Рішення № 95505681, 12.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2021 року № 520/19228/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022), третя особа Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (вул. Алчевських, буд. 44, корп. А, м. Харків, 61024) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

установив:

Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Харківській області щодо не складання подання до Управління ДКС України в Київському районі м. Харкова Харківської області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове держане пенсійне страхування у сумі 10470.87 грн.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання про повернення збору на обов`язкове держане пенсійне страхування у сумі 10470.87 грн., сплаченого за квитанцією АБ « Украгазбанк» від 06.11.2020 р., №52525215;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 гривень та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 10470.87 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Оскільки відповідач відмовив у поверненні коштів добровільно, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи правом на надання пояснень не скористався.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФ України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретними особами в перше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначено порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян , які наділені такими правами.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

06.11.2020 року між ТОВ «Компанія з управління активами "Інвестиційні проекти", яке діяло від власного імені в інтересах та за рахунок закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «ЖИТЛОБУД-1», як продавцем та позивачем, як покупцем укладено договір купівлі-продажу квартири (далі - Договір). Згідно п. 1 даного Договору продавець передає майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , у приватну власність покупцю, а покупець приймає майно, і сплачує за нього обговорену грошову суму. Об`єктом договору є двокімнатна квартира загальною площею - 83.4 кв. м. житлова площа - 41.1 кв. м. складається з двох кімнат. Пунктом 3 Договору визначена загальна ціна продажу квартири, яка становить - 1047087.00 (один мільйон сорок сім тисяч вісімдесят сім грн.) 00 коп. грн.

Вказаний договір посвідчений нотаріально і зареєстрований в Державному реєстрі речовий прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 8120.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із зверненням від 18.12.2020 року про повернення збору на обов`язкове держане пенсійне страхування.

Листом від 21.12.2020 року № 2000-0507-8/108116 позивачці фактично відмовлено у складанні подання про поверненні сплаченого збору з операції придбання нерухомого майна та повідомлено, що для вирішення питання щодо визначення особи, що придбаває житло вперше, з метою складання подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, особі, яка звертається, необхідно надати документи, які дають можливість зробити висновок про придбання такою особою нерухомого майна вперше. Також, з посиланням на Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 пенсійний орган зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №1740 встановлено перелік документів, що можуть свідчити про те, що особа придбаває житло вперте, а саме: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). Таким чином, підстави для складення подання на повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Проаналізувавши вказані норми Закону та Порядку, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 13.12.2020, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є лише відомості про реєстрацію права власності за позивачем квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О.О. та зареєстрованим в реєстрі за №8120.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що будь-якого нерухомого майна за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не зареєстровано, крім права власності на нерухоме майно, при придбанні якого сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу квартири.

Згідно з пп. в) п. 152 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, доцільно зауважити, що станом на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення цієї справи судом, в Україні відсутній механізм перевірки інформації щодо повторності придбання об`єктів нерухомості.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 у справі №К/9991/37325/11.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач вперше придбав житло (за договором купівлі-продажу квартири від 06.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О.О. та зареєстрованим в реєстрі за №55005674 та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у складанні подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 15560.00 грн, є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим кошти в сумі 10470.87 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню, а позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області скласти та звернутися до територіального органу Державної казначейської служби України із поданням про повернення помилково сплаченого нею збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна - підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 №819/1730/17, від 20.02.2018 №819/1249/17 та від 28.11.2018 №813/1126/17, які використовуються судом при прийнятті рішення.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

30 жовтня 2020 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 17.08.2020 №507 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787", яким визначено, що заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області звертається з поданням до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, як територіальному органу.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у складанні подання на повернення помилково сплаченого збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10470.87 грн та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області скласти та звернутися до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166) із поданням про повернення помилково сплаченого нею збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 3840.80 грн., з яких 840.80 грн - судовий збір, 3000.00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 11.12.2020 року укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Ульянов Бізнес Лойерс», в п. 4.1 якого вказано «за надання правової допомоги клієнт сплачує Адвокатській компанії гонорар в розмірі 3000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% ) протягом трьох банківських днів з дня укладення цього Договору на банківський рахунок Адвокатської компанії» (а.с. 29).

До суду надано копію рахунку на оплату № 317 від 15.12.2020 року до договору від 11.12.2020 року, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) № б/н від 29.12.2020 року на суму наданих послуг у розмірі 3000.00 грн.

Проте суд зауважує, що у реєстрі дій та витрат на правовий захист від 11.12.2020 б/н та акті виконаних робіт від 29.12.2020 міститься посилання на складання адвокатського запиту до Харківського окружного адміністративного суду (дата 15.12.2020, 1 година, вартість 500 грн.), проте доказів складання такого запиту до матеріалів справи не надано, що виключає можливість встановлення того, чи понесені вказані витрати із розглядом справи.

Положеннями ч.5 ст.134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, незначну складність справи, виконані адвокатом роботи (наданих послуг), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 2500.00 грн., та судовий збір у розмірі 840.80 грн.

Керуючись ст. 14, 243-246,293, 295,296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Харківській області щодо не складання подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове держане пенсійне страхування у сумі 10470.87 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове держане пенсійне страхування у сумі 10470.87 грн., сплаченого за квитанцією АБ « Украгазбанк» від 06.11.2020 р., №52525215.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.