Рішення № 95491197, 12.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/368/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (далі – АТ «Чернігівобленерго») 25.01.2021 звернулось до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 23.12.2020 №2722 «Про застереження АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» щодо недопущення надалі недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та здійснення заходів державного регулювання».

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка дотримання товариством вимог законодавства та ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу проведена відповідачем з порушенням встановленого Порядку №428, а сам акт перевірки вручено Голові Правління після закінчення робочого дня в останній день перевірки. Крім того, оскільки з 01.01.2019 AT «Чернігівобленерго» не здійснює діяльність з постачання електричної енергії, дія Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу на позивача не розповсюджується, відповідно у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки товариства в рамках ліцензійних умов.

По суті виявлених порушень АТ «Чернігівобленерго» зазначило, що чинне законодавство України не зобов`язує товариство зазначати в паспорті точки розподілу та в договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії величини дозволеної до використання потужності з урахуванням технічних характеристик зовнішніх електричних мереж об`єкта споживача. Твердження відповідача про те, що AT «Чернігівобленерго» не надало проектного рішення, не ґрунтується на нормах права, оскільки проектне рішення на об`єкт споживача у товариства перебувати не може, воно може бути виключно у власника об`єкта.

Крім того, ПРРЕЕ затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, яка набрала чинності 19.04.2018, а Договір зі споживачем укладався 30.11.2002, відповідно потужність визначалась відповідно до норм діючого на час укладення договору законодавства. З 01.01.2019 власник об`єкта приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах чинного договору про користування електричною енергією від 30.11.2002. У зв`язку з наведеним, в договорі зі споживачем визначена потужність саме виходячи з потужності наявних у споживача струмоприймачів, у відповідності до вимог чинних на момент її визначення ПКЕЕН.

Також позивач зазначив, що оскаржувана постанова не містить способу її виконання, з її змісту не можливо встановити, які саме зміни та яким шляхом повинно внести AT «Чернігівобленерго» до паспорту точки розподілу та договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з огляду на те, що вносити зміни в односторонньому порядку товариство не має права. Так, збільшення величини дозволеної потужності може бути проведено виключно за ініціативою споживача та відповідно до умов Кодексу систем розподілу. При цьому, такої підстави для внесення змін у паспорт точки розподілу та договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, як «на виконання окремої Постанови НКРЕКП» чинними законодавчими актами не передбачено.

Ухвалою судді від 27.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 24.02.2021 представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.03.2021 заяву НКРЕКП про залучення до участі в справі третьої особи повернуто без розгляду.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні та зазначив, що НКРЕКП, як Регулятор, здійснює перевірку та застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених Законом про НКРЕКП та, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії». Під час перевірки, проведеної відповідно до заяв гр. ОСОБА_1 щодо невиконання AT «Чернігівобленерго» рекомендацій, наданих листами НКРЕКП, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, було встановлено, що відповідно до договору про електричну енергію від 30.11.2002, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», величина дозволеної до використання потужності становить 1,3 кВт. Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачем ОСОБА_1 з 01.01.2019 укладено на умовах діючого до 31.12.2018 договору про користування електричною енергією. Разом з тим, відповідно до проведених Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії вимірів, ввідні та вихідні проводи, якими здійснюється електропостачання будинку ОСОБА_1 , мають потужність 9,9 кВт та 6,9 кВт відповідно.

У зв`язку з наведеним, з урахуванням звернень гр. ОСОБА_1 , НКРЕКП відповідно до Закону про НКРЕКП прийнято спірну постанову. При цьому, відповідачем враховано, що зважаючи на відсутність в АТ «Чернігівобленерго» проектної документації на житловий будинок ОСОБА_1 , величина дозволеної та приєднаної потужності житлового будинку має визначатись за технічними характеристиками зовнішніх електричних мереж.

Крім того, НКРЕКП зазначило, що при прийнятті спірної постанови відповідачем не було допущено порушення вимог чинного законодавства.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій АТ «Чернігівобленерго» позовні вимоги підтримало та просило їх задовольнити.

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких НКРЕКП підтримала свою правову позицію та зазначила, що спірна постанова прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства та є заходом державного регулювання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.

АТ «Чернігівобленерго» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.05.1995 внесено відповідний запис. Свою діяльність товариство здійснює на підставі затвердженого загальними зборами акціонерів Статуту (а.с. 10-14).

Судом встановлено, що 24.12.2019, 27.05.2020 та 10.10.2020 до НКРЕКП надійшли заяви гр. ОСОБА_1 щодо невиконання АТ «Чернігівобленерго» рекомендаційних даних НКРЕКП, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії щодо приведення величини дозволеної до використання потужності в договорі про надання послуг з розподілу електричної енергії у відповідність до технічних характеристик зовнішніх електричних мереж помешкання споживача (а.с. 64-97).

У зв`язку з наведеним, посадовими особами Комісії з проведення перевірки НКРЕКП, на підставі постанови від 04.11.2020 №1997, посвідчення на проведення позапланової перевірки від 13.11.2020 №552 (а.с. 61-63), у строк з 23.11.2020 по 27.11.2020 проведена позапланова невиїзна перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За результатами проведеного позапланового заходу складено акт перевірки від 27.11.2020 №580, вручений Голові Правління АТ 27.11.2020 о 17:20 год, у якому зазначено про порушення АТ «Чернігівобленерго» вимог пункту 2.4.2 глави 2.4 розділу ІІ ПРРЕЕ, у зв`язку з обмеженням товариством величини дозволеної до використання потужності споживача (гр. ОСОБА_1 ) у договорі про надання послуг з розподілу електричної енергії на рівні 1,3 кВт (а.с. 18-28).

На підставі акту перевірки 23.12.2020 НКРЕКП винесено постанову №2722 «Про застереження АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» щодо недопущення надалі недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та здійснення заходів державного регулювання», якою, зокрема, товариство зобов`язано у строк до 01.02.2021 привести свої дії стосовно гр. ОСОБА_1 у відповідність до вимог пункту 2.4.2 глави 2.4 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, шляхом визначення в паспорті точки розподілу та договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії величини дозволеної до використання потужності, з урахуванням технічних характеристик зовнішніх електричних мереж об`єкта споживача, про що до 15.02.2021 проінформувати НКРЕКП у Чернігівській області, з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів (а.с. 16-17).

Вважаючи постанову НКРЕКП від 23.12.2020 протиправною, АТ «Чернігівобленерго» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Пунктом 3 частини 2 статті 6 Закон України від 02.03.2015 №222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі – Закон №222-VІІІ) передбачено, що орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

При цьому, Комісія діє на підставі Закону України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII), відповідно до статті 1 якого НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 Закону №1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.

Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, згідно зі статтею 19 Закону №1540-VIII, Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є, у тому числі, обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач, будучи Регулятором, має повноваження на проведення перевірки господарської діяльності АТ «Чернігівобленерго» як суб`єкта господарювання, який провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки предметом діяльності товариства є, у тому числі, розподіл електричної енергії (пп. 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 Статуту). Суд зазначає, що відповідно до посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 13.11.2020 №552 передбачено проведення перевірки позивача саме щодо дотримання вимог законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470. Під час перевірки зазначено про порушення товариством вимог пункту 2.4.2 глави 2.4 розділу ІІ ПРРЕЕ щодо обмеження позивачем величини дозволеної до використання потужності споживача у договорі про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Разом з тим, щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відносини між побутовими споживачами електричної енергії та енергопостачальниками до 26.06.2018 регулювались Правилами користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357, яка витратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 №502. З 19.04.2018 набрали чинності та діють Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі – ПРРЕЕ), затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

У відповідності до вимог пункту 3 ПКЕЕН, між ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» та гр. ОСОБА_1 було укладено договір від 30.11.2002 про користування електричною енергією у житловому будинку, що розташований за адресою вул. Феддерса, 21, м. Ніжин (а.с. 29-30). До 01.01.2019 споживання електричної енергії споживачем здійснювалось на підставі вказаного договору.

Відповідно до умов вказаного договору, дозволена до використання потужність становить 1,3 кВт.

На час укладення договору діяли ПКЕЕН, пункт 4 яких передбачав, що у договорі обов`язково зазначається величина потужності, яка визначається виходячи з потужності наявних у побутового споживача струмоприймачів. При цьому, загальна потужність не може бути вищою за потужність, передбачену проектом об`єкта побутового споживача та/або технічними характеристиками зовнішніх електричних мереж об`єкта побутового споживача.

У зв`язку з наведеним, виходячи з потужності наявних у побутового споживача струмоприймачів, сторонами визначена та зафіксована у договорі величина потужності на рівні 1,3 кВт.

Абзацом 2 пункту 4 ПКЕЕН було передбачено право побутового споживача на внесення пропозиції щодо зміни зазначеної у договорі величини електричної потужності. У разі відмови енергопостачальник мав надати побутовому споживачеві обґрунтовану письмову відповідь.

Проте, суду не надано належних і допустимих доказів того, що споживач звертався до товариства із заявою про зміни зазначеної у договорі величини електричної потужності згідно вищезазначеної норми.

Відповідно до пункту 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови».

Враховуючи викладене, з 01.01.2019 гр. ОСОБА_1 приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах чинного договору про користування електричною енергією від 30.11.2002.

Відповідно до пункту 2.4.2 чинних ПРРЕЕ від 14.03.2018 №312, у договорі про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії зазначаються величини дозволеної (договірної) та приєднаної потужності, які визначаються виходячи з проектних рішень та потужності наявних у споживача струмоприймачів. Потужність об`єкта споживача повинна обмежуватись на рівні потужності, передбаченої проектом указаного об`єкта споживача та/або технічними характеристиками зовнішніх електричних мереж указаного об`єкта споживача.

Як уже було зазначено вище, в укладеному зі споживачем договорі визначена потужність саме виходячи з потужності наявних у споживача струмоприймачів, у відповідності до вимог чинних на момент її визначення ПКЕЕН. При цьому, не отримавши від споживача проектного рішення позивач не має правових підстав для зміни величини потужності на іншу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.1.5 ПРРЕЕ від 14.03.2018 №312 договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.

У свою чергу, статтею 633 Цивільного кодексу України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд погоджується з позицією позивача, що чинне законодавство не передбачає права АТ «Чернігівобленерго» вносити в односторонньому порядку зміни до укладеного з гр. ОСОБА_1 договору.

Суд звертає увагу, що як вбачається зі змісту пункту 2.1 Кодексу систем розподілу (далі – КСР) збільшення величини дозволеної до використання потужності електроустановки є зміною технічних параметрів.

Розділ 4 КСР регулює відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників до електричних мереж та під час зміни технічних параметрів електроустановок замовників.

Тобто, положення КСР також передбачають збільшення величини дозволеної потужності виключно за ініціативою споживача та відповідно до умов Кодексу. Разом з тим, суду не було надано доказів звернення споживача до АТ «Чернігівобленерго» із заявою та відповідним пакетом документів для внесення змін у договір від 30.11.2002 та збільшення величини дозволеної (договірної) потужності.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки НКРЕКП про порушення АТ «Чернігівобленерго» вимог пункту 2.4.2 чинних ПРРЕЕ від 14.03.2018 №312 необґрунтованими.

Крім того, відповідно до статті 22 Закону №1540-VIII суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

З наведеного вбачається, що перелік санкцій, які НКРЕКП може застосувати до суб`єкта перевірки є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Також суд звертає увагу, що у спірній постанові відповідач, крім іншого, зобов`язав АТ «Чернігівобленерго» вчинити певні дії, а саме: у строк до 01.02.2021 привести свої дії стосовно гр. ОСОБА_1 у відповідність до вимог пункту 2.4.2 глави 2.4 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, шляхом визначення в паспорті точки розподілу та договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії величини дозволеної до використання потужності, з урахуванням технічних характеристик зовнішніх електричних мереж об`єкта споживача, про що до 15.02.2021 проінформувати НКРЕКП у Чернігівській області, з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів.

Разом з тим, Законом №1540-VIII НКРЕКП не надано права зобов`язувати позивача вчиняти такі дії. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Закону №1540-VIII, на який посилається відповідач, регулятор має право вимагати від операторів систем передачі та розподілу електричної енергії або операторів газотранспортної та газорозподільних систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосовування на недискримінаційній основі.

Крім того, як вбачається з посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки АТ «Чернігівобленерго», виданого 13.11.2020, одним із членів комісії з проведення перевірки визначено провідного спеціаліста Сектору НКРЕКП у Чернігівській області ОСОБА_2 , вказаного в акті перевірки як такого, що брав участь у її проведенні з 23.11.2020 по 27.11.2020, однак акт перевірки не підписав з причини відсутності під час підписання.

Разом з тим, відповідно до наданого листка непрацездатності серії АЛД №085701 (а.с. 98), як на момент видачі посвідчення на проведення перевірки товариства, так і безпосередньо під час її проведення ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні, а саме: з 10.11.2020 до 30.11.2020 (включно).

За наведених обставин, суд зазначає, що спеціаліст Сектору НКРЕКП у Чернігівській області Овсяник Л.І. не повинна була бути визначена членом комісії в акті перевірки, так як взагалі не мала фізичної можливості приймати участь у проведенні перевірки.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржувану постанову від 23.12.2020 №2722 «Про застереження АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» щодо недопущення надалі недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та здійснення заходів державного регулювання», НКРЕКП діяла необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, а тому позов АТ «Чернігівобленерго» слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 23.12.2020 №2722 «Про застереження АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» щодо недопущення надалі недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та здійснення заходів державного регулювання».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на користь Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» судові витрати в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2021 року.

Позивач: Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" (код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000).

Відповідач: Національна комісія, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057).

Суддя С.В. Бородавкіна