Рішення № 95494799, 05.03.2021, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1082/19

Провадження № 2/602/5/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2021 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Майхрук Н. М.

з участю представника позивача – адвоката Маракіної О. Г., представника відповідача – адвоката Покотило Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що 20.07.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», яке після проведених змін до Статуту банку, затверджених постановою КМУ від 06.04.2011 року №502 перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №445, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 69 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном сплати кредиту до 19.07.2012 року. Позичальник зобов`язувалася здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 3450,00 дол.США щоквартально, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту та сплачувати нараховані проценти не пізніше 30 (31) числа кожного місяця починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу.

У зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань, Банк звернувся із позовною заявою до Лановецького районного суду Тернопільської області про дострокове стягнення боргу 82257,02 доларів США, шляхом звернення на предмет іпотеки. 13 липня 2010 року Лановецьким районним судом Тернопільської області винесено рішення у справі №2-153/2010, яким задоволено позов Банку та достроково стягнуто з ОСОБА_1 в користь банку 657996,88 грн, шляхом звернення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним в іпотеку згідно договору іпотеки № 1739 від 20.07.2007 року нерухоме майно. 10.01.2018 року банк звернувся до Лановецького районного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, так як у своїх позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача 83257,02 дол.США, а в судовому рішенні зазначено стягнути 657996.88 грн.

Додатковим рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 25.01.2018 року резолютивну частину рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.07. 2010 року по цивільній справі № 2-153/10 викладено в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 83257,02 доларів США, що станом на 13 липня 2010 року, згідно курсу Національного банку еквівалентно 657996,88 грн., шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно.

Відповідач неодноразово звертався до Лановецького районного суду Тернопільської області із заявами про розстрочку виконання рішення, на підставі яких судом було винесено ухвали 07.10.2010 року та 05.09.2013 року про розстрочку виконання рішення суду.

18.03.2016 року Лановецьким районним судом було винесено ухвалу, якою змінено графік погашення заборгованості, встановлений ухвалою суду від 05.09.2013 року та розстрочено виконання рішення суду у справі №2-153/2010 встановивши графік погашення суми стягнення, який відповідачем не було порушено.

У зв`язку з невиконанням позичальником рішення суду від 13.07.2010 року Банк звернувся з заявою про примусове виконання рішення суду до ДВС Лановецького районного управління юстиції, яким 22.07.2013 року відкрито виконавче провадження за №39000765. Повторно виконавчий документ пред`явлено до виконання 06.09.2016 року до Збаразького міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. 13.09.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52202983. Станом на 21.10.2019 року згідно розрахунку простроченої заборгованості за основним боргом згідно Кредитного договору № 445 від 20.07.2007 року заборгованість по тілу кредиту становить 50226,54 дол.США; розмір 3% річних по простроченому основному боргу 5025,28 дол.США за період з 20.10.2016 року по 21.10.2019 року. Остання оплата позичальником здійснена 02.10.2019 року в сумі 300,00 дол. США. Тому позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені ним.

Представник позивача адвокат Маракіна О.Г. в судовому засіданні позовні вимоги уточнила і просила суд, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 53751,82 долари США, з яких: заборгованість по основному боргу - 48726,54 долари США та загальна сума 3% річних по простроченому основному боргу – 5025, 28 долари США за період з 20.10.2016 року по 21.10.2019 року, а також понесені судові витрати, пославшись при цьому на обставини, вказані в позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Покотило Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що з відповідача вже стягнуто заборгованість. Банк змінив строк виконання основного зобов`язання. Згідно рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по справі №2-153/10 з позивача стягнуто достроково всю суму заборгованості і станом на даний час рішення суду виконується в розстрочку, тому підстав для стягнення з відповідача заборгованості немає. Крім вимоги про стягнення основної суми боргу позивачем також заявлено вимогу про стягнення 3% річних від простроченої заборгованості в розмірі 5025.28 дол.США, однак позовна давність до усіх вимог позивача, які випливають з кредитного договору №445 від 20.07.2007 року розпочала свій перебіг 25.07.2010 року, а відтак сплила 25.07.2013 року, тому провадження підлягає закриттю у зв`язку з закінченням строку позовної давності. Даний строк не переривався відповідачем сплатою чергових внесків, оскільки він сплачував їх на виконання ухвали суду про розстрочку заборгованості. Позивач визнає той факт, що відповідачем не було порушено графік розстрочки, встановлений ухвалою суду від 18.03.2016 року. Також, згідно листа Збаразького МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 20.12.2019 року залишок боргу по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа №2-153/2010 становить 141048,87 грн, а отже позовні вимоги не можуть перевищувати вказаної суми, що станом на 20.12.2019 року згідно офіційного курсу НБУ було еквівалентно 6034,42 дол.США. З врахуванням додатково сплачених відповідачем коштів з моменту подачі заяви до суду, розмір заборгованості не може перебільшувати 5133,42 дол.США. Крім того, рішенням суду від 13.07.2010 року валюту основного зобов`язання за кредитним договором було змінено із доларів США на українську гривню, а посилання позивача на додаткове рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 25.01.2018 року вважає необґрунтованим, оскільки копію даного рішення відповідач не отримувала.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти:

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та

ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 445 від 20.07.2007 року, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 69000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних, а позичальник зобов`язалася повернути кредит до 19.07.2012 (а.с.5-7).

Для забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Кредитного договору №445 від 20.07.2007 ОСОБА_2 передане в іпотеку майно, яке належить йому на праві власності, а саме: 1) нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 393,80 кв.м.;

2) земельна ділянка для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0, 06602 га, кадастровий номер 6123810100020040153, що розташована на території Лановецької міської ради в АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

20.07.2007 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1739 Іпотечний договір між Банком та ОСОБА_2 , який являється іпотекодавцем за власними зобов`язаннями та майновим поручителем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.8-11).

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно задоволено та достроково стягнуто з ОСОБА_1 657996,88 грн., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 згідно договору іпотеки № 1739 від 20.07.2007 року (а.с.12-13).

25 січня 2018 року Лановецьким районним судом Тернопільської області було винесено додаткове рішення, яким резолютивну частину рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.07.2010 року по цивільній справі № 2-153/10 р. викладено в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (рахунок № НОМЕР_1 у Тернопільському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 09338500, МФО 338545) 83257,02 доларів США, що станом на 13 липня 2010 року, згідно курсу Національного банку еквівалентно 657996 (шістсот п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 88 коп. (у тому числі 69000 доларів США- заборгованість по кредиту, заборгованість по прострочених відсотках 13280,87 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976.15 доларів США), шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно. (а.с.89-90).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 07.10.2010 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-153/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно, та встановлено графік погашення суми стягнення (а.с.14).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 05.09.2013 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-153/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно та встановлено графік погашення суми стягнення (а.с.15).

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 18.03.2016 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року задоволено, розстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року по цивільній справі № 2-153/2010 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу і звернення стягнення на майно та змінено графік погашення заборгованості, встановлено наступний графік погашення суми стягнення: з 01 березня 2016 року по 01 березня 2017 року - 250 доларів США щомісячно; з 01 березня 2017 року по 01 березня 2018 року - 250 доларів США щомісячно; з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року - 300 доларів США щомісячно; з 01 березня 2019 року по 01 березня 2020 року - 300 доларів США щомісячно; з 01 березня 2020 року по 01 лютого 2021 року - 4141,66 доларів США щомісячно (а.с.16).

13.09.2016 року державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52202983 згідно виконавчого листа Лановецького районного суду Тернопільської області №2-153/2010 від 06.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 657996,88 грн. боргу шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно (а.с.17).

26.02.2020 року державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) при примусовому виконанні виконавчого листа Лановецького районного суду Тернопільської області №2-153/2010 від 06.08.2010 року винесено постанову про зміну реєстраційних даних у ВП № 52202983 згідно про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 83257,02 доларів США, що станом на 13 липня 2010 року, згідно курсу Національного банку еквівалентно 657996,88 грн. боргу шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно (а.с.92-93).

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 на видачу кредиту, 20.07.2007 року відповідач звернулася до керуючого філії – Лановецького відділення Ощадбанку №6387 із заявою про видачу в рахунок дозволеного кредиту згідно кредитного договору №445 від 20.07.2007 року про видачу готівкою 69000,00 дол.США (а.с.18).

Згідно розрахунку простроченої заборгованості за основним боргом згідно з кредитним договором № 445 від 20.07.2007 року станом на 21.10.2019 року, заборгованість по тілу кредиту становить 50226,54 дол.США, що підтверджується випискою по рахунку 2203; розмір 3% річних по простроченому основному боргу 5025,28 дол.США за період з 20.10.2016 року по 21.10.2019 року. 02.10.2019 року позичальником була здійснена остання плата в сумі 300 дол.США ( а.с.20-22).

Позивачем змінено організаційно-правову форму з публічного на приватне акціонерне товариство, у зв`язку із чим змінено найменування на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», що стверджується копією витягу зі Статуту АТ «Державний ощадний банк України», копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань; копією Відомостей ЄДРПОУ. (а.с.27-31).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача 53751 долар США 82 центи заборгованості по кредитному договору №445 від 20 липня 2007 року, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок стягнення заборгованості за основним зобов`язанням.

Відповідачем ОСОБА_1 з часу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду було здійснено часткове погашення заборгованості по основному боргу, а саме: 04.11.2019 року сплачено 300,00 дол.США, 28.11.2019 року сплачено 300,00 дол.США, 27.12.2019 року сплачено 300,00 дол.США, 29.01.2020 року сплачено 300,00 дол.США, 03.03.2020 року здійснено погашення в розмірі 300,00 дол.США, всього на суму 1500,00 дол.США, що визнавалося сторонами в судовому засіданні та підтверджується копіями меморіальних ордерів №№2193562820, 5540352520 (а.с.46,47), №№1943640220, 9636880520, 9339809520 (а.с.125-127).

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з

ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 53751 долар США 82 центи заборгованості по кредитному договору №445 від 20 липня 2007 року, з них: 48726,54 долари США – заборгованість по основному боргу, 5025,28 доларів США – сума 3% річних по простроченому основному боргу.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що на даний час набрали законної сили та виконуються рішення і ухвали суду, ухвалені та постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки рішенням суду від 13 липня 2010 року було стягнуто з відповідача заборгованість шляхом звернення стягнення на заставне майно, а в даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за основним зобов`язанням.

Також, суд не приймає до уваги клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до основного зобов`язання, оскільки відповідачем регулярно проводилися платежі на погашення суми заборгованості, як до звернення позивача до суду, так і під час розгляду справи в суді, що призвело до переривання строку позовної давності.

Згідно ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Доводи сторони відповідача про те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги не відповідають дійсності. Отже, вимоги банку щодо стягнення 3% річних заявлені в межах строків позовної давності і підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює думку представника відповідача стосовно того, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.07.2010 року змінено валюту основного зобов`язання, при цьому виходить з наступних міркувань.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий у іноземній валюті і кредитор просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимога статті 533 ЦК України. Разом з тим, як за пред`явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем, або стягується судом у гривнях із врахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленої Національним Банком України на день сплати.

Відповідно до ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею в Україні є гривня. При цьому, Основний Закон не встановлює обмежень, щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом. Тобто, відповідно до Законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на усій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального Законодавства України.

Так, ст. 533 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором, або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Висвітлене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1289цс16 поданій постанові від 16.11.2016р.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду наведених у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Із аналізу чинного законодавства вбачається, що сплата гривневого еквівалента заборгованості не може вважатись належним виконанням судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України суд, також вважає за необхідне стягнути з

ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 20070 гривень 26 копійок сплаченого судового збору. При цьому суд бере до уваги платіжне доручення №6355810720 від 24 жовтня 2019 року про сплату судового збору та офіційний курс гривні до долара США станом на день звернення позивача до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за основним зобов`язанням на 1500 доларів США, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу 560 гривень 10 копійок зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №6355810720 від 24 жовтня 2019 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 575, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (місце розташування: м.Тернопіль, майдан Волі, 2, код ЄДРПОУ 09338500) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 338545, р/р НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 09338500) 53751 (п`ятдесят три тисячі сімсот п`ятдесят один) долар США 82 центи заборгованості по кредитному договору №445 від 20 липня 2007 року (в тому числі 48726 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять шість) доларів США 54 центи заборгованості по основному боргу; 5025 (п`ять тисяч двадцять п`ять) доларів США 28 центів сума 3% річних по простроченому основному боргу) та 20070 гривень 26 копійок сплаченого судового збору.

Повернути Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 338545, р/р НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 09338500) 560 гривень 10 копійок зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №6355810720 від 24 жовтня 2019 року.

Повне судове рішення складене 12 березня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк