Рішення № 95505547, 15.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 р. справа № 520/504/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Борівської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Центральна, буд. 1, смт. Борова, Борівський район, Харківська область, 63801, код ЄДРПОУ 04059467) про визнання протиправними та скасування рішення і висновку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Борівської районної державної адміністрації Харківської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення, оформлене листом №07 від 30.09.2020, про скасування та відізвання Відділом житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Борівської РДА Харківської області Висновку №763 від 29.09.2020 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,0200 га., у власність гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу комунальної форми власності для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок Відділу житлово-комунального господарства. містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Борівської РДА Харківської області №866 від 13.11.2020 про залишення без розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що лист відповідача №7 від 30.09.2020 та висновок №866 від 13.11.2020 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відмова у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можлива лише у разі, якщо не усунуто недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Позивачем зазначено, що ст. 186-1 Земельного кодексу України не передбачено можливості відзиву вже наданого висновку, визнання його недійсним та повідомлення про це у формі листа.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідачем до суду не надано відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Правом на подання інших заяв по суті справи сторони не скористались.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Рішенням LХХІV сесії VII скликання від 11.06.2020 №33 Борівської селищної ради Борівського району Харківської області надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_2 (далі - рішення сесії). Вказаним рішення сесії Позивачу надано право на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та зобов`язано останнього погодити його згідно чинного законодавства.

У подальшому позивачем замовлено у ФОП ОСОБА_2 розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення (для індивідуального садівництва) розташованої по АДРЕСА_2 .

Після розроблення проекту та для отримання передбаченого ст. ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України висновку щодо погодження проектної документації на земельну ділянку, проектну документацію подано до Відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Борівської РДА Харківської області (далі - відділ).

Відповідно до висновку №763 від 29.09.2020 відділом погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,0200 га., у власність гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу комунальної форми власності для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Листом №7 від 30.09.2020 відділ відізвав вказаний висновок, визнав його недійсним та повідомив, що проект землеустрою підлягає перегляду для чого потребує повторної подачі до відділу.

На виконання вказаного листа відділу ФОП ОСОБА_2 (сертифікований інженер землевпорядник, який розробив проект землеустрою) повторно подав до відділу копію проекту землеустрою для погодження.

Висновком відділу №866 від 13.11.2020 залишено без розгляду проект землеустрою до прийняття судового рішення по справі №520/13581/2020 про визнання незаконним та скасування рішення Борівської селищної ради №33 від 11.06.2020 (рішення, яким надано Позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Вважаючи лист №7 від 30.09.2020 та висновок №866 від 13.11.2020 протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпним та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Відповідно до ч.8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Як передбачено приписами ст. 25 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо їх поділу та об`єднання являються самостійними окремими видами документації із землеустрою, яка розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

На підставі ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з приписами ч.1 ст. 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається такою на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до нихнормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5 ст.1861 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.6 ст.1861 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації

Частиною 8 статті 186 1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Отже, з аналізу вище наведених норм можна дійти висновку, що статтею 1861 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про погодження цього проекту або про відмову в його погодженні.

У той же час, положеннями ст.1861 Земельного кодексу України не передбачено можливості відзиву вже наданого висновку, визнання його недійсним та повідомлення про це у формі листа.

При цьому, як встановлено судом вище, висновком відповідача №763 від 29.09.2020 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,0200 га., у власність гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу комунальної форми власності для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 , проте листом №7 від 30.09.2020 відділ відізвав вказаний висновок, визнав його недійсним та повідомив, що проект землеустрою підлягає перегляду для чого потребує повторної подачі до відділу.

Висновком відділу №866 від 13.11.2020 залишено без розгляду проект землеустрою до прийняття судового рішення по справі №520/13581/2020 про визнання незаконним та скасування рішення Борівської селищної ради №33 від 11.06.2020 (рішення, яким надано позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Разом з тим, як передбачено приписами ч.6 ст.1861 ЗК України, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як вже встановлено судом, у листі відповідача №07 від 30.09.2020 не зазначено конкретних підстав для відзиву та визнання недійсним висновку відділу, а у висновку №866 від 13.11.2020 про відмову у погодженні проекту землеустрою взагалі не зазначено про невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.6 ст.1861 ЗК України.

У той же час наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про те, що процедура прийняття висновку №763 від 29.09.2020, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,0200 га., у власність гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу комунальної форми власності для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 , є такою, що не відповідає приписам чинного законодавства.

Таким чином суд приходить до висновку про протиправність скасування та відізвання Відділом житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Борівської РДА Харківської області, оформлене листом №07 від 30.09.2020, висновку №763 від 29.09.2020 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,0200 га., у власність гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу комунальної, форми власності для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 , а також про протиправність висновку Відділу житлово-комунального господарства. містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Борівської РДА Харківської області №866 від 13.11.2020 про залишення без розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Борівської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Центральна, буд. 1, смт. Борова, Борівський район, Харківська область, 63801, код ЄДРПОУ 04059467) про визнання протиправними та скасування рішення і висновку - задовольнити.

Визнати протиправним рішення, оформлене листом №07 від 30.09.2020, про скасування та відізвання Відділом житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Борівської РДА Харківської області Висновку №763 від 29.09.2020 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення площею 0,0200 га., у власність гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу комунальної форми власності для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати протиправним та скасувати висновок Відділу житлово-комунального господарства. містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Борівської РДА Харківської області №866 від 13.11.2020 про залишення без розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Борівської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Центральна, буд. 1, смт. Борова, Борівський район, Харківська область, 63801, код ЄДРПОУ 04059467) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 15 березня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов