Рішення № 95497600, 12.03.2021, Оболонський районний суд міста Києва

12.03.2021 Справа № 756/2361/20

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________

Унікальний 756/2361/20

Провадження №2/756/842/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря П`яла Ю.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Король О.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.08.2012 позивач за власні кошти обладнала квартиру АДРЕСА_1 приладом обліку теплової енергії типу Gross, монтаж приладу обліку проведено балансоутримувачем будинку ТОВ «Житлобуд 1». Повірка лічильника відбулась у 2016 році, вузол обліку взято на облік та опломбовано РТМ «Поділ».

23.11.2016 між позивачем та ПАТ «Київенерго» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню.

Як зазначає позивач, з 01.05.2018 ПАТ «Київенерго» припинило свою діяльність, з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» набуло статусу виконавця послуг з централізованого опалення у будинку, і на думку позивача вищевказаний договір продовжує діяти за мовчазною згодою сторін, що підтверджується нарахуваннями КП «Київтеплоенерго» за спожите тепло згідно наведених позивачем в особистому кабінеті обсягів.

Позивач вказує, що станом на 30 жовтня лічильник не відображається в особистому кабінеті, тому позивач не має можливості вносити показання за послугу.

Неодноразові звернення позивача до відповідача результатів не дали, у наданих відповідях відповідач посилається на невідповідність встановлення вузлів розподільного обліку вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим їх правомірно знято з обліку.

На підставі викладеного позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо зняття з обліку лічильника заводський номер 12010461, визначити підставою для нарахування оплати за опалення показання вузла розподільного обліку тепла, зобов`язати відповідача здійснювати нарахування оплати за опалення з урахуванням показань розподільного обліку тепла, встановленого у належній позивачу квартирі, зобов`язати КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань позивачу за теплопостачання з 03.10.2019 та в подальшому, враховуючи показники приладу обліку спожитого тепла заводський номер 12010461 у квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що у будинку, де знаходиться квартира позивача, встановлено будинковий засіб обліку теплової енергії, а тому нарахування позивачеві оплати за надані послуги здійснюється за показаннями цього засобу обліку, пропорційно опалювальній площі квартири. Зауважив, що договір постачання теплової енергії між сторонами не укладався, рахунки не виставлялись. Представник також звертав увагу суду на те, що у квартирі позивача подача теплоносія здійснюється за вертикальною системою, у зв`язку з чим у ній можливим є влаштування приладів-розподілювачів, а не встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, при цьому розподільний облік послуги з постачання теплової енергії за допомогою вузла розподільного обліку можливий лише при горизонтальному розведенні інженерних мереж. Звернув увагу суду на те, що лічильник встановлений в квартирі позивача, тому немає можливості забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Квартира АДРЕСА_2 належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.1999, укладеного між ТОВ «НПФ «Континенталь і К» та позивачем, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа Десятинна» (а.с.8,9).

На замовлення позивача, у 2012 році ТОВ «Теплокомсервіс» розроблено «Робочий проект ТКС.2012.044-АТП» - квартирний вузол обліку тепла на опалення за адресою АДРЕСА_2 (а.с.76-91).

Зазначений робочий проект погоджений ТОВ «Житлобуд-1», що підтверджується відміткою круглої печатки ТОВ «Житобуд-1» на першій сторінці Робочого проекту.

Вищевказаний вузол теплової енергії на опалення встановлений ТОВ «Теплокомсервіс» у ніші квартири позивача, взятий на облік ПАТ «Київенерго» та опломбований, що підтверджується актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 17.11.2016, а також відповідними актами про зняття та встановлення пломб (а.с.95-98).

23.11.2016 позивач уклала з ПАТ «Київенерго» договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню № 024017500030100 (а.с.114-115). Опалювальна площа квартири позивача - 90,8 кв.м.

12.01.2017 теплолічильник позивача пройшов повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, з якого вбачається, що він відповідає вимогам ДСТУ EN 1434 (а.с.99).

Згідно акту №443А від 28.11.2019 технічної можливості встановлення КВОТЕ за адресою АДРЕСА_2 , складеного ТОВ «Техенерго-Клімат», встановлений у квартирі позивача теплолічильник відповідає трьом з чотирьох критеріїв встановлення, передбачених постановою №829 від 10.10.2018, а саме: відсутній вільний доступ для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації (а.с.100-112).

Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року виконавцем послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 стало КП «Київтеплоенерго».

Як убачається з пояснень позивача, до жовтня 2019 року нарахування оплати за послуги з централізованого опалення квартири позивача здійснювалось з урахуванням показань приладу обліку теплової енергії, що встановлений у неї в квартирі. Проте, станом на 30 жовтня 2019 року теплолічильник не відображається в особистому кабінеті позивача на сайті КП «ГІОЦ», а нарахування оплати за послуги з централізованого опалення здійснювались КП «Київтеплоенерго» з урахуванням показань внутрішньобудинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири позивача.

Так, згідно розрахунку позивача за листопад 2019 вона має сплатити 172,06 грн., за грудень 2019 - 349,42 грн., за січень 2020 - 387,13 грн., в той час як згідно повідомлень по КП «Київтеплоенерго», отриманих нею за адресою АДРЕСА_2 , по центральному опаленню за листопад 2019 нараховано 1506,17 грн., за грудень 2019 - 1277,28 грн., за січень 2020 - 2016,48 грн. (а.с.128-130).

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо зняття з обліку теплолічильника позивача та зміни порядку нарахування за послуги з централізованого опалення, суд виходить з наступного.

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Статтею 1 цього Закону визначено, що вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.

У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.

Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії (далі - Порядок).

За приписами п. 6 Порядку технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям:

- окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності);

- принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі;

- під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб;

- можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.

Таким чином, власник квартири має право на встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії лише у випадку відповідності внутрішньобудинкової системи опалення усім чотирьом критеріям, передбаченим у п. 6 Порядку.

При цьому, як визначено у п. 4 Порядку, технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб`єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у п. 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім`я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з п. 6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку.

У листі від 08 січня 2019 року «Щодо оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку комунальних послуг» Міністерство розвитку громад та територій України роз`яснило, що вузли розподільного обліку теплової енергії у будинку з вертикальною системою централізованого опалення не встановлюються.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внутрішньобудинкова система опалення в будинку по АДРЕСА_2 відповідає усім критеріям, що визначені у п. 6 Порядку, які надають технічну можливість встановлення вузлів розподільного обліку в квартирах вказаного будинку. Натомість, судом встановлено, що вузол розподільного обліку встановлений у квартирі позивача відповідає не всім зазначеним критеріям.

Відповідно до п. 12.3.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» за відсутності технічної можливості облаштування системи централізованого опалення поквартирними лічильниками теплоспоживання при відповідному обґрунтуванні допускається застосовувати вертикальну систему опалення з можливістю обладнання/дообладнання зазначеної системи відповідно запірно-регулювальною арматурою згідно з вимогами СНиП 2.04.05, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.5-39, а також можливістю влаштування приладів-розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах для обліку фактичного теплоспоживання квартирами.

Наведене свідчить, що у квартирі позивача можливим є встановлення приладів-розподілювачів, а не встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, розрахунки за надані позивачеві послуги з централізованого опалення здійснюються відповідачем з урахуванням показань будинкового засобу обліку пропорційно опалюваній площі квартири.

Відтак врахування КП «Київтеплоенерго» показань вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі позивача неможливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановленого розподільного обліку теплової енергії нормативним вимогам, що призвело до некоректного обліку спожитої теплової енергії по відношенню до мешканців квартир без індивідуальних засобів обліку теплової енергії та відповідно в подальшому зняття теплолічильника позивача з обліку.

Таким чином, дії відповідача КП «Київтеплоенерго» щодо зняття теплолічильника позивача з обліку та неврахування його показань при розрахунку оплати за централізоване опалення є правомірним.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до вимог чинного законодавства показання вузлів розподільного обліку під час їх прийняття-передачі від ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» бралися до уваги під час здійснення розрахунку зі споживачами у таких будинках, що не заперечувалося відповідачем.

Разом з тим, як вбачається зі змісту укладеного між ПАТ «Київенерго» та позивачем договору, пункт, у якому зазначається інформація про засоби обліку теплової енергії, відомостей щодо встановленого у квартирі позивача теплолічильника не містить.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 12.03.2021.

Суддя О.В.Диба