Рішення № 95505603, 10.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р. № 520/13371/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача – Яковлєвої Л.І.,

представника відповідача - Бирка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№109)» (с. Дворічний Кут, Дергачівський район, Харківська область) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№109)» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №00001791307 про визначення ДП «СГ підприємство ДКВС України (№109) грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2.356.922,77грн. (основний платіж - 1.655. 749,16грн.; штраф - 550.315,81 грн.; пеня - 150.857,80грн.).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено планову документальну виїзну перевірку Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№109) з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску за період з 01.10.2015 по 30.09.2018.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом 10.01.2019 було складено акт № 68/20-40-13-07-07/08680945, згідно висновків якого (пункт 4) встановлені порушення позивачем п.168,1,2 п.168,1 ст.168, 168,1,5 п.168,1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176 ПК України, податок на доходи фізичних осіб у сумі 838980,56 грн. підприємством до або під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно. Станом на 30.09.2018 підприємством не перераховано до відповідного бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 1678064,18 грн., в т.ч. за вересень 2018 року 22315,02 грн. термін сплати по якому не настав.

Позивач, не погодившись з висновками акту планової документальної виїзної перевірки від 10.01.2019, надав заперечення на акт, в тому числі до пункту 4 акту, за результатами розгляду яких висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення від 05.02.2019 №00001791307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі на доходи фізичних осіб на загальну суму в розмірі 2356922,77 грн., в т.ч. 1655749,16 грн. – збільшення за податковим зобов`язанням, 550315,81 грн. – за штрафними санкціями, 15085780 грн. – пені.

Не погодившись із висновками, викладеними у пункті 4 акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 п.168.1 статті 168 вказаного Кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У силу вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

За висновками акту перевірки № 68/20-40-13-07-07/08680945 від 10.01.2019 встановлені порушення позивачем ст.115 КЗпП України – несвоєчасна виплата заробітної плати за період жовтень 2015 року – вересень 2018 року; пп.б п.176,2 ст.176 ПК України, наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, а саме: не в повному обсязі повідомлено податковий орган про доходи у вигляді заробітної плати, виплачені засудженим за 4 кв. 2016 року, 1-4 кв. 2017 року, 1-3 кв. 2018 року; в довідці за формою №1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку у перевіряємому періоді надані недостовірні дані про суми нарахованого та сплаченого доходу при відшкодуванні сум по авансовим звітам за ознакою доходу « 127» (згідно з довідником ознак).; абз. г, п.п.164.2.17, п.164,2 ст.164, п.п.168,1,1, п.168,1, ст.168, п.п.176,2 «а» п.176.2 ст.176 ПУ України в частині ненарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодуванням витрат за придбання товару в загальній сумі 220496,95 грн., а саме: за відшкодування витрат за придбання товару в загальній сумі 220496,95 грн., а саме: 2016 рік у сумі 109753,28 грн.; за 2017 рік у сумі 73139,97 грн.; за 2018 рік у сумі 37603,70 грн.; 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового Кодексу України податок на доходи фізичних осіб у сумі 838980,56 грн. підприємством до або під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно. Станом на 30.09.2018 року підприємством не перераховано до відповідного бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 1678064,18 грн. , в тому числі за вересень 2018 р. 22315,02 грн. термін сплати по якому не настав. Порушення п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX, абз. г.), п.п.168.1.1, п. 168.1, ст.168, п.п.176.2.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару (послуг) в загальній сумі в загальній сумі 220496,95грн., а саме: за 2016 рік у сумі 109753,28грн.; за 2017рік у сумі 73139,97грн.; за 2018ріу у сумі 37603,70грн.; за результатами перевірки, на підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 з урахуванням вимог п. 164.5 ст.164 Податкового кодексу України ДП «Сільськогосподарське Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України(№109)» нараховано військового збору в загальній 3307,46грн., в тому числі за 2016 р. в сумі 1646,30грн., за 2017р. на суму 1097,10грн., за 2018р. на суму 564,06грн.; в порушення п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати та грошового забезпечення військовослужбовців військового збору у встановлений законодавством термін за попередній період за (06.2015р.-08.2015р.) в сумі 5597,57 грн. та за період з 01.09.2015р. по 30.08.2018 р. у сумі 72013,32грн.(Додаток №1). Станом на 30.06.2018 року підприємством не перераховано до відповідного бюджету військового збору у сумі 11971,99 грн. , в тому числі за вересень 2018 р. 1859,58 грн. термін сплати по якому не настав; п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 підприємством занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 205165,21 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених; п. 1 ч..2 ст.6 , абзацу 2 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та поповненнями ДП «Сільськогосподарське Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України(№109)» під час виплати заробітної плати (доходу) не сплачувало нарахований єдиний внесок в загальній сумі 429108,84 грн.; неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до нарахувань єдиного внеску.

Заборгованість по ПДФО за Даними Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109) сальдо по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.10.2015 складає - 1399992,93 грн., сальдо по податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2015 складає 1399992,93 грн..

Заборгованість по ПДФО за даними Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109) сальдо по податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2018 складає – 1093253,29 грн., за даними перевірки сальдо по податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2018 сальдо по податку на доходи фізичних осіб складає – 1678064,18 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено розбіжності по заборгованості по податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2018 в сумі 584810,89 грн.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 176.2 ст.176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

На порушення вимог пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176 ПК України, податок на доходи фізичних осіб у сумі 838980,56 грн. позивачем до або під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно.

При перевірці авансових звітів, первинних касових та банківських документів, даних до оборотно-сальдової відомості по рахунку №3721 «розрахунки з підзвітними особами» за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 встановлено нарахування та виплата відшкодування витрат за придбання товару працівникам товариства в загальній сумі 220496,95 грн., а саме: за 2016 рік у сумі 109753,28 грн., за 2017 рік у сумі 73139,97 грн., за 2018 рік у сумі 37603.70 грн.

Статтею 1159 ЦК України встановлено, що особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат (ст.1160 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може гуртуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст.246 ЦК України).

Відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Підпунктом 163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк (п.170.9 ст.170 ПК України).

Згідно з статтями 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці" з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - засуджений), які тримаються в установах виконання покарань (далі - установа) та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України Наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2013 року №396/5 затверджено Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (надалі також- Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Пунктами 2.1 - 2.2 Інструкції №396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Відповідно до пункту 3.7 Інструкції №396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п`ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати (пункт 5.1 Інструкції №396/5).

Таким чином, засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, в результаті чого, їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також, додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та працівником відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Вищевказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 03 березня 2020 року у справі №440/1512/19; від 17 березня 2020 року у справі №809/710/17; від 03 квітня 2020 року у справі №580/908/19; від 08 травня 2020 року у справі №560/1391/19; від 10 червня 2020 року у справі №440/2590/19; від 18 червня 2020 року у справі №240/1700/19.

Системно дослідивши вище вказані норми права, суд дійшов висновку що, виконання засудженими особами суспільно корисної оплачуваної праці гарантує цим особам право на загальнообов`язкове держане соціальне страхування, а установа виконання покарання, на яку згідно із законом покладено забезпечити організацію праці засуджених осіб, одночасно виступає їх страхувальником в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні.

При цьому, засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, їм гарантується виплата заробітної плати за виконану роботу, забезпечення умов охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109) ведеться табель обліку робочого часу засуджених, оформлюються наряди виконання робіт, відповідно до бухгалтерських документів, нараховується щомісячно заробітна плата засуджених, виконується функція податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору – ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109) є роботодавцем відповідно до норм чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, ДП «СП Державної кримінально-виконавчої служби України (№109)» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та ДУ «Дергачівська виправна колонія (№109)» 02.01.2016 було укладено договір №Г-2/28/Г-1/9 про надання робочої сили .

На порушення п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» установою занижено базу нарахування єдиного внеску та не відображено у звітності суму 205165,21 грн. за період з 01.10.2016 по 30.09.2018.

Таким чином, суд вважає правомірним висновок контролюючого органу щодо наявності підстав для визначення грошового зобов`язання заявника з податку на доходи фізичних осіб починаючи із звітного податкового періоду в межах строку 1095 днів.

У відповідності до підпункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Приписи статті 127 ПК України встановлено міру відповідальності, що покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущення таких порушень протягом певного періоду часу.

Пунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України регламентовано, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 Податкового кодексу України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень – рішень діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№109)» (с. Дворічний Кут, Дергачівський район, Харківська область) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.03.2021.

Суддя В.В. Єгупенко