Рішення № 95496576, 25.02.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7818/20

2/296/90/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

"25" лютого 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому, просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № б/н від 01.12.2009 року в сумі 10500,07 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку та підписав заяву від 01 грудня 2009 року №б/н, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув, у зв`язку із чим станом на 30.06.2020 року утворилася вищевказана заборгованість, яка складається з тіла кредиту в розмірі 8175,95 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 2324,12 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 30.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.67).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданих клопотань не заперечував проти ухвалення заочного рішення, просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відсутність представника позивача (а.с.1,3).

Відповідач відзив на позов до суду не надав, копія ухвали про відкриття провадження від 30.09.2020 разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за останнім зареєстрованим місцем проживання відповідача та за відомим місцем перебування (а.с. 70,72-73,74,78-79,80-81,86-87,88-89,94-95,96-97).

Крім того, відповідача повідомлено про дату час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 09.10.2020, 23.11.2020, 13.01.2021 та 16.02.2021 (а.с. 68,69, 76,77, 84, 85,92,93).

У судове засідання 19.11.2020, 12.01.2021,11.02.2021 та 25.02.2021 відповідач не з`явився.

Таким чином відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 01 грудня 2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», укладений кредитний договір з ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, з отриманням платіжної картки (а.с. 42).

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду і Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.43,44-49).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Визначальним є додержання письмової форми договору.

При розгляді даного спору суд враховує, що у постанові від 03 липня 2019 року (провадження №14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14).

Відповідач підписав анкету-заяву та довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду. Отже, їх можна розцінювати як складову невід`ємну частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 грудня 2009 року (а.с.42-43).

Разом із тим, відсутні підстави вважати Умови та Правила надання банківських послуг є частиною кредитного договору, оскільки цей документ не містить підпису ОСОБА_1 (а.с.44-49).

В анкеті-заяві позичальника від 01 грудня 2009 року, підписаною останнім, визначено кредитний ліміт у розмірі 250 грн.

У довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яка також підписана ОСОБА_1 встановлено пільговий період нарахування відсотків до 55 днів, базовий відсоток ставки в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів на рік) 2,5%, розмір щомісячних платежів, враховуючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Комісія за зняття готівки: в банкоматах «ПриватБанка» 4% від суми операції. Комісія за зняття особистих коштів 1% від суми операції. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості пеня (1) +пеня (2) де пеня (1)= (базова процентна ставка по договору) 30 % нараховується за кожен день прострочки кредиту, пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочки за кредитом та відсоткам 5 та більше днів та при виникненні прострочки за кредитом або відсотками на 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн. Штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів - 500 грн..+ 5% від суми заборгованості. Комісія за моніторинг неактивної карти в розмірі залишку коштів на карточці, але не більше 10 грн. в місяць. Відсоткова ставка на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75%. Комісія за безготівковий платіж 3% від суми операції.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача щодо укладання договору з відповідачем шляхом приєднання до Умов, Тарифів та Правил надання банком послуг виходячи з правових висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові №342/180/17 від 03.07.2019р.

Зокрема у вказані постанові Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 грудня 2009 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Виходячи з зазначеного вище, беручи до уваги матеріали даної справи, які вказують на підписання відповідачем лише заяви-анкети та відсутність його підпису в Умов та Правилах надання банком послуг, відсутність у анкеті-заяви посилання на конкретний наказ, яким були затвердженні надані до матеріалів справи копії Умов та Правил надання банком послуг, суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами. Факт користування відповідачем кредитним картковим рахунком також не свідчить про виконання банком статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» та не доводить, що відбулося свідоме прийняття відповідачем тих умов, на які вказує позивач.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Отже, із огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем доведена заборгованість за кредитними зобов`язаннями у наступному розмірі: за тілом кредиту в сумі 8175,95 грн. та за процентами за користування кредитом в сумі 2324,12грн., а всього в сумі 10500грн. 07 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати з оплати судового збору у розмірі 2102грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 01 грудня 2009 року в сумі 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн. 07 коп., яка складається із 8175 грн. 95 коп. тіла кредиту та 2324грн. 12 коп. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: АТ КБ "Приватбанк", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного рішення :02.03.2021.