Рішення № 95505676, 12.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2021 року № 520/19105/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.08.2020 року за № 13593 - СГ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га розташованої за межами населеного пункту с. Геніївка на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування своїх вимог зазначено, що наказом Головного управляння Держгеокадастру у Харківській області від 17.08.2020 р. № 13593 - СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на яку він претендує з мотивів накладення на вже сформовану земельну ділянку із кадастровим номером 6321782000:01:002:0657. Позивач зауважив, що оскаржуваний наказ Головного управління не містить підстав для відмови, що визначені в статті 118 Земельного кодексу України, а посилання відповідача в наказі від 17.08.2020 р. на те, що спірна земельна ділянка має накладення на земельну ділянку із кадастровим номером 6321782000:01:002:0657 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки позивачу може призвести до порушення прав інших осіб порушує право позивача на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки згідно з наданими до заяви матеріалами, а також при перевірці місця розташування земельної ділянки за допомогою Публічно кадастрової карти України, встановлено, що позивач планує отримати у власність земельну ділянку, яка має накладення на вже сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 6321782000:01:002:0657 площею 2,00 га. Відповідач зауважив, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано якщо для цього не буде законних перешкод. Отримавши та реалізувавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади особа має всі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність або у користування земельної ділянки. Отже надання позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав іншої особи, яка розпочала процедуру набуття права власності на спірну земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

15.07.2020 позивач звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя-рілля, яка розташована за межами населеного пункту с. Геніївка на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області для подальшої передачі у власність.

Наказом № 13593-СГ від 17.08.2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу з підстави, що відповідно до Публічно кадастрової карти України зазначена земельна ділянка має накладання на вже сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 6321782000:01:002:0657 площею 2,00 га. Крім того у наказі зазначено, що в Головному управлінні відсутня інформація щодо підстав формування зазначеної земельної ділянки. Відповідач повідомив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав іншої особи, яка розпочала процедуру набуття права власності на зазначену земельну ділянку.

Вирішуючи справу по суті суд зазначає, що Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Частиною 1,2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, законом встановлено результат розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме відповідний орган може задовольнити таке клопотання або відмовити в його задоволенні.

Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлена наказом № 13593-СГ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.08.2020 року, обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка має перетин («накладання») з вже сформованою земельною ділянкою з кадастровим номером 6321782000:01:002:0657 площею 2,00 га., отже надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав іншої особи, яка розпочала процедуру набуття права власності на зазначену земельну ділянку.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, шляхом прийняття відповідного рішення, проте відповідач не стверджує та не надає доказів на підтвердження наявності такого рішення відносно спірної земельної ділянки на користь третіх осіб.

Згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, при цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Водночас, аналіз положень законодавства, зокрема ст.116, 118, 123 Земельного кодексу України вказує на те, що законом не забороняє надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки (або земельних ділянок, що «накладаються») кільком особам, орган, що надає дозвіл на розробку проекту землеустрою не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Крім того, згідно з висновком, що відображений у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а, у справі 808/2037/17 від 17.02.2021 Конец формы

в органів, які уповноважені передавати земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, відсутні підстави стверджувати про пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зауважує, що з урахуванням вимог ст. 791 ЗК України метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок фактично є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Суд звертає увагу, що встановити накладення земельних ділянок одна на одну можливо лише у випадку сформування таких земельних ділянок, що буде відповідати вимогам ст. 79, 791 Земельного кодексу України, тобто, на етапі вирішення питання про надання дозволу на розробку документації їз землеустрою встановити ймовірність накладення земельних ділянок одна на одну неможливо, оскільки спірна ділянка не є сформованою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наведених підстав.

Продовжуючи розгляд справи в частині обрання способу захисту порушеного права, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36-39).

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Виходячи з принципу «належного врядування», суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Зазначену правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №819/654/17, від 04.03.2021 № П/811/986/18

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач не дослідив усіх юридично значимих факторів, суд приходить до висновків про наявність підстав для обтяженням Управління обов`язком повторно розглянути по суті звернення заявника.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6-9,72-77, 211, 241-243, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.08.2020 р. № 13593-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га розташованої за межами населеного пункту с. Геніївка на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.