Рішення № 95502121, 25.02.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Черкаси справа № 925/1284/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників:

від позивача Никоноров Є.В., адвокат,

від відповідача Чубин О.М., адвокат,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП»

про стягнення 2 582 843,98 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП» про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно з договором поставки №031018 від 03.10.2018 у розмірі 2 456 833,43 грн, у тому числі: 992512,60 грн основного боргу, 595125,93 грн пені, 821148,77 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 48046,13 грн інфляційних та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 36852,50 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, право вимоги за договором поставки №031018 від 03.10.2018 передано позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.09.2020 №240920. Позивач зазначає, що відповідач не виконав умови договору поставки, за яким отримав відповідний товар, допустивши прострочення оплати його вартості, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, обов`язок зі сплати яких передбачено діючим законодавством і відповідно підставою для примусового стягнення цих сум у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Протокольною ухвалою від 24.11.2020 підготовче засідання відкладено.

24.11.2020 позивач надіслав до суду заяву від 20.11.2020 про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на збільшення строку від дня подачі позовної заяви, у якій з метою компенсації матеріальних втрат позивача, просить стягнути з відповідача 2 530 670,76 грн, у тому числі: 992512,60 грн основного боргу, 611071,22 грн пені, 869115,68 грн відсотки за користування чужими грошовими коштами, 57971,26 грн інфляційних та відшкодування судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

24.11.2020 позивач також надіслав до суду заяву, у якій просить долучити до матеріалів справи додаткову угоду від 19.10.2020 до договору про надання правової допомоги від 24.09.2020 та гарантійний лист відповідача.

18.12.2020 відповідач надіслав до суду відзив від 16.12.2020 на позовну заяву, у якому відповідач визнає вимогу позивача щодо стягнення з нього суми основного боргу у розмірі 992512,60 грн та заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у визначеному розмірі, посилаючись на невірно визначений позивачем строк її нарахування, просить застосувати суд позовну давність до вимог про стягнення пені. Крім того, відповідач вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат пов`язаних з наданням правової допомоги у сумі 30000,00 грн є надмірною та не підтверджена належними доказами. Відзив відповідача прийнято судом до розгляду.

04.01.2021 позивач надіслав до суду відповідь від 30.12.2020 на відзив, у якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, оскільки відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару. Нарахування штрафних санкцій передбачено умовами договору та діючим законодавством. Надання адвокатських послуг підтверджується поданими доказами.

04.01.2021 позивач надіслав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 30.12.2020, у якій просить стягнути з відповідача 2 582 843,98 грн, у тому числі: 992512,60 грн основного боргу, 624087,78 грн пені, 908272,34 грн відсотки за користування чужими грошовими коштами, 57971,26 грн інфляційних та відшкодування судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 заяви позивача від 20.11.2020 та від 30.12.2020 про збільшення розміру позовних вимог прийняті судом до розгляду, підготовче засідання відкладено.

20.01.2021 відповідач надіслав до суду заперечення від 15.01.2021 на відповідь на відзив та заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якому відповідач визнає суму основного боргу у розмірі 992512,60 грн та заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Протокольною ухвалою від 21.01.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» (постачальником), та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП» (покупцем, відповідач у справі) було укладено договір поставки №031018 (надалі - договір а.с. 28-30), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених договором товар (партію товару) у кількості та по цінах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск товару.

Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, і прирівнюється до специфікації (пункт 1.2 договору).

Підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене з постачальником (пункт 2.1.1 договору).

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказується у видатковій накладній, яка підписується сторонами. Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору (пункт 3.1, 3.2 договору).

Розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому-передачі і тому подібне) (пункт 5.1 договору).

Підписання накладної покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 7.2 договору в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (пункт 10.1 договору).

На виконання умов договору постачальник здійснив поставку товару - поліпропілену на адресу покупця на загальну суму 8241532,80 грн, за який покупець частково розрахувався на суму 7249020,20 грн, що підтверджується довідкою банку від 28.09.2020 №008-01/1120 (а.с. 56-59).

Несплаченою залишилась сума вартості отриманого за договором товару у розмірі 992 512,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: №ТВ-0001722 від 27.12.2018 на суму 1163817,60 грн (а.с. 33); №ТВ-0000457 від 28.02.2019 на суму 1089000,00 грн (а.с. 34); №ТВ-0001073 від 22.05.2019 на суму 1067035,20 грн (а.с. 37); №ТВ-0001339 від 01.07.2019 на суму 1042800,00 грн (а.с. 40); №ТВ-0001686 від 07.08.2019 на суму 1045017,60 грн (а.с. 43); №ТВ-0002657 від 15.11.2019 на суму 889680,00 грн (а.с. 46); №ТВ-0002666 від 18.11.2019 на суму 1670,40 грн (а.с. 47); №ТВ-0002705 від 21.11.2019 на суму 913440,00 грн (а.с. 50); №ТВ-0002738 від 22.11.2019 на суму 137808,00 грн (а.с. 51); №ТВ-0000770 від 30.07.2020 на суму 891264,00 грн (а.с. 54).

Товар отриманий покупцем за довіреностями: №22 від 25.02.2019 (а.с. 35); №60 від 22.05.2019, (а.с. 38); №79 від 27.06.2019 (а.с. 41); №97 від 07.08.2019 (а.с. 44); №115 від 15.11.2019 (а.с. 48); №48 від 20.11.2019 (а.с. 52); №24 від 30.07.2020 (а.с. 55), які видані на ім`я Дацюка Миколи Михайловича.

Покупцю були виставлені рахунки-фактури на оплату: №ТВ-0001735 від 13.12.2018 на суму 1163817,60 грн (а.с. 31); №ТВ-0000442 від 22.02.2019 на суму 1089000,00 грн (а.с. 33); №ТВ-0001145 від 22.05.2019 на суму 1067035,20 грн (а.с. 36); №ТВ-0001415 від 27.06.2019 на суму 1042800,00 грн (а.с. 39); №ТВ-0001817 від 07.08.2019 на суму 1045017,60 грн (а.с. 42); №ТВ-0002691 від 15.11.2019 на суму 891350,40 грн (а.с. 45); №ТВ-0002742 від 20.11.2019 на суму 1051248,00 грн (а.с. 49); №ТВ-0000643 від 28.07.2020 на суму 891264,00 грн (а.с. 53).

24.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» (новий кредитор, позивач у справі) було укладено договір про відступлення права вимоги №240920 (далі - договір №240920, а.с. 61-62), за умовами якого первісний кредитор відступив, в новий кредитор набув усіх прав, що належать первісному кредиторові на підставі договору поставки №031018 від 03.10.2018, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП».

За цим договором новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, та санкцій, передбачених законодавством і основним договором за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржника, в тому числі пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції (пункт 1.2 договору №240920).

До нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основним договором в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав (пункт 1.3 договору №240920).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 6.1 договору №240920).

24.09.2020 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення №024 про відступлення права вимоги, що виникло на підставі договору поставки №031018 від 03.10.2018 (а.с. 63).

Посилаючись на введенням карантину на території України та часткове зменшення обсягів виробництва, відповідач направив позивачу листа, у якому просив надати час для досудового погашення суми основного боргу до 31 липня 2020 згідно із запропонованим графіком (а.с. 60).

Вказана пропозиція не була прийнята позивачем, станом на 05.10.2020 сума заборгованості відповідача перед позивачем не змінилася і становить 992512,60 грн. ЇЇ несплата стала підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу з відповідача та нарахованих штрафних санкцій.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на умовах укладеного договору відповідач отримав у постачальника товар, у кількості та вартістю, яка була узгоджена сторонами за договором. Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

За умовами договору розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Отже, у силу наведених правових норм та умов договору, у відповідача виник обов`язок з оплати його вартості. Судом встановлено, що заборгованість відповідача становить 992512,60 грн, розмір заборгованості підтверджується належними доказами (договором, видатковими накладними, рахунками на оплату, довідкою банку) та визнається відповідачем у відзиві на позов та представником відповідача у судовому засіданні.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).

Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений, зокрема, шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, заміна кредитора у зобов`язанні не припиняє самого зобов`язання, а тільки приводить до вибуття однієї з його сторін (первісного кредитора), на місце якої приходить інша особа (новий кредитор).

За договором №240920 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ», як новий кредитор набув усіх прав, що належать первісному кредиторові на підставі договору поставки №031018 від 03.10.2018, який укладений між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП». За цим договором новий кредитор одержав право вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, та санкцій, передбачених законодавством і основним договором за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржника, у тому числі пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції.

Судом встановлено та визнається учасниками справи, що відповідач не розрахувався ні з постачальником, ні з новим кредитором, тому покупець який є відповідачем у справі у силу статті 692 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Заборгованість відповідача на день звернення позивача до суду становить 992512,60 грн, відтак вимога про стягнення з відповідача заборгованості у цій сумі є обґрунтованою, тому підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за несвоєчасну оплату товару передбачена договором у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. На підставі наведених положень договору позивач нарахував відповідачу 624087,78 грн пені за період прострочення з 28.12.2018 до 30.12.2020 з врахуванням строків поставки, періодів прострочення та часткової оплати.

Факт порушення грошових зобов`язань є доведеним, однак вирішуючи спір в цій частині, суд враховує, що строк пред`явлення вимоги про виконання зобов`язання актами цивільного законодавства не обмежений, однак існує законодавче обмеження строку, в межах якого кредитор має право на звернення до суду.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 256-258 Цивільного кодексу України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами статті 257, частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 1 статті 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Приписами статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 253, частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з положеннями статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних відносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу. У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане (пункти 2.3, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін.

Оскільки у пункті 7.2 договору визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, сторонами передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Умов щодо збільшення позовної давності, встановленої законом, договір не містить. Не надано суду доказів досягнення згоди щодо такої умови і в інших документах, якими обмінювалися сторони і які б однозначно свідчили про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли повинен був бути оплачений кожний з цих рахунків та закінчується через рік, у відповідні місяць та число. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заявив про застосування наслідків позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені. Позовна заява надійшла до Господарського суду Черкаської області 05.10.2020, отже стягненню підлягає пеня нарахована з 05.10.2019 у розмірі 413533,86 грн. У решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє за безпідставністю.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Сторони у договорі визначили, що за прострочення оплати товару покупець сплачує 36 процентів річних, у зв`язку з чим, позивач нарахував відповідачу 908272,34 грн річних за період прострочення з 31.12.2018 до 30.12.2020 та 57971,26 грн інфляційних з січня 2019 року до грудня 2020 року включно, які також просить стягнути з відповідача.

Судом зроблений перерахунок з врахуванням наведених вище положень законодавства та вихідних даних та встановлено, що розмір інфляційних втрат та 36% річних зроблено позивачем вірно, тому вимога про їх стягнення підлягає до задоволення.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» підлягають до часткового задоволення у розмірі 992 512,60 грн заборгованості, 413 533,86 грн пені, 908 272,34 грн 36% річних, 57971,26 грн інфляційних.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

У свою чергу пункт 4 частини 1 статті 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. На підтвердження наданих адвокатом Никоноровим Євгенієм Володимировичем послуг з правничої допомоги надано договір про надання правової допомоги від 24.09.2020, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» та адвокатом Никоноровим Євгенієм Володимировичем, актом прийому-передачі виконаних робіт від 02.10.2020. Про оплату правничих послуг свідчить платіжне доручення від 02.10.2020 №252 про отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» суми 30000,00 грн.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 35584,35 грн та 27554,39 грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП» (вул. Енергетиків, 179, м. Канів, Черкаська область, 19001, ідентифікаційний код 39694893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» (вул. Євгена Сверстюка, 2А, офіс 601, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 43436320) 992 512,60 грн заборгованості, 413 533,86 грн пені, 908 272,34 грн 36% річних, 57971,26 грн інфляційних, 35 584,35 грн судового збору та 27554,39 грн витрат на надання правничої допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 15.03.2021.

Суддя О.І.Кучеренко