Ухвала суду № 95491397, 12.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 березня 2021 року м. Київ № 640/1202/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву представника позивача з питання винесення додаткового рішення в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПХ Україна»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №640/1202/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПХ Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування рішення від 18.11.2019 №0003923305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2021 позовні вимоги ТОВ «ЛПХ Україна» були задоволені повністю. А саме судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.11.2019 №0003923305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, суд вирішив присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛПХ Україна» документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Копію цього судового рішення представник позивача отримав під розписку 26.02.2021.

05.03.2021 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява (вих. №02-03/21 від 02.03.2021) про ухвалення додаткового судового рішення у справі в частині присудження на користь ТОВ «ЛПХ Україна» понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмір 37 540 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. До цієї заяви від 02.03.2021 представником позивач серед інших були докази відправлення разом з цінним листом №0102121354338 копії заяви з додатками на поштову адресу Головного управління ДПС у Київській області). Вказана заява була відправлена позивачем на поштову адресу суду 02.03.2021 (тобто, з дотриманням 5-денного строку з моменту отримання копії рішення суду).

За даними офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» вказане поштове відправлення вручене адресату (ГУ ДПС у Київській області) 05.03.2021. Проте станом на 12.03.2021 від відповідача жодні заперечення (пояснення) по суті поданої позивачем заяви від 02.03.2021 та/або клопотання про зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу до канцелярії суду не надійшли.

В силу положень ч. 1 - 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи наведені вище процесуальні норми та порядок судового розгляду справи №640/1202/20 суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача від 02.03.2021 з питання ухвалення додаткового судового рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи дану заяву позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 цього Кодексу встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились (ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім 05.03.2021 надано суду копі таких документів: договору №20-04/2018 про надання правової допомоги від 20.04.2018; додатку №27-11 від 27.11.2019 до зазначеного договору, специфікація послуг правової допомоги, наданих ТОВ «ЛПХ Україна» відповідно до додатку №27-11 від 27.11.2019 до відповідного договору про надання правової допомоги, датована 01.02.2021; рахунку-фактури №7-20-04/2017 від 01.02.2021; роздруківки електронного платіжного доручення ТОВ «ЛХП Україна» №6571 від 25.02.2021 про оплату винагороди за послуги правової допомоги згідно рахунку №№7-20-04/2018 від 01.02.2021 за на суму 46 286,80 грн.

За змістом додатку №27-11 від 27.11.2019 до договору №20-04/2018 про надання правової допомоги від 20.04.2018 Адвокатське об`єднання «Кушнір, Яким`як та партнери» зобов`язувалося надавати ТОВ «ЛХП Україна» послуги судового оскарження рішень Головного управління ДПС у Київській області, прийнятих на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 (в т.ч. рішення від 18.11.2019 №0003923305), а саме: послуги щодо підготовки адміністративного позову, відповіді на відзив, клопотань, заперечень та будь-яких інших необхідних документів, а також послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді.

За дії Адвокатського об`єднання в межах надання послуг Адвокатським об`єднанням клієнт сплачує винагороду у сумі, яка визначається шляхом множення кількості годин , витрачених на надання послуг, на погодинні ставки фахівців Адвокатського об`єднання. Погодинні ставки фахівців Адвокатського об`єднання встановлюються у таких розмірах: для адвоката - 3 200 грн., для молодшого юриста - 1 850 грн.

Згідно текстів рахунку-фактури та специфікації загальний розмір винагороди за послуги правової допомоги щодо судового оскарження рішення суб`єкта владних визначено у розмірі 37 540 грн.

Дослідивши зміст перелічених документів, а також оглянувши інші подані представником позивача разом із заявою від 02.03.2021 документи, суд виявив відсутність жодних документів (наприклад, актів), що свідчать про передачу-прийняття сторонами результатів послуг (зокрема, готових проектів процесуальних документів), а також передачу товариством певних бухгалтерських та інших документів до адвокатського об`єднання.

Між тим, за змістом наявних у справі №640/1202/20 матеріалів всі процесуальні документи (позов, супровідний лист від 24.02.2020, відповідь на відзив), а також копії поданих до суду документів були підписані та засвідчені однією особою - директором Товариства Голомб В.О. При цьому, відмітки про те, що зазначені проекти документів були підготовлені (оформлені) третіми особами в текстах таких відсутні.

У зв`язку з цим суд вважає заяву позивача від 02.03.2021 з питання ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/1202/20 не достатньо документально обґрунтованою, та відповідно відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПХ Україна» від 02.03.2021 з питання винесення додаткового судового рішення у справі №6401202/20.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок