Ухвала суду № 95494397, 04.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

04 березня 2021 року м. Київ № 640/20056/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву "Про залишення позову без розгляду" представника Антимонопольного комітету України Музиченко О. у адміністративній справі за позовом

Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром"доАнтимонопольного комітету України третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруМіністерство юстиції України провизнання протиправним та скасування нормативно-правового актуприсутні у судовому засіданні представники учасників справи: позивач - не прибув; відповідача - Портянко О.В.; третьої особи - Дудник А.О. ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальпром" (адреса: 49044, м. Дніпро, пров. Шевченка, 3, ідентифікаційний код 13437017) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 "Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України" (зі змінами та доповненнями).

В якості підстав позову зазначено, що позивач є суб`єктом господарювання, метою якого є одержання прибутку від продажу товарів і послуг на конкурентних ринках України та інших країн, та у 2017 році притягався до відповідальності у порядку процедури, передбаченої оскаржуваним актом у справі № 142-02/2015. На думку позивача оскаржуваний акт має суттєві юридичні недоліки, зокрема, правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства не забезпечують ані принципу індивідуальності вини, ані презумпції невинуватості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/20056/20, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 03.12.2020.

03.12.2020 представником Антимонопольного комітету України Музиченко О. подано заяву про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач мав право звернення з позовом до суду за захистом свої прав, свобод чи інтересів лише протягом шести місяців від дня коли він дізнався про вказані обставини. Проте, на думку відповідача, ВКП ТОВ «Стальпром» звернулося з даним позовом 27.10.2020 з порушенням встановленого строку, що є підставою для залишення позову без розгляду.

03.12.2020 судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 14.12.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 04.03.2021 судом розглянуто питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, заслухано пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено ст. 264 КАС України.

Правила ст. 264 статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 ст. 264 КАС України встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання протиправним та скасування розпорядження Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 "Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України", що зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 06.05.1994 № 90/299.

Вказаний акт зареєстровано у Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів 30.12.1999 за кодом № 13396/1999.

Суд відмічає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Вказане випливає з Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, відповідно до якого, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

При цьому, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

В свою чергу, індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Роз`яснення щодо поняття нормативного акту зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 781/11/13-10 від 01.06.2010, у якому вказано, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у справі № 712/8985/17 Верховний Суд висловив позицію, що перевіряючи обґрунтованість висновку судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, Суд враховує сутність і ознаки нормативно-правового акту.

Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості, ознаки:

- приймається як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою;

- містить загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми;

- розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Суд зазначає, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Законом України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII (у редакції від 26.11.1993) у ст. 8 передбачено, що Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право, зокрема, розробляти і затверджувати з питань, що належать до його компетенції, нормативні акти, обов`язкові для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, підприємцями, їх об`єднаннями, контролювати їх виконання.

На виконання вказаних повноважень Антимонопольним комітетом України прийнято розпорядження № 5 від 19.04.1994 "Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України", яким затверджено Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), що визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення) органами Антимонопольного комітету України.

Таким чином, з урахуванням належності оскаржуваного акту до нормативно-правових, у межах вирішення питання дотримання строку на звернення позивачем до суду підлягають застосування виключно положення ч. 3 ст. 264 КАС України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 123 КАС України встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, якщо суд після відкриття провадження в адміністративній справі встановить факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду і підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення такого строку, будуть визнані судом неповажними.

Враховуючи, що позивачем оскаржується розпорядження Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 "Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України", що є нормативно-правовим актом, суд приходить до висновку про можливість звернення до суду з відповідним позовом протягом всього строку чинності останнього, а відтак підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України за заявою представника Антимонопольного комітету України Музиченко О. відсутні.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви "Про залишення позову без розгляду" представника Антимонопольного комітету України Музиченко О. - відмовити.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10.03.2021.

Суддя К.С. Пащенко