Рішення № 95503242, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/11970/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3546 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А3546 (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивачу;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати відповідача надати позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 08.09.2017 року по 10.09.2020 року проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом та під час проходження військової служби перебував на речовому забезпеченні у відповідача.

Вказує, що наказом Міністерства оборони України № 442 від 09.09.2020 року його було звільнено з військової служби у запас відповідно до п. 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 року № 1139-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил № 563к від 10.09.2020 року його було звільнено та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Зазначає, що 10.09.2020 року звернувся до військової частини А3546 з рапортом про нарахування у встановленому порядку належної йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно шляхом перерахування коштів на реквізити його банківської карти.

Проте, відповідачем було проігноровано вимоги п.п. 4, 5 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військово службовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.04.2016 року № 232 та листом від 29.09.2020 року за № 350/172/247/3/357/пс та повідомив його, що підстави для виплати грошового компенсації за неотримане речове майно відсутні, оскільки календарна вислуга років становить менше 5 років.

Позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у виплаті компенсації неотриманого речового майна, оскільки на день звільнення з військової служби позивач мав календарну вислугу років у Збройних Силах України більше 5 років.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого зазначив, що у витязі з наказу Міністра оборони України № 634 від 08.09.2017 року від 08.09.2017 року вказано, що ОСОБА_1 у Збройних Силах України не проходив службу. Відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України № 442 від 09.09.2020 року зазначено, що ОСОБА_2 у Збройних Силах України перебуває з 09.2017 року.

Звернув увагу на те, що у жодному з наказів, які надає позивач в якості додатків не зазначено кількість календарної вислуги років у Збройних Силах України (тобто проходження військової служби).

Вказує, що єдина згадка про календарні роки служби є в п. 2 наказу виконувача обов`язки військового прокурора об`єднаних сил від 10.09.2020 року № 563к, а саме: «Виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби».

Відповідач вважає твердження позивача про те, що він має право на виплату компенсації за неотримане речове майно помилковим, оскільки на час звільнення позивач не набув права на нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 37-39).

Відповідач, Військова частина А3546, код ЄДРПОУ 24300095, місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 152, м. Краматорськ, Донецька область, 84301 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 31.08.2017 року № 1426-85845 (а.с. 15), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 26 лютого 2018 року (а.с. 35).

Відповідно до витягу із наказу Міністра оброни України № 634 від 08.09.2017 року ОСОБА_1 лейтенанта запасу, який мав класний чин молодший радник юстиції, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, зараховано до списків особового складу Збройних Сил України та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду зі штатно-посадовою категорією «підполковник юстиції» (а.с. 18).

На підставі вказаного наказу 08.09.2017 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України укладено контракт про проходженням громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років (а.с. 19-22).

25.09.2017 року наказом тимчасово виконувача обов`язків військового прокурора сил антитерористичної операції № 382к ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової прокуратури сил антитерористичної операції та призначено на посаду прокурора відділу організації участі прокурорів у суді та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних провадженнях військової прокуратури сил антитерористичної операції (а.с. 23).

Наказом Міністра оборони України від 20.10.2017 року № 743 позивачу було присвоєно військове звання підполковник юстиції. Крім цього, у вказаному наказі зазначено, що його вислуга у званні майора юстиції становить 5 років 2 місяці (а.с. 24).

Судом встановлено, що під час проходження військової служби, ОСОБА_1 перебував на речовому забезпеченні у військовій частини А3546, що підтверджується атестатом військовослужбовця № 53 від 11.09.2020 року (а.с. 25-26).

Наказом Міністерства оборони України № 442 від 09.09.2020 року ОСОБА_1 , як офіцера Збройних Сил України відрядженого до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, звільнено з військової служби у запас відповідно до п. 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (а.с. 27-29).

Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил № 563к від 10.09.2020 року позивача 10.09.2020 року звільнено з посади прокурора відділу організації участі прокурорів у суді та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальному провадженні управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил та виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення, у зв`язку з звільненням з військової служби у запас відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. При цьому, у п. 2,3 наказу зазначено: «Виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури об`єднаних сил провести повний розрахунок у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби до його виключення зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил» (а.с. 30).

10.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини АЗ546, з рапортом про нарахування у встановленому порядку належної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та перерахування коштів на реквізити його банківської картки (а.с. 31-32)

29.09.2020 року відповідач листом № 350/172/247/3/357/пс надав позивачу відповідь про те, що відповідно до вимог Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 (зі змінами затвердженими наказом Міністерства оборони України від 1.06.2019 року № 306) «під час звільнення з запас або відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби» (а.с. 33).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частиною першою статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з пунктом 4 розділу ІІІ якої, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а сам факт звільнення позивача зі служби не позбавляє її права як військовослужбовця на отримання такої грошової компенсації за її заявою (рапортом) після звільнення.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Висновки суду з цього приводу узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 року у справі №803/756/17.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 подавав командиру ВЧ А3546 рапорт про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте виплата такої компенсації у встановленому порядку та строки проведена не була.

При цьому, суд зауважує, що відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів того, що позивач на момент звільнення з військової служби був у повному обсязі забезпечений речовим майном, відповідно до закріплених норм, а лише вказав на відсутність права на отримання компенсації, у зв`язку із недостатністю календарної вислуги років.

Разом з тим, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України, доводи відповідача про відсутність у позивача права на отримання компенсації за неотримане речове майно, у зв`язку із відсутністю календарної вислуги більше 5-ти років, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється: під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.

Отже, Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, як затверджена наказом Міністерства оборони України, визначено, що компенсація вартості неотриманого речового майна військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено право саме Кабінету Міністрів України визначати порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

В даному випадку, на виконання положень статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який не передбачає такої умови компенсації вартості неотриманого речового майна, як наявність вислуги більше 5 років.

Згідно частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, суд до спірних правовідносин застосовує саме Порядок №178, як нормативний акт вищої юридичної сили, а не наказ Міністерства оборони України, на який посилається відповідач.

Крім того, відповідно до наказу № 743 від 20 жовтня 2017 року позивачу визначено календарну вислугу років у званні 05 років 02 місяці (а.с. 24).

Під час прийняття рішення, суд враховує також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №803/1135/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №803/963/17.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (заяви №68385/10 та №71378/10, пункти 53, 55) зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

У пунктах 54-55 указаного рішення ЄСПЛ визнав, що відмова держави здійснити певні дії, від яких залежить можливість отримання особою гарантованих їй національним законодавством виплат або зволікання з їх вчиненням, що тримає зацікавлену особу в невизначеності, становить втручання в право, передбачене статтею 1 Першого протоколу.

У рішенні в справі «Будченко проти України» від 24 квітня 2014 року (заява №38677/06, пункти 38-39) ЄСПЛ зазначив про те, що відмова держави в задоволенні гарантованих чинним законодавством вимог майнового характеру з підстав відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання в право особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ держава не може відмовляти в здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі №825/3519/15-а та від 18 жовтня 2019 року в справі № 815/1053/16.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А3546 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач є звільненим від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про судовий збір», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А3546 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3546 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину А3546 (код ЄДРПОУ 24300095, місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 152, м. Краматорськ, Донецька область, 84301) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати військову частину А3546 (код ЄДРПОУ 24300095, місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 152, м. Краматорськ, Донецька область, 84301) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.

Повне судове рішення складене 22 лютого 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч