Рішення № 95503712, 15.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Справа № 280/5117/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради (69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова, буд.14; код ЄДРПОУ 37573822)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача з нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки в розмірі меншому, ніж встановлено ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998;

2) зобов`язати відповідача здійснити донарахування за 2018, 2019, 2020 роки разової грошової допомоги до 5 травня та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік в розмірах восьми мінімальних пенсій за віком як інваліду II групи відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених у 2018, 2019, 2020 роках сум.

В обґрунтування позову зазначає, що не дивлячись на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020, яким встановлено неконституційність окремих положень Бюджетного кодексу України щодо делегування Кабінету Міністрів повноважень визначати порядок та розмір виплат, передбачених нормами Закону №3551-XII, в квітні 2020 року відповідач протиправно виплатив позивачу разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 14.08.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20).

26.08.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№39277), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки здійснювалась позивачу в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Звертає увагу, що при призначенні на виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 та 2019 роках положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та відповідні постанови Кабінету Міністрів, якими встановлено розмір виплат, передбачених нормами Закону №3551-XII, були чинними та підлягали застосуванню. Щодо перерахунку у 2020 році зазначає, що станом на момент звернення позивача коштів для здійснення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік від головного розпорядника бюджетних коштів на рахунок управління не надходило. Просить у задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 23.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.02.2021 провадження у справі поновлено.

На підставі матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 06.07.1999, виданим Комунарським районним військовим комісаріатом Запорізької області.

Крім того, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 09.11.2016, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення по Вознесенівському району.

Позивач отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до Закону №3551-XII, зокрема:

- у 2018 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу в розмірі 1 265,00 грн. в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 14.03.2018 №170 як учаснику бойових дій;

- у 2019 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу в розмірі 3 400,00 грн. в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 20.03.2019 №237, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи;

- у 2020 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу в розмірі 3 640,00 грн. в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 №112, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020, 29.04.2020 позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 05 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2018-2020 роки в розмірі, встановленому Законом №3551-XII.

На відповідне звернення позивача, листом від 15.05.2020 №Л-0557-п/04-11 Управління повідомило, що виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2018-2020 роках здійснена у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, виплата здійснена в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством.

Не погодившись з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 13 Закону №3551-XII, та без урахування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон №3551-XII. Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону №3551-XII.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI (набрав чинності 01.01.2008) частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Поряд із цим, правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Так, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми Закону Кабінетом Міністрів України щорічно приймались постанови, якими встановлювався розмір разової грошової допомоги до 5 травня, а саме:

- постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 14.03.2018 №170 у 2018 році встановлено разову грошову допомогу учасникам бойових дій в розмірі 1 265,00 грн.

- постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 20.03.2019 №237 у 2019 році встановлено разову грошову допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 3 400,00 грн.

- постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 №112 у 2020 році встановлено разову грошову допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 3 640,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України у цьому рішенні зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV, частиною 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Вищенаведене відповідає правовому висновку, викладеному у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 29.09.2020, прийнятому у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20) та залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

При цьому, суд звертає увагу, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії, отже не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до моменту його ухвалення.

Суд зазначає, що за змістом статті 17-1 Закону №3551-XII особа може звернутись за недоотриманою разовою грошовою допомогою до 5 травня у строк до 30 вересня відповідного року.

Таким чином, положення статті 12 Закону №3551-XII застосовуються з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 до невиплаченої разової грошової допомоги до 5 травня, строк вимоги якої не сплив - тобто до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2020 - 1 638,00 гривень.

Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня особі особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи становить 13 104,00 грн. (1 638,00 грн. х 8).

Таким чином, виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році в сумі 3 640,00 грн. не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

У зв`язку з наведеним в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки підстави для застосування висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020, відсутні, оскільки на момент нарахування та виплати такої разової грошової допомоги положення пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України були чинними та підлягали застосуванню.

Отже, в цій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд керується рішенням Верховного Суду у зразковій справі, та вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

При цьому, суд звертає увагу, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач як на підставу правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ та не є підставою для незастосування норм Закону як акту вищої юридичної сили.

Крім того, є неприйнятними посилання відповідача на неможливість здійснення своїх зобов`язань через відсутність бюджетних коштів, з огляду на таке.

У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат не вирішується

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради, місцезнаходження: 69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова, буд.14; код ЄДРПОУ 37573822.

Повне судове рішення складено 15 березня 2021 року.

Суддя М.О. Семененко