Рішення № 95502945, 15.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Справа № 160/378/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час перевірки, розгляду та надання відповіді на звернення від 14.11.2019 року, а саме:

1) проведення не об`єктивної та не всебічної перевірки звернення від 14.11.2019 року, що суперечить вимогам статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

2) свідомого обмеження права ОСОБА_1 бути присутнім під час розгляду звернення від 14.11.2019 року, що є порушенням вимог ст.18, ст.19 Закону України «Про звернення громадян»;

3) надання необґрунтованої відповіді №23.1-125-М-16195.3/19-221 на звернення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року, що суперечить вимогам статті 40 Конституції України.

- зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини припинити порушення законних та конституційних прав ОСОБА_1 під час перевірки, розгляду та надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ним було направлено 14.11.2019 року письмове звернення на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу ненадання відповідей на його звернення до засобів масової інформації. Позивач зазначив, що він вже звертався до суду для оскарження дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, проте зауважує, що предметом розгляду адміністративної справи №160/14178/20 та даної позовної заяви є різні обставини, в свою чергу позивачем заявлено різні позовні вимоги. Позивач зауважив, що відповідач свідомо обмежив право позивача бути присутнім під час розгляду його звернення. Також позивач зауважив, що відповідач провів перевірку звернення позивача не об`єктивно та не всебічно, що в свою чергу обумовило надання необґрунтованої відповіді на його звернення. У зв`язку з чим позивач повторно звернувся до суду з позовною заявою, поданою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з приводу оскарження його під час розгляду звернення позивача від 14.11.2019 року.

16.01.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.02.2021 року Уповноважений Верховної Ради з прав людини звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву. Відповідач зауважив, що питання розгляду відповідачем звернення позивача від 14.11.2019 року та надання відповіді відповідачем на вказане звернення було предметом дослідження в іншій адміністративній справі - №160/14178/20. Суд в рішенні по справі №160/14178/20 зазначив, що відповідач надав на звернення позивача вичерпну відповідь щодо всіх зазначених у зверненні питань позивача. Окремо відповідач зауважив, що розгляд звернень громадян можливо лише на засіданнях відповідного органу, в свою чергу чинним законодавством не передбачено розгляду звернень громадян у формі засідань, про що також було повідомлено позивачу в відповіді на його звернення. У зв`язку з вищевикладеним, відповідач вважає, що позивач безпідставно звернувся до суду з даною позовною заявою, у зв`язку з чим відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

22.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив. В обґрунтування відповіді на відзиві позивач зауважив, що питання об`єктивності, всебічності розгляду та обмеження законного права бути присутнім при розгляді звернення не було частиною позовних вимог в позовній заяві по справі №160/14178/20. Окремо позивач зауважив, що доводи відповідача, що його не позбавили права подавати додаткові аргументи є не доречним, оскільки позивач у своєму зверненні від 14.11.2019 року заявив клопотання бути присутнім при розгляді його звернення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України в прав людини із зверненням (скарга) від 14.11.2019 року.

У своїй скарзі до Уповноваженого позивач зазначав, що 03.10.2019 року подав звернення до засобів масової інформації - редакції газети «Високий Замок», головній редакторці суспільно-політичної газети «Експрес», головному редактору Львівської газети «Ратуша» та висловив прохання, щоб зазначені організації прийняли участь в вирішенні проблем в суспільному житті міста Львова шляхом друку/висвітлення звернення позивача за принципом «відкритого листа» з метою ознайомлення громадськості та попередження ухилення від відповіді посадовими особами міської влади. Позивач стверджував, що не отримав відповіді вказаних ЗМІ на свої звернення у визначений Законом України «Про звернення громадян» термін. Просив провести перевірку зазначеної ним інформації, встановити винних осіб та, у випадку доведення вини окремих представників зазначених засобів масової інформації у порушенні Закону України «Про звернення громадян», притягнути таких осіб до адміністративної відповідальності.

Також позивач у своєму зверненні заявив клопотання бути приступнім при розгляді його звернення від 14.11.2019 року.

Вказана скарга надійшла на адресу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 18.11.2019 року та була зареєстрована за № М-16195.3/19.

Листом регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Клапчука Р.Я. від 17.12.2019 року №23.1-943-М- 16195.3/19-221 було повідомлено позивача про вжиття заходів щодо всебічного з`ясування викладених позивачем у скарзі обставин, про результати яких його буде повідомлено додатково.

Листом регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Клапчука Р.Я. від 18.12.2019 року № 23.1-945-М-16195.3/19-221 позивача було повідомлено про відкриття провадження Уповноваженого.

Листами регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Клапчука Р.Я. від 09.01.2020 року № 23.1-14-М-16195.3/19-221 (газета «Високий Замок»), від 09.01.2020 року № 23.1-15-М-16195.3/19-221 (газета «Експрес») та від 09.01.2020 року № 23.1-16-М-16195.3/19-221 (газета «Ратуша») направлено запити до редакцій газет «Високий Замок», « Експрес » та « Ратуша » щодо надання інформації про розгляд звернень позивача.

За результатами опрацювання наданої позивачем інформації, вивчення норм чинного законодавства, листом від 02.03.2020 року № 23.1-125-М-16195.3/19-221 позивачу було надано остаточну відповідь на його скаргу від 14.11.2019 року та надано роз`яснення щодо порушених питань.

21.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України в прав людини з заявою, в якій просив повідомити на якій стадії перебуває розгляд його звернення, зокрема, від 14.11.2019 року щодо ненадання відповідей з ЗМІ «Ратушна», «Експрес», «Високий Замок».

Листом регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Клапчука Р.Я. від 21.10.2020 року № 29364.4/М-15535.3/20/42 позивача було повідомлено про те, що відповідь на вказане електронне звернення надана листом Секретаріату Уповноваженого від 27.01.2020 року № 23.1-43-М-16195.3/19-221, який направлено на поштову адресу позивача.

Означені обставини встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року по справі №160/14178/20, за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке набрало законної сили - 04.02.2021 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

02.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України в прав людини, в якому просив:

- визнати протиправну бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в частині порушень вимог статей 40 Конституції України та статей 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", а саме - ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін, відносно звернення направленого ОСОБА_1 в установленому Законом порядку до адреси відповідача та зареєстрованого 18.11.2019 року № М-16195.3/19, ухилення від здійснення Парламентського контролю згідно статті 101 Конституції України та не реалізації мети здійснення Парламентського Контролю в частині сприяння в поновленні прав згідно п.3 ст.3 Закону України 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної ради України з прав людини", нездійснення захисту порушених прав ОСОБА_1 згідно повноважень передбачених ст.55 абзац другий Конституції України;

- зобов`язати відповідача розглянути належним чином звернення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року, яке зареєстроване 18.11.2019 року №М-16195.3/19, та надати обґрунтовану письмову відповідь з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до чинного законодавства.

04.01.2021 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/14178/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін, відносно звернення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року, яке зареєстроване 18.11.2019 року за № М-16195.3/19.

Зобов`язано Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направити ОСОБА_1 лист від 02.03.2020 року № 23-1-125-М-16195.3/19-221.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду по справі №160/14178/20 відповідачем долучено до відзиву по справі докази направлення позивачу відповіді на його заяву, а саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що судом у рішенні від 04.01.2021 року, яке набрало законної сили 04.02.2021 року, надано оцінку відповіді від 02.03.2020 року № 23.1-125-М-16195.3/19-221 на заяву позивача від 14.11.2019 року, а саме судом встановлено, що надана відповідь є вичерпною та обґрунтованою, даною відповіддю досліджено всі питання, зазначені позивачем у його зверненні від 14.11.2019 року. Окремо суд у даному рішенні зауважив, що підстави для зобов`язання відповідача надати відповідь на звернення позивача від 14.11.2019 року відсутні.

Також суд у рішенні від 04.01.2021 року зауважив, що відповідачем на час розгляду справи в межах його дискреційних повноважень вчинені всі необхідні та достатні заходи щодо вирішення поставлених у зверненні позивача питань.

Отже, суд зауважує, що судом у рішенні по справі №160/14178/20, яке набрало законної сили та не було оскаржено ОСОБА_1 , надано повну та всебічну оцінку дослідженню Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини питань, поставлених позивачем у його зверненні (скарзі) від 14.11.2019 року.

Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, суд при розгляді даної позовної заяви суд не може не враховувати обставини, встановлені судом у рішенні від 04.01.2021 року по справі №160/14178/20, яке набрало законної сили 04.02.2021 року.

Суд зауважує, що судом в рішенні від 04.01.2021 року вже надана оцінка діям Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини питань під час перевірки та надання відповіді на звернення позивача від 14.11.2019 року, також судом встановлено, що відповідачем вчинено всі необхідні та достатні заходи щодо вирішення, поставлених позивачем питань у його зверненні від 14.11.2019 року, в свою чергу дане рішення ОСОБА_1 не оскаржував.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги в даній позовній заяві щодо визнання протиправними дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час перевірки, розгляду та надання відповіді на звернення від 14.11.2019 року, а саме:

- проведення не об`єктивної та не всебічної перевірки звернення від 14.11.2019 року, що суперечить вимогам статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

- надання необґрунтованої відповіді №23.1-125-М-16195.3/19-221 на звернення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року, що суперечить вимогам статті 40 Конституції України.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що дані вимоги позивача є безпідставними та такими, які не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини припинити порушення законних та конституційних прав ОСОБА_1 під час перевірки, розгляду та надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року, суд зауважує, що дана вимога позивача заявлена на його думку у зв`язку з неналежним розглядом його звернення від 14.11.2019 року, в свою чергу надання відповіді на звернення вичерпало відносини між позивачем та відповідачем, що виникли на підставі його звернення від 14.11.2019 року, а тому в даному випадку суд обмежений можливістю лише надати оцінку обставинам, що відбулись. Суд не може приймати рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, або утриматись від їх вчинення у правовідносинах, які припинені.

Отже, дана вимога у взаємозв`язку з рішення суду від 04.01.2021 року не підлягає задоволенню.

В свою чергу, позивач даній позовній заяві заявив позовну вимогу щодо визнання протиправними дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час перевірки, розгляду та надання відповіді на звернення від 14.11.2019 року, а саме:

- свідомого обмеження права ОСОБА_1 бути присутнім під час розгляду звернення від 14.11.2019 року, що є порушенням вимог ст.18, ст.19 Закону України «Про звернення громадян».

Суд зауважує, що позивачем дана вимога не заявлялася у позовній заяві, яка розглядалась судом у справі №160/14178/20, та в свою чергу судом не досліджувалось відповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №23.1-125-М-16195.3/19-221 на звернення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року в частині даної позовної вимоги.

Отже, позовна заява підлягає розгляду лише в частині даної позовної вимоги.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

ОСОБА_1 у свої заяві (скарзі) від 14.11.2019 року, яка була адресована Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини заявив клопотання про розгляд його заяви в його присутності.

Проте відповідач відмовив позивачу в задоволенні його клопотання про розгляд заяви (скарги) в його присутності, аргументуючи дану відмову тим, що повноваження щодо розгляду звернень громадян та інших осіб до уповноваженого покладено на уповноважених осіб секретаріату, а Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та положенням про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 року №4/8-12 не передбачено розгляду звернень громадян у формі засідань.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що право заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги не є абсолютним та залежить від певних умов та обставин, зокрема, може бути реалізовано особою на власний розсуд у відповідності до його волі та бажання, однак лише у разі, якщо розгляд звернення відбувається на засіданні відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу і якщо такий порядок розгляду передбачено законодавством.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 року у справі №826/12287/16 дійшов висновок, що ні Закон України «Про звернення громадян», ні будь-який інший нормативний акт не ставить у залежність можливість реалізації права особи особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу, від форми розгляду цієї скарги (колегіально, одноособово тощо).

Оцінюючі дані правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем стосовно реалізації права позивача бути присутнім при розгляді його заяви (скарги) від 14.11.2019 року та з метою недопущення в подальшому обмеження права позивача бути присутнім при розгляді інших заяви чи скарг, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 31.01.2019 року у справі №826/12287/16 та визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не запрошення ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді його скарги від 14.11.2019 року.

Закріплений у ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

З огляду на той факт, що задоволенню підлягає одна вимога позивача з трьох, які в свою чергу є взаємопов`язані між собою, а четверта вимога є похідною від трьох попередніх, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 302,67 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8, код ЄДРПОУ 21661556) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не запрошення ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді його скарги від 14.11.2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8, код ЄДРПОУ 21661556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 302,67 грн. (триста дві гривні 67 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський