Рішення № 95493975, 12.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5730/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Майорової Н.М.,

представника відповідача: Коліогла П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002570506 від 17.01.2020 року, –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002570506 від 17.01.2020 року.

Ухвалою від 06.07.2020 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням відомостей, визначених у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника, зокрема, реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (у разі відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб), надати докази відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб)).

На виконання ухвали 10.07.2020 року (вх. № 26695/20) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 14.07.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

14.08.2020 року (вх. 32040/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

25.08.2020 року (вх. № 33278/20) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 14.09.2020 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

29.09.2020 року (вх. № 39585/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про залучення документів.

29.09.2020 року (вх. № ЕП/15644/20) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання врахування попередньо наданого відзиву.

29.10.2020 року (вх. № 45420/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.

29.10.2020 року (вх. № ЕП/19034/20) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою від 29.10.2020 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 28.01.2021 року призначено судове засідання для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

02.02.2021 року (вх. № 5168/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про поновлення провадження у справі та відкладення судового засідання.

Ухвалою від 02.02.2021 року поновлено провадження у справі, а розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 10.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження.

22.02.2021 року (вх. № 8392/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

22.02.2021 року (вх. № 8393/21) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

Ухвалою від 22.02.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було проведено фактичну перевірку відпочинкового комплексу «Вілла Білла» та складено акт № 090089 від 18.12.2019 року «Про результати фактичної перевірки». За результатами Акту встановлено порушення п. 1, 2, 12, 13 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України; Наказ Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення»; ст. 21-24, 94, 95 Кодексу законів про працю України; Постанову КМУ від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002570506 від 17.01.2020 року. Позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, посилаючись на акт проведеної перевірки.

В судове засідання 10.03.2020 року з`явились представник позивача та представник відповідача, третя особа не з`явилась, жодних клопотань про розгляд справи без участі або перенесення судового засідання на іншу дату до суду не направила.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справи за данною явкою сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було проведено фактичну перевірку відпочинкового комплексу «Вілла Білла» та складено акт № 090089 від 18.12.2019 року «Про результати фактичної перевірки».

За результатами перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 1, 2, 12, 13 ст. З Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України;

- положень Наказу Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 року «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці та Порядку її ведення»;

- ст. 21, 22, 23, 24, 94, 95 Кодексу законів про працю України;

- положень Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС в Одеській області винесено ППР від 17.01.2020 №0002570506, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосована штрафна санкція на загальну суму 190 149,00 грн., а саме:

- 190 148,00 грн. (95 074,00 грн. х 2) - за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за місцем реалізації та зберігання;

- 1 грн. - за непроведення розрахункової операції через РРО, вчинене вперше.

Із вказаного акту вбачається, зокрема, що в ході проведення перевірки, встановлено факти проведення розрахункової операції на суму 17774,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, наведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних записів за місцем їх реалізації на загальну суму 95074,00 грн. (додатки до акту перевірки містять відомості зняття залишків ТМЦ, які свідчать про наявні надлишки товару на загальну суму 95074,00 грн.).

05.02.2020р. ФОП ОСОБА_1 було подано до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0002570506 від 17.01.2020р.

21.04.2020 року позивач отримав рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 12538/6/99-00-08-05-06-06 від 07.04.2020 року, згідно якого податкове повідомлення рішення ГУ ДПС в Одеській області № 0002570506 від 17.01.2020 року залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядком проведення фактичної перевірки, згідно зі ст. 80 ПКУ, передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 Податкового Кодексу України, не повинні перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 Податкового Кодексу України.

Пунктом 81.1 статті 81 Кодексу передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику

податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні па перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що підставою для проведення перевірки вказано ст. 80 ПК України (а.с. 13). При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (а.с. 86).

Отже, відповідно до умов та порядку допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, передбачених ст. 81 ПК України та п. 1.3 Оформлення направлення на проведення перевірки розділу І Організація та проведення перевірок платників податків Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС №22 від 31.07.2014 (у редакції наказу ДФС №398 від 23.03.2018), посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області (головними державними ревізор-інспекторами Клим`юк І.Я., Хрущ А.І., Костюк В.І.) пред`явлені направлення на перевірку (№ 608, 609, 610 від 09.12.2019 року) та вручено копію наказу № 531 від 09.12.2019 року, про що наявний підпис ОСОБА_1 у вказаних направленнях.

Згідно з вимогами пп.пп. 16.1.2, 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України - платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто, показники, визначені п. 44.1 ст. 44 ПК України повинні підтверджуватись первинними документами, які податкові органи мають право вивчати і перевіряти під час проведення перевірок, що обумовлено пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Пунктом 177.10 статті 177 Кодексу встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно з пунктами 1, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», із змінами та доповненнями, (далі - Закон №265) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265 визначено, зокрема, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі 1 гривні у разі непроведения розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи, вчинене вперше протягом календарного року.

Відповідно до статті 20 Закону №265 до суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону № 265 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб`єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та додаткового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинні документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжні чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадської харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені у такому обліку.

Актом перевірки встановлено, що на момент перевірки в відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює господарську діяльність позивач, встановлено факти проведення розрахункової операції на суму 17774,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, наведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних записів за місцем їх реалізації на загальну суму 95074,00 грн. (додатки до акту перевірки містять відомості зняття залишків ТМЦ, які свідчать про наявні надлишки товару на загальну суму 95074,00 грн.).

Під час розгляду справи по суті представник позивача не заперечував проти допущення позивачем порушення порядку проведення розрахунків в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видача розрахункового документа встановленого зразка тощо. Протилежного під час офіційного з`ясування обставин позивачем не доведено.

Стосовно не відображення обліку товарних залишків за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат, судом встановлено, що ані під час проведення перевірки, ані під час подання скарги на податкове повідомлення-рішення до ДПС України, позивачем не надано відповідну книгу обліку доходів і витрат з зазначенням відповідного обліку товарних запасів, що є порушенням п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України.

Додатково суд акцентує увагу на тому, що позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України та не надав свої заперечення та /або додаткові документи у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПК України до контролюючого органу, який проводить перевірку, у разі незгоди платника податків або свого представника з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки.

При цьому, відповідач акцентує увагу на тому, що в ході проведення перевірки встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не укладено трудових договорів.

Від зазначених працівників надані окремі пояснення. На стор. 4 Акту зауважень до Акту перевірки - не заявлено.

Крім того, як зазначено в Акті на стор. 4 - відсутні на час перевірки документи, які необхідно надати для розгляду відповідно до вимоги про надання документів.

Отже, доводи відповідача про порушення позивачем вимог п. 1, 2, 12, 13 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України; Наказ Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення»; ст. 21-24, 94, 95 Кодексу законів про працю України; Постанову КМУ від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», підтверджуються належними та допустимими доказами.

Таким чином суд погоджується із встановленим в ході перевірки порушенням позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265, відповідно до якого, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З врахуванням викладеного вище, відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції за вказаними порушеннями до позивача, тому податкове повідомлення-рішення № 0002570506 від 17.01.2020 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (містезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43005393), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 20; код ЄДРПОУ 43142559 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002570506 від 17.01.2020 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2021 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.