Рішення № 9549953, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/629.03.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп”

До Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта”

Простягнення 480426,80 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаНішта В.В.—представник за довіреністю від 31.12.2009 р. № 571/01

Від відповідача Челноков О.В. —представник за довіреністю від 11.02.2010 р. № 16 29.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта” 465465,24 грн. заборгованості з оплати вартості отриманого товару за договором поставки від 25.05.2009 р. № 23-01/12-09 та 14961,56 грн. пені за прострочення грошового зобов’язання.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/6 від 15.01.2010 р., яку призначено до розгляду на 15.02.2010 р.

15.02.2010 р. та 26.02.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 26.02.2010 р. судом було продовжено строк вирішення спору у справі за сумісною заявою представників сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, вказуючи, що відповідач порушив умови договору поставки від 25.05.2009 р. № 23-01/12-09, оскільки не оплатив у повному обсязі вартість переданих йому товарів в сумі 505156,74 грн., заборгувавши 163622,18 грн., у зв’язку з чим позивач був змушений притримати решту погодженої до поставки продукції вартістю 301843,06 грн. Позивач вважає, що оскільки в рамках укладеного договору відповідач замовив товар ціною 806 99,80 грн., а позивач підготовив його для поставки в повному об’ємі, відповідач повинен перерахувати на його користь всю суму за договором, а також сплатити договірну неустойку, розраховану на суму продукції, що була прийнята.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву, вказуючи на недотримання позивачем умов договору в частині надання всіх документів, необхідних для проведення кінцевих розрахунків (рахунки-фактури, акти про одержання товару, повідомлення про готовність до поставки). Також відповідач стверджує, що відповідно до положень договору поставки направив позивачеві лист, в якому повідомив про зменшення обсягів закупівлі за договором у зв’язку з відсутністю достатнього обсягу фінансування. Крім того, відповідач вважає, що позивач не довів кількість поставленого за договором товару та його вартість.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2009 р. Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта” в якості покупця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” в якості постачальника уклали договір поставки № 23-01/12-09, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався в установлений договором строк поставити і передати у власність покупцю продукцію матеріально-технічного призначення, вказану у специфікації до договору (товар), а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти й оплатити на визначених цим договором умовах такий товар.

Згідно з п. 2.1 зазначеної угоди номенклатура, кількість та гарантії товару вказуються у специфікації № 1 до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їх печатками, є додатком № 1 до договору та його невід’ємною частиною. Технічні умови, за якими має бути виготовлений товар, визначаються в додатку № 2 до договору, який також є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 3.3 договору загальна його сума складає 806999,80 грн.

Строк дії договору встановлений у п. 14.1 та встановлений до 31.12.2009 р., а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов’язань —до повного їх виконання.

Порядок розрахунків погоджений сторонами у п.п. 4.1 –4.3 договору, які проводяться шляхом внесення 30 % авансового платежу в розмірі 242099,94 грн. протягом п’яти календарних днів з моменту отримання рахунків (рахунків-фактур) та шляхом проведення остаточного розрахунку протягом п’ятнадцяти банківських днів з дати отримання кожної партії товару на підставі належним чином оформленої видаткової накладної.

Відповідно до додатку № 1 до договору (специфікація) сторони дійшли згоди про поставку меблів загальною вартістю 806999,80 грн. та визначили вантажоодержувача — Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта”, умови поставки —DDP м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, строк поставки —30 робочих днів з дня одержання авансового платежу, але не пізніше 35 робочих днів з моменту підписання договору, гарантію —24 місяці від дати поставки, якість —згідно з ISO 9001:2000 та технічними вимогами покупця (додаток № 2 до договору).

Згідно з п. 5.3 договору отримання товару підтверджується вантажоодержувачем протягом трьох робочих днів з дня надходження товару шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту про одержання товару по кількості та видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін позивач поставив, а відповідач прийняв товар за договором від 25.05.2009 р. вартістю 505156,74 грн. відповідно до накладних від 02.06.2009 р. № 80347002 на суму 112962,59 грн., від 09.06.2009 р. № 80347576 на суму 29086,87 грн., від 12.06.2009 р. № 80347996 на суму 72804,41 грн., від 17.06.2009 р. № 80348115 на суму 92651,40 грн., від 25.06.2009 р. № 80348640 на суму 197651,47 грн.

За твердженнями позивача за отриманий товар відповідач розрахувався частково, оплативши авансовий платіж 242099,94 грн. та ще 99434,62 грн. Зважаючи на наявність у відповідача простроченої заборгованості, позивач в порядку ст. 594 Цивільного кодексу України, притримав решту товару ціною 301534,56 грн., поставка якого була погоджена договором від 25.05.2009 р. та специфікацією.

Заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості за договором від 25.05.2009 р. у відзиві на позовну заяву відповідач визнає факт отримання ним у власність від позивача продукції вартістю 505 156,74 грн. та проведення її часткової оплати в розмірі 341534,56 грн., але поряд з цим, зазначає, що позивач не довів факт поставки товару, оскільки не надав передбачені договором та належним чином оформлені акти про одержання.

Позивач надав суду акти про одержання товару по кількості та якості відповідно до накладних, за якими передавався товар. Оскільки вказані акти підписані та пропечатані лише зі сторони постачальника продукції, а позивач не надав доказів їх передачі чи надсилання відповідачеві, дані документи не приймаються в якості доказів по справі. Разом з тим, суд не вбачає підстав вважати не доведеним факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товарів вартістю 505 156,74 грн., адже у відзиві на позовну заяву відповідач дані обставини не заперечує, у зв’язку з чим суд вважає їх доведеними незважаючи на відсутність належним чином оформлених та підписаних сторонами актів про одержання товарів.

Крім того, суд зважає на подані позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей форми М-2, виписаниі Відкритим акціонерним товариством “Укртранснафта” на отримання його уповноваженими представниками продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп”, в яких містяться посилання як на укладений сторонами договір поставки, так і на виписувані відповідно до нього рахунки-фактури (належним чином засвідчені копії довіреностей від 02.06.2009 р. серії ЯОЮ № 221913, від 09.06.2009 р. серії ЯОЮ № 221918, від 12.06.2009 р. серії ЯОЮ № 221926, від 16.06.2009 р. серії ЯОЮ № 221929, від 25.06.2009 р. серії ЯОЮ № 221943 в матеріалах справи).

Виходячи з Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р № 99, такі довіреності є документами суворої звітності, виписуються юридичною особою в особливому порядку лише її співробітникам та підтверджують факт отримання цінностей за ними.

Відповідач не надав суду доказів позбавлення довірених осіб, яким були видані залучені до справи довіреності, права на одержання цінностей за ними або ж доказів їх анулювання.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що позивач не надав йому рахунки-фактури на оплату товару та повідомлення про поставку. Суд відхиляє наведені заперечення відповідача, які спростовуються матеріалами справи, оскільки посилання на рахунки-фактури позивача містяться в довіреностях, що виписувалися самим відповідачем від 02.06.2009 р. та від 12.06.2009 р. Також наявність у відповідача рахунків-фактур позивача вбачається з банківської виписки, якою постачальник підтверджує факт отримання часткової оплати за поставлений товар. Як слідує з вказаної виписки, часткова оплата проводилася відповідачем саме на підставі рахунків-фактур та договором від 25.05.2009 р.

Відповідно до п. 5.2 договору постачальник повинен письмово повідомити покупця та вантажоодержувача про готовність до відвантаження товару за п’ять робочих днів, а покупець —направити протягом трьох робочих днів повідомлення (підтвердження) про готовність до одержання товару. Постачальник відвантажує товар узгодженими партіями за реквізитами вантажоодержувача у місце поставки тільки після одержання повідомлення (підтвердження) про готовність до одержання.

Зважаючи на те, що як позивач, так і відповідач не надали суду повідомлень про готовність до відвантаження та про готовність до одержання продукції, суд критично ставиться до заперечень відповідача проти позову в цій частині, оскільки ним самим не був виконай його обов’язок, що кореспондується з обов’язком позивача, наведеним у п. 5.2 договору. Крім того, як вже вище вказувалося, факт поставки товару на суму 505156,74 грн. судом вважається доведеним.

Щодо повідомлення про готовність до поставки товару вартістю 301843,06 грн., який позивач притримав у зв’язку з тим, що відповідач не розрахувався з ним за вже переданий товар, слід зазначити, що таким повідомленням можна вважати лист позивача від 08.10.2009 р. № 524, отримання якого відповідач не заперечив.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що листом від 18.09.2009 р. № 23-01/4391 повідомив позивача про зменшення обсягу закупівлі продукції за договором до 505156,74 грн. відповідно до п. 12.6.2 договору, що було зумовлено необхідністю погашення зобов’язань за кредитною угодою від 08.06.2006 р. про надання 120000000,00 доларів США з терміном погашення до 08.06.2013 р.

За твердженнями представника позивача, лист від 18.09.2009 р. не надходив на адресу постачальника.

У доповненнях до відзиву відповідач зазначає, що протягом 2009 року через скрутну економічну ситуацію він був позбавлений можливості своєчасно розраховуватися по зазначеному вище кредиту та був змушений скоротити всі витрати, пов’язані з його господарською діяльністю.

Вивчивши матеріали справи, суд не вбачає підстав вважати, що мотиви відповідача відносно зменшення обсягів закупівлі відповідають умовам угоди сторін, оскільки відповідно до п. 12.6.2 договору від 25.05.2009 р. покупець має право зменшувати обсяги закупівлі товару, повідомивши про це письмово постачальника в залежності від реального фінансування.

Відповідач не надав суду документів, з яких можливо встановити джерело та умови фінансування, про яке йде мова у п. 12.6.2 договору, а також не подав доказів зменшення фінансування за розрахунками з позивачем.

За умовами п. 12.2 договору всі зміни і доповнення до договору повинні бути оформлені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Крім того, доказів двосторонньої згоди на зменшення ціни договору в порядку п. 12.2 договору, відповідач також суду не надав, а його посилання на неможливість виконати зобов’язання перед іншим кредитором не може слугувати підставою для невиконання обов’язку перед позивачем, адже здійснюючи підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відповідач діє на власний ризик і наслідки такої діяльності не повинні слугувати причиною для порушення зобов’язань перед іншими його контрагентами.

Пунктом п. 12.1 договору передбачено, що сторони зобов’язуються протягом п’яти робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов’язань за договором та погоджувати заходи по їх усуненню.

Враховуючи, що лист відповідача про зменшення обсягів закупівлі меблів датований 18.09.2009 р., а поставка товарів мала бути здійснена через тридцять робочих днів з дня одержання авансового платежу, але не більше тридцяти п’ять днів, слід вважати, що відповідач не дотримався положень п. 12.1 договору, склавши зазначений вище лист лише 18.09.2009 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розглядаючи даний спір, суд враховує обставини того, що відповідач ініціював перед позивачем питання про зниження цін на меблі, що поставляються за договором від 25.05.2009 р. Позивач врахував прохання відповідача та підтвердив готовність до зменшення вартості меблів, надіславши проект додаткової угоди до договору. Як вбачається з листа позивача від 15.09.2009 р. № 508, відповідач відхилив запропонований позивачем проект додаткової угоди, а в подальшому сторони не дійшли згоди щодо зниження вартості продукції.

Надалі, листом від 08.10.2009 р. позивач вимагав у відповідача терміново вирішити питання погашення заборгованості за договором.

04.02.2010 р. листом № 23-02/659 відповідач повідомив позивача про те, що зробить все можливе для погашення заборгованості за договором від 25.05.2009 р.

Станом на час розгляду справи доказів проведення розрахунків за поставлений товар в сумі 163622,18 грн. (505156,74 –341534,56 грн.) суду не надано.

У ст. 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Виходячи з положень ч.ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів належної оплати за договором, так само як і припинення зобов’язань постачальника та покупця за ним суду не надано.

Враховуючи той факт, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 505156,74 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей, але не оплатив його вартість в розмірі 163622,18 грн., позовні вимоги про стягнення вказаної суми видаються обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Факт притримання позивачем залишків продукції вартістю 301843,06 грн. підтверджується матеріалами справи, де містяться прибуткові накладні від 02.06.2009 р. і 25.06.2009 р. та видаткова накладна від 21.05.2009 р. № ТО52105.

Згідно з ч. 1 ст. 596 Цивільного кодексу України до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 301843,06 грн. вартості товару, що притримується у зв’язку з порушенням зобов’язань за договором від 25.05.2009 р., також підлягають задоволенню. При цьому, суд враховує, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до позивача для отримання його майна, що притримується, після виконання зобов’язання, котре було прострочене і у зв’язку з яким відбувалося притримання.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 14961,56 грн. пені, що нарахована на суми заборгованості відповідача за накладними, поставка товару за якими підтверджується матеріалами справи з врахуванням часткового погашення відповідачем боргу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Приймаючи до уваги положення договору від 25.05.2009 р. № 23-01/12-09, а також норми діючого законодавства, позовні вимоги в даній частині є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені відповідачем заперечення не спростовують факт отримання ним товару в сумі 505156,74 грн. та проведення часткової оплати за ним, а лише вказують на не чітке або ж недостатньо повне оформлення як позивачем, так і самим відповідачем деяких документів за договором, що в цілому не позбавляє постачальника товару права вимагати від покупця продукції проведення її оплати в повному обсязі, а постачальника —обов’язку оплатити отриманий товар та товар, що на законних підставах притриманий постачальником.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта” (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, ідентифікаційний код 31570415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” (01004, м. Київ, пл. Бесарабська, 7-а, ідентифікаційний код 34980420) 465465 (чотириста шістдесят п’ять тисяч чотириста шістдесят п’ять) грн. 24 коп. боргу, 14 961 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят одну) грн. 56 коп. пені, 4 804 (чотири тисячі вісімсот чотири) грн. 27 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 15.04.2010 р.