Рішення № 95504551, 12.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 р. Справа № 400/1844/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, вул. Ювілейна, 1, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування акту від 28.02.2020 р. № 231/14-29-33-07/31529081 і податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020 р. № 00003463307,ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі – позивач, КП «Міськводоканал») звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також – відповідач, ГУ ДПС), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Акт перевірки від 28.02.2020 року № 231/14-29-33-07/31529081 Про результати документальної планової виїзної перевірки Комунальним підприємством «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, валютного та іншого законодавства контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, правильності нарахування, обчислення внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 року по 31.12.2019 року;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2020 року № 00003463307 Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області на загальну суму 4424736,67 грн.

Ухвалою від 14.05.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказ від 14.01.2020 року № 96 та повідомлення від 16.01.2020 року № 46/14-29-01-04-40 про проведення документальної планової виїзної перевірки вручено позивачеві лише 22.01.2020 року, що порушує положення п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Дане порушення, на думку позивача, свідчить про незаконність самої перевірки та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і пені.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що Акт перевірки, виходячи зі змісту положень ст. 80 ПК України, призначений для оформлення результатів податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думку з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов`язуючий характер, позаяк не містить обов`язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника. Наведене виключає можливість його скасування в судовому порядку. А отже скасуванню не підлягає.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Копію наказу ГУ ДПС від 14.01.2020 року № 96 та письмове повідомлення від 16.01.2020 року №46/14-29-01-04-40 надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 16.01.2020 року та отримано підприємством 22.01.2020 року.

Що стосується результатів перевірки, то за її результатами встановлено порушення позивачем норм ПК України, що знайшло своє відображення у Акті перевірки, на підставі якого складено та надіслано позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке відповідає нормам чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.07.2020 року суд усно ухвалив закінчити підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Наказом в.о. начальника ГУ ДПС від 14.01.2020 року № 96 встановлено у період з 27.01.2020 року провести документальної планової перевірки КП «Міськводоканал» тривалістю 20 календарних днів. Період, що підлягав перевірці – з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року.

У період з 27.01.2020 року по 21.02.2020 року посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Міськводоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 року по 31.12.2019 року.

За результатами перевірки складено Акт від 28.02.2020 року № 231/14-29-33-07/31529081 (далі та раніше за текстом – Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення КП «Міськводоканал»:

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: неперерахування податку на доходи з фізичних осіб під час виплати заробітної плати на суму 2117031,08 грн. та несвоєчасне перерахування на суму 3114664,84 грн., податку з доходів фізичних осіб під час заробітної плати за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року;

- пп. 1.4 п. 16-1 розділу ХХ, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування на суму 224664,55 грн. військового збору за період з 01.07.2017 року по 31.12.2019 року.

На підставі Акту перевірки позивачем 23.03.2020 року складено податкове повідомлення-рішення № 00003463307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1946800,49 грн, нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 2124959,39 грн. і пеня у розмірі 352976,79 грн.

Не погоджуючись з порядком призначення та проведення перевірки, а також з її результатами, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 75.1ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Акту перевірки, суд зазначає наступне:

Згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У відповідності до п. 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженогоаказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 року, згідно до п. 2 Розділу І якого акт документальної перевірки – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов`язані з включенням до акта висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

За змістом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції україни й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Крім того, при вирішенні даної справи суд також звертає увагу й на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.11.2018 року у справі № П/811/824/17, в якій Верховний Суд зазначив, що згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Прицьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки. При цьому, незалежно від існування спірногонаказу, акт перевірки є діючим документом з відповідними висновками, оцінка яким може бути дана тільки в рамках розгляду справи про оскарження податкових повідомлень-рішень, в основу прийняття яких дані висновки були покладені.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Акту перевірки, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про проведення перевірки від 14.01.2020 року № 96 позивачем отримано 22.01.2020 року. Як зазначає позивач, зазначене є порушенням з боку ГУ ДПС п. 77.4 ст. 77 ПК України.

Одночасно з цим, сам наказ було надіслано позивачу 16.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а отже наказ про проведення документальної планової перевірки позивачу було направлено у строки, передбачені ПК України, оскільки проведення перевірки передбачалось на період з 27.01.2020 року по 21.02.2020 року.

По суті виявлених під час перевірки порушень суд зазначає наступне:

Відповідно до положень пп. 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно п. 16-1 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп. 1.4 п. 16-1 розділу ХХ ПК України).

Перевіркою встановлено: неперерахування податку на доходи з фізичних осіб під час виплати заробітної плати на суму 2117031,08 грн. та несвоєчасне перерахування на суму 3114664,84 грн., податку з доходів фізичних осіб під час заробітної плати за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року; несвоєчасне перерахування на суму 224664,55 грн. військового збору за період з 01.07.2017 року по 31.12.2019 року.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно приписів ст. 76 ПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач в обґрунтування вимог щодо скасування Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення посилався на порушення контролюючим органом ПК України та незаконністю самої перевірки. Дані доводи спростовані відповідачем. Інших доказів, які б підтвердили відсутність з боку позивача вимог податкового законодавства, зокрема пп. 1681.2 п. 168.1, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 та пп. 1.4 п. 16-1 розділу ХХ ПК України, позивачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 76, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (вул. Ювілейна, 1, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 32519081) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 4314429) про: визнання протиправним і скасування Акта перевірки від 28.02.2020 року № 231/14-29-33-07/31529081 Про результати документальної планової виїзної перевірки Комунальним підприємством «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, валютного та іншого законодавства контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, правильності нарахування, обчислення внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 року по 31.12.2019 року; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020 року № 00003463307 Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області на загальну суму 4424736,67 грн. – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2021 року.

Суддя О.В. Малих