Рішення № 95504727, 15.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1796/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому позивач просить: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо визначення з 01.04.2019 розміру пенсії за вислугу років його - ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, визначеного довідкою Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.07.2020 №11/273, та обмеження її максимальним розміром; - зобов`язати ГУ ПФУ здійснити нарахування та виплатити з 01.04.2019 пенсії за вислугу років його - ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з 80% грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, визначеного довідкою Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.07.2020 №11/273, без обмеження її максимальним розміром.

Позивач зазначив, що він є пенсіонером, якій отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон України №2262-ХІІ). Пенсія призначена з 25.05.2013 року у розмірі 80% грошового забезпечення.

З 01.01.2018 року пенсія перерахована виходячи з наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років, тобто не були включені додаткові види грошового забезпечення, а також пенсія перерахована з розміру 70% грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 420/4147/19 задоволений частково позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ провести з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 80 відсотків сум грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням вже виплачених сум.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року по справі № 420/9015/20 задоволений частково позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення від 14.07.2020 року № 11/273 станом на 05.03.2019 року.

21.12.2020 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.04.2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення від 14.07.2020 року № 11/273, але ГУ ПФУ при перерахунку пенсії застосовано розмір 70% від суми грошового забезпечення та обмежений її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає, що протиправними дії ГУ ПФУ при проведенні перерахунку пенсії з 01.04. 2019 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 80 % на 70% грошового забезпечення та обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зниження відсоткового розміру пенсії є протиправним, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 420/4147/19, було визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2018 року з 80 % на 70% грошового забезпечення. Крім того, вказане питання висвітлено у зразковій справі №240/5401/18.

Також позивач зазначає, що його пенсія не повинна обмежуватись десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у порядку ст.263 КАС України.

Представник ГУ ПФУ надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 21.12.2020 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 по справі № 420/9015/20, яким установлено, нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії у розмірі 80 % грошового забезпечення згідно із довідкою Адміністрації державної прикордонної служби України від 31.03.2018 № 11/10762, то перерахунок пенсії позивачу проведено з 01.04.2019 у розмірі 70 % грошового забезпечення з врахуванням оновленої довідки Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.07.2020 № 11/273.

Представник вважає, що Головним управлінням правомірно проведено перерахунок пенсії Позивачу, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії вже в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст. 13 Закону № 2262 в редакції на момент здійснення перерахунку. Крім того, питання, щодо перерахунку пенсії позивача у розмірі 80 % грошового забезпечення, не було предметом спору по справі № 420/9015/20.

Щодо виплати пенсії без обмеження її максимального розміру представник відповідача зазначив, що починаючи з 01.01.2018 згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.

Представник відповідача вважає, що посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VII, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" залишилась діючою, тому обмеження застосовані правомірно.

Представник відповідача зауважує, що в позові зазначені орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10тис грн. Представник вважає відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки не надано до суду відповідних належних доказів згідно зі ст.134 КАС України.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідач двічі порушив права позивача знижуючи при перерахунку пенсії відсотковій розмір до 70%, незважаючи на наявність рішення суду відносно позивача та рішення Верховного суду по зразковій справі №240/5401/18 про те, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної вислуги років, є незмінним.

Крім того, позивач вважає, що відповідач взяв на себе повноваження Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту його рішень - пп. 2 п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 не передбачено визнання неконституційним абз. 1 ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у якійсь певній редакції - такою, що не відповідає Конституції України визначена вся правова норма, яка встановлює можливість обмеження пенсії її максимальним розміром. Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII, «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668 є такими, що внесли зміни до профільного нормативно-правового акту - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положення якого визнані неконституційними. У такому випадку немає необхідності вносити зміни до кожного нормативно-правового акта, який у свій час змінив редакцію Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також позивач вказує, що безпідставно посилається відповідача на численні рішення Верховного Суду, оскільки вказані рішення стосуються інших правовідносин, які регламентовані іншими Законами, тоді як у даному випадку пенсія позивачу призначена згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, якій отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ. Пенсія призначена з 25.05.2013 року у розмірі 80% грошового забезпечення.

На умовах та у розмірах, передбачених постановою КМУ №103, здійснено перерахунок пенсії. При проведенні перерахунку основний розмір пенсії з 01.01.2018 розрахований з грошового забезпечення, яке складено з посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу. Таким чином, перерахунок пенсії позивач був здійснений зі складових грошового забезпечення, встановленого постановою КМУ №103, та в нього не були включені всі додаткові види грошового забезпечення. Крім того, його пенсій при перерахунку розрахована з 70% грошового забезпечення.

Позивач оскаржив до суду дії ГУ ПФУ щодо зменшення відсоткового визначення грошового забезпечення при перерахунку пенсії та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 420/4147/19 таки дії визнані протиправними та зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2018 року виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції від 05.03.2029 року, визнані протиправними та не чинними пункти 1, 2 постанови КМУ №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ №103.

Позивачу виготовлена Адміністрацією державної прикордонної служби України оновлена довідка про розмір грошового забезпечення від 14.07.2020 №11/273, , проте ГУ ПФУ не здійснило перерахунок пенсії позивачу, у зв`язку з чим він звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року по справі № 420/9015/20 задоволений частково позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення від 14.07.2020 року № 11/273 станом на 05.03.2019 року.

21.12.2020 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.04.2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення від 14.07.2020 року № 11/273, але ГУ ПФУ при перерахунку пенсії знов застосовано розмір 70% від суми грошового забезпечення та обмежений її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає таки дії відповідача протиправними та звернувся до суду з позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивачу пенсія за вислугу років призначена з підстав, на умовах та у розмірі встановлених статтями 12,13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).

Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Так, ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.

У зв`язку з протиправною відмовою у перерахунку пенсії на підставі отриманої довідки від 14.07.2020 року № 11/273 позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року по справі № 420/9015/20 задоволений частково позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення від 14.07.2020 року № 11/273 станом на 05.03.2019 року.

Проте при здійсненні перерахунку пенсії позивача ГУ ПФУ знов протиправно застосувало до позивача відсотковий розмір пенсії - 70% грошового забезпечення.

Суд вважає посилання представника відповідача у відзиві на позов, що він мав право зменшити вказаний відсотковий розмір, оскільки в рішенні суду від 06.02.2020 року по справі № 420/4147/19 не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок, виходячи з 80% грошового забезпечення, не спроможним, оскільки законодавство в цієї частині з дня ухвалення судового рішення не змінювалось, а висновком суду в рішенні від 27.01.2020 з посиланням на висновки Верховного суду по зразковій справі № 240/5401/18 було наступне - при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Таким чином, відповідач діяв протиправно, а вимоги позивача в цієї частині є обґрунтованими.

Крім того, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положенням ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.

При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягає у наступному.

Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .

Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016року.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.

Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.

Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов висновку , що з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судових збір у розмірі 908грн. У той же час суд не вирішує питання судових витрат на правничу допомогу, оскілки окрім орієнтованого розміру вказаних витрат позивачем не надано належних доказів вказаних витрат у відповідності до ст.134 КАС України.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зниження при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 її розміру до 70% грошового забезпечення, визначеного довідкою Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.07.2020 №11/273, та застосування обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 пенсії за вислугу років ОСОБА_1 перерахованої згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року по справі №420/11025/20 на підставі довідки Адміністрації державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії від 14.07.2020 №11/273, виходячи з розрахунку 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 908,00грн

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.