Рішення № 95492694, 26.02.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1105/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бородіна Ю.В. - провідний юрисконсульт, наказ № 24-к від 19.02.2018 та довіреність № 144/2020 від 28.01.2020 (приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції),

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней"

про стягнення 78068,65 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 78068,65 грн. заподіяної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1064168 від 25.01.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Fiat Doblo", державний номер НОМЕР_1 . проте, виплаченої суми страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, а тому, відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, позивач отримав право вимоги щодо стягнення завданої шкоди, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Позивач направив відповідачу заяву щодо сплати 78068,65 грн. Відповідач заяву позивача не задовольнив, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання від 23.02.2021 з проханням розглядати справу у його відсутність та просив відмовити ПАТ "Європейський страховий альянс" в прийнятті поданих доказів, що є додатками до пояснень №279/8 від 29.01.2021.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" (страхувальник) було укладено договір страхування автотранспортних засобів №1064168 від 25.01.2019 (а.с. 8-14 том 1), відповідно до умов п.1.1 якого даний договір укладено відповідно до чинного законодавства України, Правил добровільного страхування наземного транспорту страховика №0609/1 від 30.11.07 та на підставі Заяви страхувальника (за умови її наявності).

В Додатку №1 до договору страхування №1064168 від 25.01.2019 наведено перелік застрахованих ТЗ, де п.120 зазначено Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 14-17 том 1).

26.02.2019 о 14 год. 50 хв. на 150 км по проспекту Незалежності, 71 в м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Здійснюючи рух, не будучи уважним, здійснюючи розворот, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21703 номерний знак НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем Fiat Doblo, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

27.02.2019 ТОВ "Еліт-Україна" звернулось до ПАТ "Європейський страховий альянс" з повідомленням від 26.02.2019 про подію з транспортним засобом (ТЗ) (реєстраційний номер №510/19 від 27.02.2019), в якому повідомило про ДТП за участю автомобіля Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 23-24 том 1).

Постановою Романівського районного суду Житомирської області від 25.04.2019 у справі №290/300/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень (а.с. 22 том 1).

Матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження автомобіля FiatDobloCargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ "Еліт-Україна", згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку №29/19 від 14.03.2019 становить 160479,07 грн. Згідно висновку затвердженого Директором департаменту врегулювання збитків ТОВ "Європейський альянс" від 10.04.2019 щодо розміру заподіяної шкоди за страховим актом №510\19\50\ТР25\00\2, розмір заподіяної шкоди визначено у сумі 167230,65 грн.

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування за страховим актом №510\19\50\ТР25\00\2, розмір страхового відшкодування з урахуванням розміру страхової суми (ліміту відповідальності) становить 169730,65грн (а.с. 62-63 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Європейський страховий альянс" перерахувало на рахунок ФОП "Дерев`янко" страхове відшкодування згідно договору страхування №1064168 від 25.01.2019 за Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ "Еліт-Україна" в загальному розмірі 169730,65грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №05498 від 07.06.2019 на суму 40000,00грн, №05701 від 12.06.2019 на суму 30000,00грн, №05874 від 18.06.2019 на суму 20000,00грн, №05833 від 19.06.2019 на суму 30000,00грн, №ЦО05957 від 20.06.2019 на суму 30000,00грн, №06169 від 27.06.2019 на суму 19730,65грн (а.с. 64-69 том 1).

14.08.2019 заступник директора з логістики ТОВ "Еліт-Україна" Мельниченко О. звернувся до ПрАТ "Європейський страховий альянс" з листом від 12.08.2019, в якому просив здійснити доплату на СТО – ФОП Дерев`янко Н.Й., у зв`язку із виявленими прихованими пошкодженнями по справі №510\50\ТР25\00\0\ АА4602ТЕ\26.02.2019 (а.с. 70 том 1).

СПД Мукієвським було виконано звіт №85/19 від 30.07.2019 про визначення вартості матеріального збитку (додатково до звіту №29/19 від 14.03.2019), в якому донарахований збиток, заподіяний власнику транспортного засобу FiatDoblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 14.03.2019 в розмірі 7272,83 грн (а.с. 73-88 том 1).

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування за страховим актом №510\19\50\ТР25\00\3, розмір страхового відшкодування з урахуванням розміру страхової суми (ліміту відповідальності) становить 176068,65 грн (а.с. 90 том 1).

ПрАТ "Європейський страховий альянс" перерахувало на рахунок ФОП "Дерев`янко" страхове відшкодування згідно договору страхування №1064168 від 25.01.2019 за Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ "Еліт-Україна" в розмірі 6338,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №09236 від 16.09.2019 (а.с. 92 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 2170, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована ПАТ "НАСК "Оранта" страхувальником ТОВ "Еней" Романів (код ЄДРПОУ 30077313) згідно з полісом №АМ/7629753 обов`язкового страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 93 том 1).

Позивач направив на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" заяву №3683/8 від 26.07.2019 від 17.09.2019 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), в якій просив відшкодувати ПрАТ "Європейський страховий альянс" у порядку регресу в розмірі 98000,00грн (а.с. 95 том 1).

На виконання вказаної вимоги 07.08.2019 ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" здійснено виплату страхового відшкодування згідно регресної вимоги №3683/8 від 26.07.2019 в розмірі 98000,00грн, що підтверджується банківською випискою від 07.08.2019 (а.с. 96 том 1).

Судом також встановлено, що позивач направляв на адресу ТОВ "Еней" заяву №2934/8 від 28.08.2020 про виплату страхового відшкодування, в якій просив відшкодувати ПрАТ "Європейський страховий альянс" у порядку суброгації різницю між завданою майновою шкодою та виплатою страхового відшкодування в розмірі 78068,65 грн (а.с. 97 том 1, докази надіслання - а.с. 98-100 том 1). Проте, відповідач суму страхового відшкодування позивачу не сплатив.

Посилаючись на несплату відповідачем відшкодування завданої шкоди в розмірі 78068,65 грн, що складається з різниці страхового відшкодування між завданою майновою шкодою та виплатою страхового відшкодування, позивач звернувся даним позовом в якому просить стягнути з відповідача 78068,65 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до зазначених статей відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Суброгація (походить від латинського "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

У зв`язку з виплатою ПАТ "Європейський страховий альянс" страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяння шкоди - ТОВ "Еней".

Отже, з матеріалів справи та положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

У спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі №910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі №910/3023/13.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки ВАЗ 21703, державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 78068,65 грн (176068,65 грн (майнова шкода) - 98000,00 грн. (виплата страхової компанії в порядку суброгації) є обґрунтованою.

Посилання відповідача на те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку №29/19 від 14.03.2019 є недопустимим доказом, оскільки його фальсифіковано, а процедура технічного огляду проведена з порушеннями, тобто без виклику відповідача, суд оцінює критично.

Так, жодного доказу окрім зазначення дати огляду ТЗ - 06.05.2019 (а.с. 45 зворот том 1), відповідач не подав жодного доказу. Хоча а.с. 55 містить протокол огляду ТЗ, який датований 06.03.2019, що спростовує в повному обсязі твердження відповідача в цій частині.

Разом з тим, п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначає, що в р а з і п о т р е б и виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Отже, виклик заінтересованих осіб на технічний огляд пошкодженого ТЗ є правом, а не обов`язком позивача відповідно до вимог діючої Методики, тому заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Крім цього, зазначення відповідачем, що сплата страхового відшкодування проведена не на користь неналежної особи не відповідає дійсним обставинам справи. Так, відповідно до копій платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, виплата була здійснена на СТО фізичній особі-підприємцю Дерев`янко Наталії Йосипівні. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дерев`янко Наталія Йосипівна здійснює діяльність, а саме "технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення судом не досліджувались докази, які очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованими або неприйнятними з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту ст. 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Системний аналіз положень ч. 8 ст. 80, ч. 2 ст. 232 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі подання учасниками справи доказів із пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про надання документів (доказів):

1) без клопотання про визнання причин неможливості подати такі докази відповідним учасником справи такими, що не залежали від нього; або

2) залишення такого клопотання без задоволення, – суд долучає відповідні документи (докази) до матеріалів справи, проте не приймає їх до розгляду.

На підставі наведених норм, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем з поясненнями від 29.01.2021 не приймаються до розгляду.

Разом з цим, відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней" (11641, Житомирська область, смт. Романів, вул. Мендєлєєва, 8, ід. код 30077313)

- на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, ід. код 19411125) 78068,65 грн. заподіяної шкоди, а також 2102,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.03.21

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (рек.)