Рішення № 95501185, 09.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2021

Справа № 910/13715/20

За позовом Дніпровська міська рада

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне

інформаційне агентство новин»

про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростування

недостовірної інформації

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Пастернак В.В., довіреність № Н10-3423 від 24.12.2020

від відповідача Заянчуковський С.О., довіреність № б/н від 28.02.2020

СУТЬ СПОРУ:

11.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» про

1) визнання недостовірною інформацію, поширену 04.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» (код 21452108) у мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnye-hishcheniya-byudzhetnyh-sredstv-na-stroitelstve-metro-novosti-dnepra-11024657.html, а саме таку інформацію: «Правоохранители установили, что фактически с начала строительства генеральный подрядчик - турецкая компания “Лимак” в сговоре с должностными лицами Днепровского городского совета путем подделки бухгалтерской документации искусственно завышали объемы выполненных работ, с целью дальнейшего присвоения денежных средств, выделяемых на строительство и содержание новой линии Днепровского метрополитена. Указанные действия фактически привели к срыву графиков строительства, разрушению инфраструктуры центральной части г. Днепр и, как следствие причинению экономического ущерба территориальной общине в особо крупных размерах. Как сообщают в СБУ, в настоящее время проведенной судебной экспертизой установлен ущерб в размере 379 млн. грн.».

2) зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» (код 21452108) спростувати недостовірну інформацію, поширену 04.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» (код 21452108) у мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnye-hishcheniya-byudzhetnyh-sredstv-na-stroitelstve-metro-novosti-dnepra-11024657.html, шляхом розміщення на веб-сайті https://www.unian.net/ повного тексту судового рішення у справі у строк не пізніше 7 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Позивач в обґрунтування вимог зазначив, що 04.06.2020 о 18.25 на сайті https://www.unian.net/ в мережі Інтернет була оприлюднена стаття під заголовком «Убытки на 379 миллионов: в Днепре СБУ разоблачила масштабные хищения бюджетных средств на строительстве метро» (далі - Стаття) (посилання на Статтю в мережі Інтернет: https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-troitelstve-metro-novosti-dnepra-1024657.html).

У нижній частині кожної інтернет-сторінки сайта https://www.unian.net/ зазначено: «Информация, которую публикует УНИАН и сайт unian.net, являются собственностью ООО «УНИАН».

Згідно з політикою конфіденційності та захисту персональних даних, що розміщена за посиланням https://www.unian.net/static/policy, «Управление данным https://www.unian.net (далее – Сайт) осуществляется ТОВ «Украинское независимое информационное агентство новостей», код ЕГРПОУ 214521108, юридическим лицом, зарегистрированным и действующим в соответствии с требованиями законодательства Украины».

Автор Статті позначений не був, тож поширювачем інформації є власник сайта, яким є відповідач.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин», у розділі «Інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою» міститься інформація «Веб-сторінка: WWW.UNIAN.NET».

Декілька інших сайтів у мережі Інтернет скопіювали Статтю (з посиланням на сайт http://www.unian.net/) і також оприлюднили її в мережі Інтернет за такими посиланнями:

https://twnews.es/ua-news/ubytki-na-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnye-khishcheniia-biudzetnykh-sredstv-na-stroitel-stve-metro

https://www.5632.com.ua/news/2783103/v-dnepre-sbu-razoblacila-masstabnye-hisenia-budzetnyh-sredstv-na-stroielstve-metro

https://news.bigmir.net/ukraine/2007226-Na-stroitelstve-metro-v-Dnepre-ykrali-379-mln-grn-SBY

https://www.0569.com.ua/news/2782682/na-stroitelstve-metro-v-dnepre-ukrali-379-mln-grn-sbu

12.06.2020 Дніпровська міська рада відправила відповідачу вимогу про спростування недостовірної інформації.

За кілька днів Стаття на сайті https://www.unian.net/ була видалена і на сьогодні посилання на статтю в мережі Інтернет: https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-troitelstve-metro-novosti-dnepra-11024657.html існує, але за цим посиланням тепер відкривається порожня сторінка з написом «Извините, но мы не можем найти такую страницу».

Незважаючи на самостійне видалення Статті відповідачем, на вищезазначених сайтах Стаття є оприлюдненою і до сьогодні. При цьому на кожному із цих сайтів є посилання на джерело оприлюдненої ними інформації - Статтю за посиланням у мережі Інтернет: https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-troitelstve-metro-novosti-dnepra-11024657.html.

Позивач зазначає, що спірна інформація у Статті є недостовірною, з огляду на наступне.

Відповідно до Кредитної та Фінансової угод між Міністерством фінансів України та ЄБРР і ЄІБ відповідно за Проектом «Завершення будівництва метрополітену у м. Дніпропетровську» 13.07.2016 був укладений Контракт 1А між Комунальним підприємством «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради та генеральним підрядником Компанією «Limak Insaat Sanayi ve Ticaret» (Турецька Республіка).

Будівництво фінансується з кредитних коштів Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку за рахунок субвенції державного бюджету.

Нагляд за виконанням будівельних робіт здійснює Компанія «ILF Consulting Engineers S р z о» (Республіка Польща) (далі - Інженер), відібрана в результаті тендеру за правилами закупівель ЄБРР.

Оплата здійснюється відповідно до умов Контракту 1А та чинного законодавства. Генпідрядник надає інженеру звіт з виконаних робіт, який включає в себе всі форми, необхідні для здійснення приймання робіт за відповідний звітний період. Після затвердження інженером відповідних форм інженер оформлює проміжні платіжні сертифікати та подає на затвердження замовнику. Після затвердження замовник здійснює оформлення пакета документів щодо здійснення вибірки кредитних коштів та сплати за виконані роботи підряднику. Кошти в іноземній валюті відповідно до рахунку сплачуються підряднику напряму з ЄБРР та через Укрексімбанк з кредитних коштів ЄІБ. Відповідна субвенція з основної суми та ПДВ надається замовнику Міністерством фінансів України через Дніпровську міську раду. Сума субвенції ПДВ сплачується замовником на представництво підрядника в Україні.

Відповідно, жодний правоохоронний орган не встановлював, що турецька Компанія «Лімак» у зговорі з посадовими особами Дніпровської міської ради шляхом підробки бухгалтерської документації штучно завищувала обсяги виконаних робіт з метою подальшого привласнення коштів.

Також позивач зазначив, що 11.06.2020 Дніпровською міською радою до Служби безпеки України було направлено лист щодо надання інформації стосовно того, чи здійснювались Службою безпеки України офіційні повідомлення, в тому числі як новини, анонси тощо, щодо виявлення фактів розкрадання саме бюджетних коштів на будівництві Дніпровського метрополітену із зазначенням, які повідомлення надавались автору статті або інформаційному агентству УНІАН щодо розміру збитків, завданих територіальній громаді міста Дніпра, встановленого висновком експерта в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування (досудового слідства), а також про причетність до цих обставин саме посадових осіб Дніпровської міської ради.

На лист Дніпровської міської ради Службою безпеки України було дано відповідь від 23.06.2020 № 10/3-97/1-92, де зазначено, що Служба безпеки України офіційні повідомлення, заяви, коментарі тощо з такою інформацією не оприлюднювала.

Позивач вважає, що інформація поширена відповідачем у Статті є недостовірною, оскільки містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі. Не існує жодного кримінального провадження, предметом якого є підробка бухгалтерської документації посадовими особами Компанії «Лімак» та Дніпровської міської ради, спричинення шкоди територіальній громаді в особливо великих розмірах. СБУ у жодному повідомленні не повідомляло вищенаведену інформацію. Не існує жодного судового провадження чи ухвали суду, яка б призначала проведення експертизи, як не існує і результатів такої експертизи, якими була б встановлена шкода в розмірі 379 млн грн. Оприлюднення відповідачем Статті порушило право позивача на недоторканість ділової репутації та спричинило їй шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13715/20 від 17.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п’ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

06.10.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 відкрито провадження у справі № 910/13715/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.11.2020.

Даною ухвалою зобов’язано відповідача протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.10.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105473621912 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 4, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 12.10.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 21.10.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473621912.

30.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивач зазначає, що інформація була поширена в мережі Інтернет за посиланням: https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-rnillionov-v-dnepre-sbu-razoblachila- masshtabnye-hishcheniva-bvudzhetnyh-sredstv-na-stroitelstve-metro-novosti-dnepra- 11024657.html. Однак на підтвердження цього не надає жодних належних та допустимих доказів. За зазначеним посиланням відсутня будь-яка інформація, яка б стосувалася позивача та містила б інформацію щодо предмета доказування. Позивач також надає роздруківки з веб-сайтів twnews.es, www.5632.com.ua, news.bigmir.net, www.0569.com.ua. Однак жоден з цих сайтів не належить ТОВ «УНІАН». Позивач не надає жодних доказів того, що ці сайти належать відповідачу. При цьому очевидно, що видалити інформацію з веб-сайту може виключно власник цього сайту. Позивач намагається переконати суд, що інформація, гіпотетично поширена на сайтах twnews.es, www.5632.com.ua,news.bigmir.net, www.0569.com.ua, нібито за таким самим змістом була поширена і на веб-сайті www.unian.net. Однак це є припущенням, не підтвердженим жодними доказами.

30.10.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв’язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника, який має приймати участь в іншому судовому процесі.

В підготовчому засіданні 05.11.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.11.2020.

16.11.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій проти викладених у відзиві обставин заперечує та вказує, що наявні всі елементи правопорушення необхідні для задоволення позову про захист ділової репутації. Зазначає, що на сайті https://www.unian.net/ зазначено, що згідно ст. 26 закону України «Про інформаційні агентства» право власності на продукцію інформаційного агентства охороняється чинним законодавством України. Інформація, яку публікує УНІАН і сайт unian.net є власністю ТОВ «УНІАН». Оскільки саме на сайті https://www.unian.ua була опублікована стаття, то права позивача порушені відповідачем – ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин». Вказує на те, що позивачем подано належні докази.

В підготовчому засіданні 19.11.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.12.2020.

23.11.2020 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 23.11.2020 ознайомився з матеріалами справи про що у справі наявна відповідна розписка представника відповідача.

30.11.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, в якій зазначає, що позивачем не доведено факт поширення інформації відповідачем та те, що гіпотетична поширена відповідачем інформація взагалі стосується позивача і завдала йому шкоди. .

07.12.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв’язку з неможливістю направити повноважного представника відповідача, який перебуває на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13715/20 від 07.12.2020 у зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників позивача і відповідача, відкладено розгляд справи на 19.01.2021.

Позивач в судовому засіданні 19.01.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 19.01.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 19.01.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.02.2021.

В судовому засіданні 09.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб’єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об’єднання громадян; суб’єкти владних повноважень, а об’єктом інформаційних відносин є інформація.

Як зазначено у статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно з ч. 2 статті 7 України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб’єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009) беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до приписів статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб’єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних із особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частин 4, 6 статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7 статті 277 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі, за твердженням позивача, стало розміщення 04.06.2020 о 18:25 на сайті http://www.unian.net/ в мережі Інтернет статті «Убытки на 379 миллионов: в Днепре СБУ разоблачила масштабные хищения бюджетных средств на строительстве метро» (посилання на Статтю в мережі Інтернет: https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-troitelstve-metro-novosti-dnepra-1024657.html).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору);

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Разом з цим, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Згідно абз. 2, 5 п. 15 Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Матеріалами справи підтверджується факт поширення 04.06.2020 о 18:25 спірної інформації (статті «Убытки на 379 миллионов: в Днепре СБУ разоблачила масштабные хищения бюджетных средств на строительстве метро») в мережі Інтернет, проте на сайті за посиланням https://twnews.es/ua-news/ubytki-na-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnye-khishcheniia-biudzetnykh-sredstv-na-stroitel-stve-metro, а не як зазначає позивач https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-troitelstve-metro-novosti-dnepra-1024657.html.

В мережі Інтернет за посиланням https://www.5632.com.ua/news/2783103/v-dnepre-sbu-razoblacila-masstabnye-hisenia-budzetnyh-sredstv-na-stroielstve-metro 05.06.2020 о 17:29 розміщено статтю під назвою «В Днепре СБУ разоблачила масштабные хищения бюджетных средств на строительстве метро».

За посиланням https://news.bigmir.net/ukraine/2007226-Na-stroitelstve-metro-v-Dnepre-ykrali-379-mln-grn-SBY 04.06.2020 о 20:39 та 05.06.2020 о 13:41 за посиланням https://www.0569.com.ua/news/2782682/na-stroitelstve-metro-v-dnepre-ukrali-379-mln-grn-sbu в мережі Інтернет розміщено статтю під назвою «На строительстве метро в Днепре украли 379 млн грн – СБУ».

Судом встановлено, що у жодній із вказаних статей автор не вказаний.

Разом з цим міститься наступні посилання: «Джерело http://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-d...» «Об этом сообщает информационное агентство УНИАН» «Источник correspondent.net».

Слід зазначити, що кожен комп’ютер при підключенні до Інтернету має свою власну унікальну адресу-число, яке складається з чотирьох байтів (ІР-адреса). Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень знаків є важким і недоцільним, для спрощення у користування було вирішено ввести спеціальні назви - домени та доменні ім’я. Доменна Система Імен влаштована таким чином, що дозволяє призначати декілька доменних імен одній IP-адресі, що дає можливість декільком веб-сайтам функціонувати на одній ІР-адресі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доменне ім’я – ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Згідно визначення статті 1 Закону України «Про телекомунікації»,

домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовується адміністратором;

доменне ім’я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

Щодо поняття веб-сайт, то воно міститься у Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.11.2002 № 327/225, згідно з яким:

веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет;

Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім’я. Доменне ім’я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім’ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім’я у відповідному домені.

Таким чином, виникають правовідносини з реєстрації доменного імені, суб’єктами яких є: реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені:

реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені. Це і є особа, якій належить доменне ім’я, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується;

реєстратор – суб’єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені;

адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування.

Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, а отже, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім’я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту з відповідним доменним ім’ям.

З урахуванням вищенаведених приписів п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що саме визначений ним відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин», є автором спірного інформаційного матеріалу (або авторами є його посадові чи службові особи при виконанні посадових (службових) обов’язків) або того, що визначений позивачем відповідач є власником сайтів

https://twnews.es/ua-news/ubytki-na-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnye-khishcheniia-biudzetnykh-sredstv-na-stroitel-stve-metro;

https://www.5632.com.ua/news/2783103/v-dnepre-sbu-razoblacila-masstabnye-hisenia-budzetnyh-sredstv-na-stroielstve-metro;

https://news.bigmir.net/ukraine/2007226-Na-stroitelstve-metro-v-Dnepre-ykrali-379-mln-grn-SBY;

https://www.0569.com.ua/news/2782682/na-stroitelstve-metro-v-dnepre-ukrali-379-mln-grn-sbu, на яких поширено спірну інформацію.

Судом не приймається до уваги подана позивачем копія скріншоту екрану відкритої сторінки з сайту ТОВ «УНІАН» в мережі Інтернет https://www.unian.net за посиланням https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-stroitelstve-metro-novosti-dnepra-11024657.html, оскільки не містить повного тексту статті «Убытки на 379 миллионов: в Днепре СБУ разоблачила масштабные хищения бюджетных средств на строительстве метро», зокрема відсутня інформація, яку позивач просить суд визнати недостовірною, а отже не підтверджує, що вона стосується позивача.

Відповідачем подано копію скріншоту екрану відкритої 26.10.2020 сторінки сайту ТОВ «УНІАН» https://www.unian.net з якої вбачається, що за пошуком https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-stroitelstve-metro-novosti-dnepra-11024657.html сторінка не знайдена.

Більш того, як зазначає сам позивач відповідна стаття була видалена за кілька дні після 12.06.2020 та станом на момент звернення з позовною заявою посилання на статтю в мережі Інтернет існувало, проте за ним відкривалась порожня сторінка з написом «Извините, но мы не можем найти такую страницу».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт поширення саме відповідачем спірної інформації (статті «Убытки на 379 миллионов: в Днепре СБУ разоблачила масштабные хищения бюджетных средств на строительстве метро») в мережі Інтернет за посиланням https://www.unian.net/economics/transport/ukrali-379-millionov-v-dnepre-sbu-razoblachila-masshtabnve-hishcheniva-bvudzhetnvh-sredstv-na-stroitelstve-metro-novosti-dnepra-11024657.html.

Як слідує зі змісту п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. А отже, за відсутності однієї з наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту поширення саме відповідачем спірної інформації, тобто відсутні усі обставини в сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається позивач, а тому в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Дніпровська міська рада є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.02.2021.

Суддя

В.В.Сівакова