Рішення № 95493776, 01.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року справа №380/9125/20

зал судових засідань № 3

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Маслова О.В., Матюшка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Марата, 16, код ЄДРПОУ 14321883) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Краматорського прикордонного загону у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року;

- стягнути з Краматорського прикордонного загону (військової частини 2382) (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Марата, 16, код ЄДРПОУ: 14321883) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року у сумі 23 216, 22 гривень (з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення Краматорським прикордонним загоном за вказаний період), із обов`язковим зазначенням у рішенні суми індексації грошового забезпечення або базового місяця для нарахування індексації (січня 2008 року);

- визнати протиправними дії Краматорського прикордонного загону щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 26.12.2017 року до моменту винесення рішення по справі, із розрахунку 405,85 гривень в день;

- зобов`язати Краматорський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 26.12.2017 до моменту винесення рішення по справі із розрахунку 405,85 гривень в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилається на те, що станом на день прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, відповідач не провів з ним розрахунків по індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. На підставі цього, звернувся до відповідача із заявою про виплату такої. За результатом розгляду заяви, позивача повідомлено про те, що йому нараховано та виплачено встановленим порядком в квітні 2020 року індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по червень 2017 року у сумі 2834,55 грн., а за період проходження служби у Краматорському прикордонному загоні з 15.06.2017 по 26.12.2017 у сумі 1371,12 грн. Проте, позивач вважає, що такі розрахунки є невірними, оскільки в даному випадку базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року так, як в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались. Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 17.11.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що посада за якою позивач проходив військову службу у Краматорському прикордонному загоні була створена у серпні 2015 року. Таким чином, з питання нарахування та виплати індексації вважає, що відсутні правові підстави для застосування базового місяця січня 2008 року до посад, які не існували у 2008 році, та були створені лише у 2015 році. З цих підстав відповідач вважає, що індексація позивачу виплачена в належному розмірі. Крім цього вважає, що позовна вимога про нарахування та виплату середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби по день фактичної виплати індексації також не підлягає до задоволення, оскільки є передчасною. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що у задоволені позову необхідно відмовити повністю.

Позивач 23.11.2020 подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що посада начальника відділу прикордонної служби «Мар`їнка» ІІ категорії (місце дислокації н.п. Гостре) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Курахівка») Краматорського прикордонного загону була створена у серпні 2015 року, проте відповідно до організаційно -штатної структури Державної прикордонної служби України відділи ІІ категорії вже функціонували раніше.

Позивач 10.12.2020 подав до суду додаткові пояснення.

Ухвалою від 15.01.2021 суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 29.01.2021 суд задовольнив клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

11.02.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили суд у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 до 26.12.2017 проходив службу у Краматорському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України та на момент звільнення займав посаду начальника відділу прикордонної служби «Мар`їнка» ІІ категорії (місце дислокації н.п. Гостре) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Курахівка»).

Наказом начальника Краматорського прикордонного загону (І категорії) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23.11.2017 №419-ОС ОСОБА_2 звільнено у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням підпункту «ї».

Згідно з витягом з наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (по строковій частині) від 26.12.2017 №419-ОС, ОСОБА_2 з 26.12.2017 виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Самбірського ОМВК Львівської області.

ОСОБА_2 зазначає, що станом на день його виключення із списків особового складу військової частини з ним не було проведено розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України.

У зв`язку з цим позивач 18.03.2020 звернувся до відповідача із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 26.12.2017 та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік.

Відповідач 25.05.2020 за результатами розгляду вказаної заяви листом №11/3685/В-71 надав позивачу відповідь, якою повідомив, що згідно розрахунків наданих Чопським прикордонним загоном, ОСОБА_2 нарахована та виплачена встановленим порядком у квітні 2020 року індексація грошового забезпечення за період з січня 2014 року по червень 2017 року у сумі 2834,55 грн. За період проходження ОСОБА_2 військової служби у Краматорському прикордонному загоні з 15.06.2017 по 26.12.2017 нарахована та виплачена встановленим порядком у квітні 2020 року індексація грошового забезпечення у сумі 1371,12 грн.

04.09.2020 ОСОБА_2 вважаючи, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 26.12.2017 нарахована не у правильному розмірі повторно звернувся до відповідача із заявою, в які просив повторно перерахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 26.12.2017, із врахуванням базового місяця для нарахування січня 2008 року, з урахування уже виплаченої суми.

Відповідач 16.09.2020 листом №В-126/6211 надав відповідь аналогічну викладеній у листі від 25.05.2020№11/3685/В-71. Додатково зазначив, що базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення був зазначений у грошовому атестаті військової частини 1493, з яким ОСОБА_2 прибув у червні 2017 року для подальшого проходження військової служби до Краматорського прикордонного загону, а саме вересень 2016 року, тому законних підстав вважати базовим місяцем січень 2008 року у Краматорського загону немає.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 15.06.2017 по 26.12.2017, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

У пункті 1-1 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Як вже встановлено судом, у період з 15.06.2017 по 26.12.2017 індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалась у певному розмірі, а саме в сумі 1371,12 грн. з врахуванням базового місяця вересня 2016 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, який проведено головним бухгалтером - начальником фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) військової частини 2382.

Відповідач у своїй відповіді від 16.09.2020, яка викладена у листі №11/В-126/6211 посилається на те, що базовий місяць вересень 2016 року був зазначений у грошовому атестаті військової частини 1493 з яким позивач прибув у червні 2017 року для проходження військової служби до Краматорського прикордонного загону.

Натомість позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

За приписами Порядку №1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Згідно з п.14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики №48/о/66-17 від 08.08.2017 на запит ДФ Міноборони №248/3/9/1/863 від 18.07.2017 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

За змістом роз`яснення Мінсоцполітики №28/о/66-18 від 18.04.2018 у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Враховуючи вищенаведене, у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

З урахуванням викладеного вище та встановлених обставин справи суд зазначає, що нарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення в період з 15.06.2017 по 26.12.2017 не свідчить про належне та у повному обсязі виконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078 в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 15.06.2017 по 26.12.2017, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця є протиправною, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця та з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим вимога про стягнення з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 15.06.2017 по 26.12.2017 у сумі 23216,22 грн. (з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення Краматорським прикордонним загоном за вказаний період), із обов`язковим зазначенням у рішенні суми індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягає, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача. Суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що оскільки нарахування та виплата індексації належить до дискреційних повноважень відповідача, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму, яка вказана позивачем, а саме 23216,22 грн.

Щодо позовних вимог щодо визнання протиправними дії Краматорського прикордонного загону щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 26.12.2017 до моменту винесення рішення по справі, із розрахунку 405,85 гривень в день та зобов`язання Краматорський прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 26.12.2017 до моменту винесення рішення по справі із розрахунку 405,85 гривень в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, суд зазначає таке.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст.55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що до моменту нарахування та виплати відповідачем ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2017 по 26.12.2017, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця, відсутні підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а тому такі вимоги, на думку суду, є передчасними.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Краматорського прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року.

Зобов`язати Краматорський прикордонний загін (військова частина 2382) (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 16, код ЄДРПОУ 14321883) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця та з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 11.03.2021

Суддя Р.І. Кузан