Рішення № 95493885, 11.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8090/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Сервіс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-Парк”, Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.06.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Сервіс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-Парк”, Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020 року затверджені наказом № 01-06/178, скасувати містобудівні умови та обмеження для будівництва – готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та АДРЕСА_1 та благоустрою прилеглої території;

зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради нести відомості до реєстру містобудівних умов та обмежень про скасування рішення Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 22.06.2020 року, затверджені наказом № 01-06/178 щодо видачи містобудівних умов та обмежень для будівництва – готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та АДРЕСА_1 та благоустрою прилеглої території.

Ухвалою від 31.08.2020 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву залишено без руху.

02.09.2020 року (вх. № 34638/20) на виконання ухвали позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 07.09.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

22.09.2020 року (вх. № 38290/20) представником Одеської обласної прокуратури до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

13.10.2020 року (вх. № ЕП/16989/20) представником Одеської міської ради до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.10.2020 року (вх. № ЕП/17658/20) представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 21.10.2020 року розгляд справи відкладено.

30.10.2020 року (вх. № 45678/20) представником ТОВ «Лідер-Парк» до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

03.11.2020 року (вх. № ЕП/19618/20) представником ТОВ «Лідер-Парк» до канцелярії суду подано клопотання з проханням отримати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 03.11.2020 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

13.11.2020 року (вх. № 48264/20) представником ТОВ «Лідер-Парк» до канцелярії суду подано заяву про залучення до участі у судовому засіданні в режими відеоконференції.

16.11.2020 року (вх. № ЕП/21140/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 17.11.2020 року розгляд справи відкладено.

30.11.2020 року (вх. № ЕП/22694/20) представником ТОВ «Лідер-Парк» до канцелярії суду подано заяву про залучення до участі у судовому засіданні в режимі відеконференції.

30.11.2020 року (вх. № ЕП/22742/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 30.11.2020 року розгляд справи відкладено.

11.12.2020 року (вх. № ЕП/24127/20) представником ТОВ «Лідер-Парк» до канцелярії суду подано заяву про залучення до участі у судовому засіданні в режимі відеконференції.

15.12.2020 року (вх. № ЕП/24466/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 15.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження.

06.10.2020 року (вх. № 41060/20) представником Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

07.10.2020 року (вх. № 41540/20) представником ТОВ «Лідер-Парк» до канцелярії суду подані пояснення на позовну заяву.

12.10.2020 року (вх. № 42270/20) представником Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

22.10.2020 року (вх. № ЕП/18149/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

06.11.2020 року (вх. № 46963/20) представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до канцелярії суду подані пояснення.

17.11.2020 року (вх. № ЕП/21350/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про витребування доказів судом.

23.11.2020 року (вх. № ЕП/22023/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про витребування доказів судом.

25.11.2020 року (вх. № 50262/20) представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до канцелярії суду подано лист про надання інформації.

27.11.2020 року (вх. № ЕП/22593/20) представником Одеської міської ради до канцелярії суду подані заперечення на клопотання про витребування доказів.

15.12.2020 року (вх. № ЕП/24467/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про витребування доказів.

15.12.2020 року (вх. № ЕП/24470/20) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на заперечення ОМР.

15.12.2020 року (вх. № 53488/20) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на заперечення ОМР.

24.12.2020 року (вх. № 55170/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про витребування доказів судом.

Ухвалою від 29.12.2020 року у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою від 29.12.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

18.01.2021 року (вх. № ЕП/1063/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 18.01.2021 року розгляд справи відкладено.

28.01.2021 року (вх. № ЕП/2352/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

28.01.2021 року (вх. № ЕП/2439/21) представником ТОВ «Лідер-Парк» до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 28.01.2021 року розгляд справи відкладено.

В судовому засідання 22.02.2021 року від представника позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою від 22.02.2021 року у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Тарасишиної О.М. по справі № 420/8090/20 відмовлено.

Ухвалою від 22.02.2021 року виправлено описку в ухвалі суду від 22.02.2021 року.

24.02.2021 року (вх. № 9291/21) представником ТОВ «Спорт-Сервіс» до канцелярії суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

24.02.2021 року (вх. № 9292/21) представником ТОВ «Спорт-Сервіс» до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 25.02.2021 року відкладено розгляд справи.

04.03.2021 року (вх. № 10950/21) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про слухання справи без участі позивача.

09.03.2021 року (вх. № ЕП/6011/21) представником ТОВ «Спорт-Сервіс» до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи без участі.

В обґрунтування позовних вимог зокрема, зазначено, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради було надано третім сторонам умови та обмеження на об`єкт та адресу: будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та благоустрою території, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відповідач зазначає, що спірні у справі правовідносини стосуються використання ТОВ «Спорт-Сервіс» та ТОВ «Лідер-Парк» наявних на праві оренди земельних ділянок, а оскаржуване рішення є індивідуальним актом, що не має жодного відношення до ОСОБА_1 , з урахуванням чого не може порушувати жодні права або інтереси позивача. За таких обставин, відповідач вважає доводи позивача безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представником ТОВ «Лідер-Парк» надано суду пояснення на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач у позові вказує на порушення оскаржуваним рішенням його інтересів, як представника третиоріальної громади, однак при цьому не зазначається, які персоніфіковані суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, в чому безпосередньо полягає таке порушення та в чому виражається, які конкретні негативні наслідки настали для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та бездіяльності та якими доказами по справі це підтверджується, що на думку третьої особи, свідчить про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у їх задоволенні просив суд відмовити в повному обсязі.

В судове засідання 10.03.2021 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, від представника ТОВ «Спорт-Сервіс» надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, від інших сторін жодних клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі представника до суду не надходили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд зазначає, що вказана справа перебуває у провадженні суду з серпня 2020 року, та її розгляд неодноразово відкладався у зв`язку з надходженням відповідних клопотань в т.ч. від позивача.

На переконання суду, чергове відкладення розгляду справи з підстав повторної неявки учасника справи є необґрунтованим та таким, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи, та порушення судом процесуальних норм щодо граничних строків розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради було надано ТОВ «Спорт-Сервіс» та ТОВ «Лідер-Парк» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом від 22.06.2020 року № 01-06/178 на об`єкт та адресу: будівництво готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які знаходяться в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та АДРЕСА_1 та благоустрою прилеглої території.

Відповідно до письмових пояснень, наданих Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 06.11.2020 року № 9-15-0.62-11031/2-20 (а.с. т.2 69-71), вбачається, що за наявними у Відділі у м. Одесі Головного управління Держгеодастру в Одеській області Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року зареєстровано право користування за ТОВ «Спорт-Сервіс» - договір оренди земельної ділянки від 20.03.2002 року реєстраційний № 565/42. Земельна ділянка площею 0,6000 га розташована за адерсою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7 та надана в аренду на підставі рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3066-ХХІІІ терміном на 49 років (до 28.12.2050р.) для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів. Так, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру та витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, земельні ділянки:

за кадастровим номером: 5110137500:29:005:0034, що знаходиться за адресою: бульвар Лідерсовський, 9, м. Одеса, площею 0,0724 га, цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, передана в оренду за договором від 31.10.2019р. № 678 ТОВ «Лідер-Парк»;

за кадастровим номером: 5110137500:29:005:0035, що знаходиться за адресою: бульвар Лідерсовський, 7, м. Одеса, площею 0,6000 га, цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, передана в оренду за договором від 11.03.2002р. № 2612 ТОВ «Спорт-Сервіс» строком на 49 років.

Позивач, вважаючи вказані містобудівні умови та обмеження такими, що порушують його права та інтереси, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови та завдання на проектування.

За приписами пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною другою статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (частина 3 вказаної норми).

Згідно з приписами наведеної норм, спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі поданих заявником документів визначає, зокрема, відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

В той же час, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлюють частини четверта, восьма статті 29 Закону № 3038-VI.

Зокрема, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону №3038-VI).

Разом з цим, частиною п`ятою статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Згідно із частиною восьмою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

При цьому вказаною вище нормою визначено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом (частина восьма статті 29 Закону №3038-VI).

Суд наголошує, що наведений у статті 29 Закону №3038-VI перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Надаючи оцінку твердженням позивача щодо неможливості використання для будівництва земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0034; 5110137500:29:005:0034 , суд виходить із наступного.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною першою та другою статті 17 вказаного Закону передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Положеннями частини першої статті 19 Закону №3038-VI передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону №3038-VI).

Приписами частини четвертої статті 26 цього Закону регламентовано, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Разом з цим, положеннями частини другої статті 24 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.

Відповідно з положеннями Генерального плану міста, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489/VI, територія за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, розміщена в межах ландшафтно-рекреаційної території, в зоні установ стаціонарної рекреації. Територія за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9, розміщена в межах території житлово-громадської забудови, в зоні громадських центрів та окремих об`єктів обслуговування, в зоні Центрального історичного ареалу міста.

Згідно з планом зонування територія (зонінг) м. Одеси, який затверджений рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року №1316-VII, територія за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7 розміщена в зоні Г-4 – культурна та спортивна зона, яка призначена для розташування культурно-мистецьких та спортивно-видовищних комплексів, концертних залів, театрів, кінотеатрів, тощо, де одним із переважних видів використання території є розміщення готелів, центрів обслуговування туристів, а територія за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9 розміщена в зоні Г-5 – в лікувальній зоні. Зону формують територію, на яких за містобудівною документацією розміщуються об`єкти, що відносяться до установ соціального забезпечення та охорони здоров`я, де одним із переважних видів використання території є розміщення пунктів першої медичної допомоги, одним із супутніх видів використання території є розміщення реабілітаційних центрів.

Відповідно до положень «Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони, визначення границь історичних ареалів міста Одеса», затвердженого наказом Міністерства культури та туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, земельні ділянки за зазначеними вище адресами знаходяться в межах території Центрального історичного ареалу міста Одеси. Так, відповідно до вказаної документації в Центральному історичному ареалі гранична висота нових будівель та споруд, які виходять на червону лінію вулиць, не повинна перевищувати 18,60 м. від рівня денної поверхні, а висота акцентних будівель на перехресті кварталів – не вище 21,30 м.

Отже, судом встановлено, що відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні, а саме, Генерального плану на земельних ділянках кадастровий номер: кадастровий номер: 5110137500:29:005:0034; 5110137500:29:005:0034 не виключається розміщення готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром.

Отже, доводи позивача про неможливість використання земельних ділянок, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0034; 5110137500:29:005:0034, для будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром спростовуються встановленими судом обставинами.

Беручи до уваги викладене, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваних містобудівних умов і обмежень.

Що стосується посилання позивача на порушення відповідачем його охоронюваних законом інтересів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У свою чергу, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та/або охоронюваних законом інтересів, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16-а.

Перевіряючи доводи позовної заяви, суд зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів порушення його прав або законних інтересів внаслідок надання відповідачем ТОВ «Спорт-Сервіс» та ТОВ «Лідер-Парк» Містобудівних умов та обмежень, посилання позивача є абстрактними, без зазначення конкретних прав, які порушено, на його думку, відповідачем.

Беручи до уваги викладене, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваних містобудівних умов і обмежень.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а не засновуватися на припущеннях.

Таким чином, проаналізувавши доводи позивача щодо підстав звернення до суду, суд вважає, що наведені ним обставини не вказують на порушення оскаржуваними Містобудівними умовами та обмеженнями його конкретних індивідуальних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних висновків позивач суду не надав.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, не надав.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1, 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати, сплачені позивачем, не стягується за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (місце знаходження: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ 02498820), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорт-Сервіс” (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7; код ЄДРПОУ 30199721), Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-Парк” (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9; код ЄДРПОУ 38953542), Одеської міської ради (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, пл. Думська, 1), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.06.2020 року та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2021 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.