Рішення № 95504515, 15.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 р. № 400/734/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Очаківська, 142, м. Миколаїв, 54036

третя особа:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі то тексту - Позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі по тексту - Відповідач; ВДВС), третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору Головне управління ПФУ в Миколаївській області (далі по тексту - Третя особа; ГУ ПФУ), з вимогами про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у незнятті арешту з нерухомого майна, та зобов`язання Відповідача зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у грудні 2020 року випадково дізнався про те, що з 27.07.2016 року Постановою ВДВС на майно, що йому належить, накладений арешт у межах виконавчого провадження ВП № 40427450, яке завершено 23.12.2016 року у зв`язку з відкликанням Стягувачем виконавчого документу. А наслідки завершення виконавчого провадження «повернення виконавчого документу за заявою стягувача» не виконані державним виконавцем ще з 2016 року. Станом на теперішній час провести жодних виконавчих дій, у тому числі знаття арешту, неможливо через знищення виконавчого провадження, оскільки сплив трирічний строк зберігання. Позивач вважає, що бездіяльністю Відповідача щодо незняття арешту з майна порушуються його майнові права та просить суд зобов`язати ВДВС зняти арешт з майна.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

16.02.2021 року від Відповідача на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву, де Відповідач зазначив, що не може зняти арешт через відсутність виконавчого провадження ВП № 40427450, так як воно знищено, а відтак, просить суд відмовити в задоволені позову (а. с. 38-40; 52-53).

Від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення щодо предмету спору, де ПФУ зазначило, що Вимога № Ф-88-у від 01.02.2012 року вже виконана ще у 2016 році та є неактуальною. Арешт з майна Позивача може бути знятий, у випадку знищення виконавчого провадження, виключно за рішенням суду. А відтак, ПФУ не заперечує проти задоволення позову (а. с. 42-44; 55-56).

Сторони надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а. с. 33; 40; 44).

З`ясував позиції сторін, дослідив докази, що містяться у справі, встановивши всі фактичні обставини справи, судом встановлено:

З 25.10.2013 року на виконанні Відповідача перебувала Вимога УПФУ № Ф-88-у від 01.02.2012 року та було відкрито виконавче провадження ВП № 40427450.

В межах проведення виконавчих дій по цьому ВП № 40427450 державним виконавцем 27.07.2016 року винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно боржника, про що зроблений відповідний запис в ЄДРРП та їх обтяжень № 15607094 (а. с. 5-7).

Виконавче провадження було завершено та виконавчий документ повернуто стягувачеві за його заявою (ст. 47 ч. 1 п. 1 ЗУ «Про виконавче провадження») (а. с. 14). При цьому, питання щодо арешту майна боржника державним виконавцем не було вирішено.

Позивач звертався до Відповідача з відповідними заявами про зняття арешту, але отримав відмову, яка вмотивована тим, що виконавче провадження знищено через сплив терміну зберігання. Інших підстав Відповідач ні у відмові Позивачеві, ні у Відзиві на позовну заяву не зазначає (а. с. 10; 11).

При вирішенні даного спору по суті суд вважає за необхідне користуватися нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, а саме: ЗУ «Про виконавче провадження» (далі по тексту - ЗУ № 1404-VIII) в редакції від 30.11.2016 року, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час завершення виконавчого провадження (23.12.2016 року).

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, сторонами не заперечується та підтверджено матеріалами справи, що стягувачем по виконавчому провадженню ВП № 40427450 - УПФУ в Миколаївській області, була подана заява про повернення виконавчого документа без виконання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частина 3 цієї статті передбачає обов`язок державного виконавця застосувати наслідки завершення виконавчого провадження, так у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Так, суд приходить до висновку, що обов`язком державного виконавця під час винесення постанови про повернення виконавчого документа було вирішення питання щодо накладеного ним арешту на майно боржника постановою «Про арешт майна боржника» від 27.07.2016 року, а саме: зняти арешт з майна боржника.

Обов`язки і права виконавців визначені ст. 18 37 ЗУ № 1404-VIII. Так, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме неналежним виконанням своїх обов`язків під час винесення Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві - державний виконавець не вчинив процесуальних дій, спрямованих на зняття арешту з майна боржника, що призвело до порушення майнових прав Позивача.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Відповідача протиправною щодо незняття арешту при зверненні Позивача у грудні 2020 року, суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні, з огляду на таке:

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

ЗУ № 1404-VIII (в редакції від 10.12.2020 року, яка була чинна на день виникнення спірних правовідносин - звернення представника Позивача до Відповідача з вимогою про зняття арешту) не передбачає законного права державного виконавця та /або начальника відділу ДВС вчиняти будь-які процесуальні дії поза межами виконавчого провадження, при умові відсутності виконавчого провадження на виконані (оскільки ВП № №40427450 було знищено). А відтак, суд вважає, що відмова Позивачеві у здійсненні процесуальної дії щодо зняття (скасування) арешту, накладеного на майно боржника 27.07.2016 року, є цілком правомірною. В цій частині позовні вимоги не належать задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства є саме захист порушеного права. У справах про оскарження протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, тягар доказування (доведення правомірності своїх дій та/або прийнятого рішення) лежить саме на Відповідачеві (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З метою захисту порушеного права суду під час розгляду позовів про визнання дій (бездіяльності) протиправними, необхідно з`ясувати якими саме (та чиїми саме) діями та\або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень були порушені права Позивача, та яке саме право Позивач є порушеним.

Так, виходячи з фактичних обставин справи, судом встановлено, що майнові права Позивача порушені державним виконавцем при винесенні Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, а відтак, саме ці дії державного виконавця мають бути предметом дослідження в межах цієї адміністративної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати дії старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Кирильченко В.Д. при винесенні Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві 23.12.2016 року протиправними в частині незастосування положень ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 27.07.2016 року.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у випадках, які не переліченні в попередніх частинах ст. 59 у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Так, суд приходить до висновку, що шлях відновлення порушеного права Позивача в даному випадку є саме скасування судом рішення про накладення обтяжень (Арешту) на нерухоме майно Позивача № 30659096, яке внесено державним реєстратором в Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно, номер запису № 15607094.

Позовні вимоги Позивача щодо зобов`язання Відповідача зняти арешт з нерухомого майна Позивача, не можуть бути судом задоволені, оскільки Відповідач через завершення Виконавчого провадження ВП № 40427450 та відсутність виконавчого провадження на виконані позбавлений законного права на вчинення будь який процесуальних дій в межах цього ВП № 40427450 , тим більше винесення будь яких постанов в електронному реєстру виконавчих проваджень.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 908,00 грн (а. с. 17-18). Оскільки позовні вимоги в цілому задоволені, лише зі зміною способу захисту, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає вся сума сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Очаківська, 142, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 35065915), за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області Кирильченко В.Д. при винесенні Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві 23.12.2016 року в частині не застосування положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 27.07.2016 року.

3. Скасувати рішення № 30659096 від 27.02.2016 року про накладення обтяжень (арешту) на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке внесено державним реєстратором в Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно та вчинено запис № 15607094.

4. У решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Очаківська, 142, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 35065915) судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15.03.2021 р.

Суддя Н. В. Лісовська