Рішення № 95502076, 11.03.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"11" березня 2021 р. Справа № 924/107/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Груп-2017" смт. Нова Ушиця Хмельницької області

про стягнення 794385грн. 52коп., з яких 79705грн. 03коп. інфляційних втрат, 318472грн. 54коп. пені, 396207грн. 95коп. 20% річних

За участю представників учасників справи:

від позивача: Мєхоношин Д.В. згідно довіреності №337 від 23.09.2020р. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Тарасюк О.О. згідно Ордеру серія ДП№2119/029 від 04.03.2021р. (в режимі відеоконференції)

Рішення ухвалюється 11.03.2021р., оскільки в судовому засіданні 10.03.2021р. оголошувалась перерва.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

11.03.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю " Агріі Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Груп-2017" смт. Нова Ушиця Хмельницької області про стягнення 794385грн. 52коп., з яких 79705грн. 03коп. інфляційних втрат, 318472грн. 54коп. пені, 396207грн. 95коп. 20% річних.

В обгрунтування нарахованих санкцій зазначає, про неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/38/20 від 24.09.2020р.

Також позивач в позовній заяві просив суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/107/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11год. 00хв. 10.03.2021р.

24.02.2021р. на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/1799/21) із запереченнями. У відзиві зазначає про те, що відповідачем повністю виконано рішення суду від 24.09.2020р. у справі №924/38/20 після набрання ним законної сили, проте через тривалий розгляд справи №924/38/20 оплата отриманого товару відбулась із порушенням строку. У відзиві на позов також просить суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції та інфляційні нарахування на 95%, оскільки виконання зобов`язань з оплати заявленої позивачем значної суми нарахувань призведе до неможливості виконання відповідачем інших зобов`язань, у тому числі і зобов`язань з розрахунків із орендодавцями (мешканцями сіл та селищ) земельних ділянок, які використовуються у господарській діяльності ТзОВ "Агро Сервіс Груп-2017".

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2021р. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, а також заперечив щодо зменшення розміру заявлених нарахувань.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2021р. просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на інфляційних нарахувань на 95%.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, висловлені в судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

08.01.2019р. між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 19НХ 04 ХМЛВ (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, найменування та асортимент якого вказується у Специфікації додатку до даного договору, яка становить його невід`ємну частину, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору ціна на товар є договірною. Ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в еквіваленті національної валюти України гривні до долара США/Євро або гривні та зазначається у додатку(ах) до договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування. Ціна товару вказується у Специфікаціях до даного договору - в еквіваленті долара США/Євро до гривні або тільки в гривні за Правилом визначення курсу валют за договором. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що графік оплати вказується у додатках до даного договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позивача. В платіжному документі відповідач зобов`язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення позивачем). Відсутність виписаного позивачем рахунку-фактури не звільняє відповідача від оплати за товар. В іншому випадку позивач зараховує суму оплати на власний розсуд для погашення загальної заборгованості відповідача по всім іншим зобов`язанням. Якщо у відповідача існує дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховуються в першу чергу на погашення існуючої дебіторської заборгованості.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару може здійснюватися окремими частинами партіями. Партією товару сторони визнають кількість та асортимент товару, зазначеного в окремій накладній. До моменту фактичного отримання товару (партії товару). Відповідач зобов`язаний надати позивачу довіреність на отримання відповідного товару (партії товару) згідно з формою, затвердженою сторонами у додатку до договору.

За умовами пункту 3.3 договору поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в договорі, за умови відсутності заборгованості відповідача.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту прийняття товару відповідачем (пункт 3.9 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених в договорі, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 відсотків річних від простроченої суми.

Сторонами погоджено у п.п. 6.4, 6.5, 6.6 Договору, що сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором і не позбавляє відповідача права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

Сторони дійшли згоди, щодо вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором строк позовної давності складає три роки.

Сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 6.5 даного Договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний представниками та скріплений відтисками печаток сторінми.

Позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу №19НХ 04 ХМЛВ від 08.01.2019р. поставлено відповідачеві товар на загальну суму 3259783грн. 65коп. відповідно до специфікації № 1 НК від 08.01.2019р. на суму 951720грн. 00коп. (видаткова накладна № АІ000004373 від 21.03.2019р. на суму 629640грн. 00коп.; видаткова накладна № АІ000008690 від 10.04.2019р. на суму 139200грн. 00коп.; видаткова накладна № АІ000010581 від 16.04.2019р. на суму 92400грн. 00коп.; видаткова накладна № АІ000010582 від 16.04.2019р. на суму 90480грн. 00коп.).

Відповідачем 18.10.2019р. сплачено 130000грн. 00коп. (згідно банківської виписки від 18.10.2019р.) та 21.10.2019р. зараховано борг позивача перед відповідачем та відповідача перед позивачем в сумі 769920грн. 38коп. (за угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.10.2019р.).

На виконання умов договору купівлі-продажу поставлено відповідачу товар відповідно до специфікації № 2 ЗК від 08.01.2019р. на суму 1767012грн. 76коп. (видаткова накладна № АІ000004371 від 21.03.2019р. на суму 938535грн. 10коп.; видаткова накладна № АІ000004378 від 21.03.2019р. на суму 187660грн. 80коп.; видаткова накладна № АІ000005024 від 25.03.2019р. на суму 453333грн. 00коп.; видаткова накладна № АІ000008689 від 10.04.2019р. на суму 25279грн. 02коп.; видаткова накладна № АІ000010568 від 16.04.2019р. на суму 162204грн. 84коп.).

Також позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар відповідно до специфікації № 3 ПК від 08.01.2019р. на суму 541050грн. 89коп. (видаткова накладна № АІ000004372 від 21.03.2019р. на суму 503425грн. 14коп.; видаткова накладна № АІ000013316 від 02.05.2019р. на суму 37625грн. 75коп.).

Крім цього, відповідач повернув позивачу товар на суму 21754грн. 22коп. (що підтверджується Розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 376 від 17.12.2019р. до Податкової накладної № 2948 від 21.03.2019р.).

Також, відповідачем перераховано позивачу 292849грн. 76коп. згідно платіжних доручень №341 від 07.08.2020р. на суму 37625грн. 00коп., №282 від 15.06.2020р. на суму 51799грн. 62коп., №140 від 12.08.2020р. на суму 203425грн. 14коп.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020р. у справі №924/38/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Груп-2017" про стягнення 2045259грн. 29коп. основного боргу, 235986грн. 33коп. штрафу, 134353грн. 58коп. пені, 91475грн. 36коп. відсотків річних, 2359грн. 86коп. втрат від інфляції задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2045259грн. 29коп. основного боргу, 235986грн. 33коп. штрафу, 134353грн. 58коп. пені, 91475грн. 36коп. відсотків річних, 2359грн. 86коп. втрат від інфляції, 42034грн. 26коп. витрат по оплаті судового збору.

Після ухвалення судом рішення у справі №924/38/20 від 24.09.2020р., відповідачем перераховано позивачу ще 903612грн. 02коп., згідно платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, а саме №364 від 19.10.200р. на суму 100000грн. 00коп., №407 від 13.11.2020р. на суму 25279грн. 02коп., №408 від 13.11.2020р. на суму 200000грн. 00коп., №409 від 13.11.2020р. на суму 25000грн. 00коп., №427 від 30.11.2020р. на суму 453333грн. 00коп., №428 від 30.11.2020р. на суму 100000грн. 00коп.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020р. рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020р. у справі №924/38/20 залишено без змін та відповідно набрало законної сили.

Згідно платіжних доручень №431 від 03.12.2020р. на суму 62660грн. 80коп., №432 від 03.12.2020р. на суму 162204грн. 84коп., №433 від 03.12.2020р. на суму 116780грн. 87коп., №446 від 07.12.2020р. на суму 800000грн. 75коп. відповідачем повністю погашено решту заборгованості перед позивачем у сумі 1141646грн. 51коп.

Враховуючи те, що відповідач оплату поставленого товару провів з порушенням термінів, визначених умовами договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 79705грн. 03коп. інфляційних втрат, а також 318472грн. 54коп. пені та 396207грн. 95коп. 20% річних, нарахованих відповідно до п. 6.1 Договору купівлі-продажу.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом береться до уваги таке.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2019р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 19НХ 04 ХМЛВ, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, найменування та асортимент якого вказується у Специфікації додатку до даного договору, яка становить його невід`ємну частину, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

24.09.2020р. господарським судом Хмельницької області прийнято рішення у справі №924/38/20, яким стягнуто з ТзОВ "Агро Сервіс Груп-2017" смт. Нова Ушиця Новоушицького району Хмельницької області на користь ТзОВ " Агріі Україна" м. Київ 2045259грн. 29коп. основного боргу, 235986грн. 33коп. штрафу, 134353грн. 58коп. пені, 91475грн. 36коп. відсотків річних, 2359грн. 86коп. втрат від інфляції згідно договору купівлі-продажу № 19НХ 04 ХМЛВ від 08.01.2019р., а також 42034грн. 26коп. витрат по оплаті судового збору.

Згідно платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, відповідачем повністю погашено заборгованість перед позивачем на виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020р. у справі №924/38/20 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020р.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виконання зобов`язань щодо оплати поставленого товару з порушенням строків, визначених п. 2.4 договору.

Твердження відповідача про те, що оплата отриманого товару відбулась з порушенням строку через тривалий розгляд справи №924/38/20 судом до уваги не приймаються, оскільки строк оплати товару чітко передбачений сторонами в Договорі від 08.01.2019р. (п. 2.4 Договору) та не пов`язаний із судовим розглядом справи.

Щодо заявленої до стягнення суми 318472грн. 54коп. пені, судом враховується наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6.1 договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених в договорі, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 318472грн. 54коп. пені, за порушення строків оплати поставленого товару, враховуючи проведені відповідачем суми оплат, суд вважає правомірним нарахування пені у розмірі 316148грн. 94коп. В решті суми 2323грн. 60коп. пені розрахунок позивача суд вважає арифметично невірним.

Щодо позовних вимог про стягнення 79705грн. 03коп. інфляційних втрат та 396207грн. 95коп. 20% річних судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.1 договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених в договорі, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 відсотків річних від простроченої суми.

Проведеним судом перерахунком встановлено, що правомірним є нарахування інфляційних втрат у сумі 79505грн. 03коп. та 20% річних у сумі 393612грн. 88коп. В решті суми 199грн. 70коп. інфляційних втрат та 2595грн. 07коп. 20% річних розрахунок позивача суд вважає арифметично невірним.

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити нараховані позивачем пеню, 20% річних та інфляційні нарахування на 95% наголошуючи, що виконання зобов`язань з оплати заявленої позивачем значної суми штрафних нарахувань призведе до неможливості виконання відповідачем інших зобов`язань, у тому числі і зобов`язань з розрахунків із орендодавцями (мешканцями сіл та селищ) земельних ділянок, які використовуються у господарській діяльності ТзОВ "Агро Сервіс Груп-2017". Звертає увагу суду на те, що ТзОВ "Агро Сервіс Груп-2017" є сільськогосподарським підприємством, яке здійснює свою господарську діяльність з залученням земельних ділянок від мешканців сіл та селищ у Хмельницькій області через належних громадянам земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується доданою до відзиву довідкою Новоушицької селищної об`єднаної територіальної громади №1927 від 18.12.2020р.

Звертає увагу суду на те, що після набрання рішенням від 24.09.2020р. у справі №924/38/20 законної сили відповідач повністю перерахував позивачу усю суму заборгованості разом із нарахованими штрафними санкціями.

Проаналізувавши заявлені до стягнення суми, умови Договору щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення проведених позивачем нарахувань на 95% судом враховується таке.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Судом враховується, що позивачем не подано суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Суд зауважує, що господарські санкції, встановлені відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві ВП ВС дійшла висновку, що на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Судом встановлено, що за змістом Договору від 08.01.2019р. сторонами погоджено та збільшено строк нарахування штрафних санкцій до трьох років (п.п. 6.5, 6.6 Договору), замість 6 місяців, визначених ч.6 ст.233 ГК України та збільшено розмір відсотків за прострочення виконання грошових зобов`язань - 20% (п.6.1 Договору), замість 3%, як визначено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача пені та 20% річних у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу між інтересами боржника та кредитора, а також те, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу та нараховані штрафні санкції, стягнуті рішення суду у справі №924/38/20, суд вважає за можливе частково задовольнити подане відповідачем клопотання та зменшити розмір правомірно нарахованих позивачем пені та 20% річних на 60%, стягнувши з відповідача 126459грн. 58коп. пені та 157445грн. 15коп. 20% річних. Таке зменшення розміру пені та 20% річних суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 126459грн. 58коп. пені та 157445грн. 15коп. 20% річних.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 79705грн. 03коп. інфляційних втрат, проведеним судом перерахунком встановлено, що правомірним є нарахування інфляційних втрат у сумі 79505грн. 03коп.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат судом враховується, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (Правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Зважаючи на те, що нарахування інфляційних втрат є способом захисту майнових прав кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, суд не вбачає підстав для зменшення цих сум, оскільки кредитор не повинен нести тягар знецінення коштів, які невчасно сплачені боржником.

Зважаючи на наведене, клопотання відповідача про зменшення нарахованих інфляційних втрат на 95% задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 231, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Агріі Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Груп-2017" смт. Нова Ушиця Хмельницької області про стягнення 794385грн. 52коп., з яких 79705грн. 03коп. інфляційних втрат, 318472грн. 54коп. пені, 396207грн. 95коп. 20% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Груп-2017" (смт. Нова Ушиця, вул. Українська, буд. 18 Новоушицького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 41325645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Агріі Україна" (м. Київ, вул. Смольна, буд. 9Б, код ЄДРПОУ 38948033) 79505грн. 33коп. (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ять гривень 33 копійки) інфляційних втрат, 126459грн. 58коп. (сто двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 58 копійок) пені, 157445грн. 15коп. (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста сорок п`ять гривень 15 копійок) 20% річних, 11839грн. 01коп. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять гривень 01 копійка) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті суми 199грн. 70коп. інфляційних втрат, 192012грн. 96коп. пені, 238762грн. 80коп. 20% річних у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.03.2021р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірники:

1-до справи,

2-позивачу ТзОВ "Агріі Україна" (03022, м. Київ, вул. Смольна, 9Б),

3-відповідачу ТзОВ "Агро Сервіс Груп-2017" (32600, смт. Нова Ушиця, вул. Українська, 18 Хмельницької області),

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.