лист від 16.04.2019 №04-35/17-288 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять відповіді на дане звернення Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та осіб з інвалідністю.

На думку Позивача, Відповідачем мало бути проведено службове розслідування за фактом отримання ним травми під час військової служби, однак останнім допущено протиправну бездіяльність.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.12.2002 №1346.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Пунктом 2.2. Порядку №1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Згідно із пунктом 2.4. Порядку №1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Положеннями пункту 3.4 Порядку №1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Відповідно пункту 3.5 Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Згідно із пунктом 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

З аналізу наведених положень Порядку №1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:

- раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;

- звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення);

- повідомлення про нещасний випадок.

Пунктом 3.9 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Згідно з пунктом 3.10 Порядку №1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок:

- безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);

- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків;

- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);

- раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За приписами пункту 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:

- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків;

- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;

- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;

- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Аналіз наведених положень Порядку №1346 свідчить, що умовами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Відповідно до довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого від 26.07.2018 в розділі «анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, лікування, стан при направленні та виписці» зазначено: ліва стопа почала турбувати з літа 2014 року, після інверсійної травми, 20.07.2015 проведено операцію. В довідці зазначено про те, що хворий готувався до планового хірургічного втручання, але в останній момент відмовився, виписаний на амбулаторне лікування.

Крім того, Відповідачем надано до матеріалів справи копію виписки з історії хвороби стаціонарного хворого від 24.09.2015, відповідно до якої ОСОБА_1 отримано травму стопи у 11 років, лікувався в ОХМАТДИТ, почало турбувати з літа 2014 року, 20.07.2015 проведено операцію з реконструкції заднього відділу лівої стопи.

Таким чином, з вказаних виписок слідує, що ОСОБА_1 отримано травму стопи у віці 11 років з приводу чого лікувався в ОХМАТДИТ та з літа 2014 хвороба почала турбувати.

Тобто ще до проходження медичного огляду щодо вступу на військову службу (довідка Військово-лікарської Комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27.11.2014 №613) у ОСОБА_1 була наявна травма стопи та погіршення стану здоров`я відбулось до моменту зарахування на військову службу. За повторним лікуванням якої Позивач звернувся вже в період військової служби.

Пунктом 3.1. Порядку №1346 встановлено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Відповідачем зазначено про те, що в період проходження військової служби (з 17.04.2015 по 15.04.2016) ОСОБА_1 не звертався із усним чи письмовим рапортом про отримання ним травми, повідомлень від медичних закладів про отримання Позивачем травми до Відповідача не надходило.

Стосовно посилання Позивача на пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався від імені ОСОБА_2 (вкладено 15.03.2018) та ОСОБА_3 (складено 29.03.2018), стосовно подій, які відбулись 25.04.2015, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання таких пояснювальних записок Відповідачем. Крім того, такі пояснювальні записки складено майже через три роки від подій, які описано в таких пояснювальних записках.

Суд приймає доводи Відповідача про те, що у відповідності до пунктів 3.1, 3.4 Порядку №1346, про нещасний випадок, що стався з Позивачем 25.04.2015, не було негайно повідомлено безпосереднього керівника чи іншу посадову особу управління, лікувальним закладом також не направило відповідного повідомлення, оскільки доказів протилежному матеріали справи не містять.

Однак, відсутність зазначених негайних повідомлень не свідчить про відсутність підстав для проведення розслідування, оскільки відповідно до пункту 3.19 Порядку № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, Порядком №1346 чітко врегульований випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили має бути розслідуваний протягом місяця після одержання заяви потерпілого. При цьому, час, коли стався нещасний випадок не має значення.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Відповідача із заявами щодо розслідування отримання ним травми 25.04.2015, однак Відповідачем розслідування обставин отримання такої травми не проведено.

Отже, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не проведенні розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), у відповідності положень Порядку №1346.

Суд зазначає, що Позивач просив зобов`язати Відповідача провести саме службове розслідування, яке проводиться відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у випадку вчинення військовослужбовцем правопорушень.

В даному випадку суд не вбачає визначених законодавством підстав для зобов`язання Відповідача провести службове розслідування.

Натомість належним способом захисту порушеного права Позивача буде зобов`язання Відповідача провести розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), у відповідності положень Порядку №1346.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не проведення розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) за фактом отримання ОСОБА_1 травми 25.04.2015.

3. Зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України провести розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) за фактом отримання ОСОБА_1 травми 25.04.2015 .

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина 3057 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 23313948, адреса: 87525, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186).

Суддя Н.М. Клименчук