Рішення № 9550082, 14.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/12514.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еліт"

доПриватного підприємства "Гарант-П"

простягнення 276 076,88 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Андрійчук В.В.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт" (надалі –ТОВ "Еліт") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Гарант-П" (надалі –ПП "Гарант-П") про стягнення 276 076,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди морозильних вітрин №12 від 16.02.2006 р. позивач передав у тимчасове платне володіння та користування низькотемпературні морозильні вітрини, а відповідач належним чином зобов’язання по поверненню переданого майна не виконав, в зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача сплатити штраф у розмірі 276 076,88 грн. за прострочення по поверненню майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2010 р. порушено провадження у справі №48/125 та призначено її до розгляду на 22.03.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 14.04.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 5, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5684488 від 12.04.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2006 р. між ТОВ "Еліт" (орендодавець) та ПП "Гарант-П" (орендар) було укладено договір оренди морозильних вітрин №12 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування (оренду) низькотемпературні морозильні вітрини, в подальшому "Майно", з метою реалізації морозива, яке буде поставляти ТОВ "еліт", під торговою маркою "Ажур" та "Волошкове поле" в обсязі не менше 750,00 грн. на одну морозильну вітрину в місяць. З урахуванням визначеної п. 1.1 мети Договору, орендодавець передає орендарю майно в кількості 45 камер шт. згідно Додатку №2, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно із п. 2.1, 2.3 Договору передача майна в оренду здійснюється за актом прийняття-передачі, що підписується сторонами. З моменту передачі майна в оренду до орендаря переходить право володіння і користування майном, ризик випадкової загибелі майна.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що термін оренди майна за цим Договором встановлюється з моменту підписання даного Договору, до 31.12.2006 р.

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір орендної плати за одну морозильну вітрину становить 1,20 грн. у місяць. Орендар сплачує орендодавцю загальну суму орендної плати у сумі 54 грн. на місяць.

Згідно із п. 6.2.12 Договору орендар зобов’язаний по закінченні терміну дії Договору повернути орендодавцю орендоване майно, в порядку та терміни визначені даним Договором.

Із змісту пункту 8.1 Договору вбачається, що орендоване за цим Договором майно повинно бути повернено орендодавцю протягом 5 (п’яти) календарних днів по закінченню терміну оренди, зазначеному в п.3.1 цього Договору у справному стані та комплектності з урахуванням нормального зносу, що виник у період його експлуатації, а у всіх інших випадках дострокового припинення Договору, в строки зазначені п. 6.2.11 даного Договору.

На виконання умов Договору, 23.03.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв низькотемпературні морозильні вітрини у кількості 62 шт. на загальну вартість 138038,44грн., що підтверджується актами прийняття-передачі холодильного обладнання №1 та №2. Від імені відповідача акти підписані уповноваженою особою –Пітуновим О.В. (керівник ПП "Гарант-П"), на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

01.01.2007 р. сторонами підписано акт зведення взаємозвірки, відповідно до якого, станом на 01.01.2007 р., у користуванні відповідача знаходилися низькотемпературні морозильні вітрини у кількості 62 шт.

30.09.2007 р. позивач направив на адресу відповідач вимогу про повернення переданого у користування майна, у зв’язку із спливом терміну його оренди, або оплатити його вартості, а також вимагав сплатити штраф за прострочення по поверненню майна.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов’язання по поверненню переданого в оренду майна, у зв’язку з чим відповідач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 276 076,88 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується передача у користування відповідача майна на загальну суму 138 038,44 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що термін оренди майна за цим Договором встановлюється з моменту підписання даного Договору до 31.12.2006 р.

Отже, сторонами було погоджено, що строк дії Договору припиняється 31.12.2006 р.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1.4 Договору орендар несе відповідальність у випадку порушення умов п. 6.2.12 Договору –штраф у розмірі подвійної вартості неповернутого майна.

Пунктом 6.2.12 Договору погоджено, що орендар зобов’язаний по закінченні терміну дії Договору повернути орендодавцю орендоване майно, в порядку та терміни визначені даним Договором.

Із змісту пункту 8.1 Договору вбачається, що орендоване за цим Договором майно повинно бути повернено орендодавцю протягом 5 (п’яти) календарних днів по закінченню терміну оренди, зазначеному в п.3.1 цього Договору у справному стані та комплектності з урахуванням нормального зносу, що виник у період його експлуатації

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що орендоване майно до 05.01.2007р. не повернуто.

Із матеріалів справи вбачається, що вартість переданого в оренду майна становить 138038,44 грн., судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов’язання, а тому існують підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 276 076,88 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Сума правомірно нарахованого штрафу є надмірною в порівнянні із вартістю майна, прострочення по поверненню якого допущено відповідачем.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з ПП "Гарант-П" на користь ТОВ "Еліт" в два рази до 138 038,44 грн.

Суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення штрафу застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП "Гарант-П" на користь ТОВ "Еліт" штрафних санкцій у розмірі 138 038,44 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 138038,44 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, без урахування зменшеного судом розміру штрафу, згідно п. 6.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №02-5/78 від 04.03.1998 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гарант-П" (02217, м.Київ, вул.Теодора Драйзера, 5; ідентифікаційний код 25410354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (45607, Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка; ідентифікаційний код 32396857) штрафні санкцій у розмірі 138 038,44 грн., державне мито у розмірі 2 760,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко