Рішення № 95503958, 15.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року № 320/1382/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі- відповідач/орган Пенсійного фонду), у якому просить:

1. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , як працівнику охорони здоров`я, протиправними.

2. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.10.2020 № 104250006311 та від 17.09.2020 № 104250006311.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 з моменту звернення.

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині суми стягнення пенсії за один місяць.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що станом на 11.09.2020 її спеціальний стаж як працівника охорони здоров`я складав 30 років. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправно відмовлено в призначені пенсії за вислугу років, оскільки на думку органу Пенсійного фонду, відсутній необхідний спеціальний стаж працівника охорони здоров`я, а саме: стаж роботи за вислугу років складає 23 роки 3 місяці 11 днів. Оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням сторін справи.

Копія ухвали суду від 12.02.2021 разом з матеріалами позовної заяви того ж дня направлена на електронну адресу відповідача (gu@ko.pfu.gov.ua) та отримана ним 12.02.2021, про що свідчить звіт про доставлення електронної пошти.

Суд зазначає, що у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , з 01.09.1988 по 02.07.1990 проходила навчання в Білоцерківському медичному училищі, здобула середню медичну освіту, а саме: повного курсу по спеціальності № 0408 «Сестринська справа» кваліфікація «Медична сестра», що підтверджується дипломом медучилища НОМЕР_2 .

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_3 , з 01.08.1990, ОСОБА_1 працювала в Білоцерківській центральній міській лікарні на посаді інструктора з лікувальної фізкультури відділення відновлювального лікування. 03.06.1994 переведена на посаду медсестри відділення функціональної діагностики, з 11.09.2020 звільнена із займаної посади.

14.09.2020 та 30.09.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, за вислугу років, що передбачено ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі- Закон № 1788-XII).

Рішеннями органу Пенсійного фонду від 17.09.2020 № 104250006311 та від 07.10.2020 № 104250006311 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII та розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу. Також до спеціального стажу не врахований період роботи з 01.08.1990 по 02.06.1994 на посаді інструктора з лікувальної фізкультури, оскільки дана посада не передбачена переліком закладів установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону № 1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-XII.

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 52 Закону № 1788-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В подальшому Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було внесено зміни.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними Законом №213-VIII та Законом №911-VIII), право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.

У спірному рішенні відповідача, з посиланням на положення статті 55 Закону № 1788-XII, якими врегульовано право на пенсію за вислугу років окремим категоріям працівників, зокрема, працівникам охорони здоров`я, пенсійний орган дійшов висновку, що оскільки наявний спеціальний стаж на 01.10.2017 року (23 роки 3 місяці 11 днів) заявника є меншим, ніж необхідний 26 років 6 місяців, тому на думку пенсійного органу, право на пенсію по вислузі років у позивача відсутнє.

Водночас, 04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16), яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Крім того Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону № 1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону № 1788-XII. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону № 1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54, 55 Закону № 1788-XII.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788-XII встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п."а" ст.54, пунктами "а", "6", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону № 1788-XII, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закон, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, з 04.06.2019 - дня ухвалення Конституційним Судом рішення, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII є такими, що втратили чинність.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, згідно якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Як вбачається з оскаржуваних рішень від 07.10.2020 № 104250006311 та від 17.09.2020 № 104250006311 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову позивачу в призначені пенсії за вислугу років останнім визначено, що станом на 10.10.2017 її спеціальний стаж складає 23 років 3 місяці 11 днів. Також до спеціального стажу не був врахований період роботи з 01.08.1990 по 02.06.1994 на посаді інструктора з лікувальної фізкультури, оскільки дана посада не передбачена переліком закладів установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал.

За період роботи до 1992 року діяв Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 № 135.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 року № 3808-ХІІ визначено право проводити фізкультурно-оздоровчу діяльність, фізкультурно-спортивну реабілітацію надається фахівцям, які мають спеціальну освіту та відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.10.1991 № 146 «Про атестацію середніх медичних працівників» з 01.01.1992 в дію введено Положення про атестацію середніх медичних працівників, номенклатуру спеціальностей середніх медичних працівників, за п. 24 якої посада «Медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури» віднесена до середнього медичного персоналу та, відповідно, зараховується до медичного стажу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що правові підстави для неврахування до спеціального стажу позивача періоду роботи з 01.08.1990 по 02.06.1994 на посаді інструктора з лікувальної фізкультури відсутні.

Крім того суд звертає увагу, що згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Таким чином період навчання позивача з 01.09.1988 по 02.07.1990 у Білоцерківському медичному училищі, за спеціальністю № 0408 «Сестринська справа» кваліфікація «Медична сестра», слід врахувати до її спеціального стажу, тобто стаж роботи за вислугу років позивача як працівника охорони здоров`я складає понад 30 років, відтак оскаржувані рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову позивачу в призначені пенсії за вислугу років є протиправними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII.

Згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно положень ч.1 ст. 45 вказаного Закону, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Таким чином, пенсія ОСОБА_1 за вислугу років повинна бути призначена з дати звернення за призначенням пенсії - 14.09.2020.

Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду в частині суми стягнення пенсії за один місяць, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, зазначена норма стосується виконання рішень про присудження, тобто стягнення, пенсії, у яких зазначається конкретний розмір пенсії (заборгованості) з наведенням в мотивувальній частині відповідного розрахунку, у той час як у даній справі виплаті пенсії позивачу мають передувати дії органу Пенсійного фонду України по здійсненню перерахунку пенсії, внаслідок чого норма статті 371 КАС України у даному випадку застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , як працівнику охорони здоров`я, протиправними.

3. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.10.2020 № 104250006311 та від 17.09.2020 № 104250006311.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , з дати звернення за призначенням пенсії.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Файчак В.О.