Рішення № 95491093, 11.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року справа № 580/765/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Петролеум” до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Сокар Петролеум” (вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, 18001, далі – позивач) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-г, м. Київ, 04119, далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2019 №0002280503, №0002290503.

05.03.2020 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

17.04.2020 ухвалою суду витребувано з Офісу великих платників податків Державної податкової служби підстави та матеріали проведеної перевірки автозаправної станції ТОВ “Сокар Петролеум” за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, 100, оформленої актом №0016/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 05.11.2019.

22.02.2021 поновлено провадження у справі зупиненого на підставі ухвали від 17.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що висновки щодо необлікованих ПММ грунтуються на Х звіті РРО та звіті за формою 17-НП, що свідчить про те, що жодних вимірювань чи обрахунків фактичних залишків нафтопродуктів контролюючий орган не здійснював. Зазначено, що перевіркою не встановлено порушень позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Для застосування штрафних санкцій встановлених зазначеною нормою необхідно враховувати обсяг фактичного необлікованого товару. Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є спіставлення даних обліку звітів АЗС за формою №13-нп, №17-НП та даних РРО з фактичним вимірюванням залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та кількістю реалізованих нафтопродуктів через паливо роздавальні колонки. В свою чергу, контролюючим органом не було здійснено цих дій. При цьому, на АЗС здійснюється цілодобова реалізація нафтопродуктів та супутніх товарів, в тому числі підакцизних, таких як сигари Judependence original 10, під час огляду зберігання яких встановлено відсутність коробки та марки акцизного збору. Вказано, що дане твердження є не обґрунтованими, оскільки під час реалізації даних сигар вони розміщувались в коробці, але акцизна марка на товар впала і знаходилась на полу. Вказано, що дані обставини підтверджуються поясненнями керівника АЗС, які надавалися відповідачу.

Представником відповідача до суду подано відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що в ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці АЗС в присутності представників контролюючого органу здійснено заміри фактичних залишків паливо-мастильних матеріалів в резервуарах працівниками АЗС, метроштоком в «мм.», особисто ними показники об`єму пального з «мм» переведено в «літри» відповідно до градуювальної таблиці, якою саме користуються в роботі на цій АЗС, з урахуванням граничної величини відносної похибки. Також взято до уваги дані Х-звіту денного, роздрукованого на реєстраторі розрахункових операцій з фіскальним номером 3000713543 від 04.11.2019 року з відображенням облікових даних пального в резервуарах. Таким чином було визначено облікові показники пального в резервуарах АЗС, що мали співпадати з фактичними показниками, з урахуванням похибки, проте, порівнявши облікові дані з фактичними, виявлено нестачу та надлишок паливно-мастильних матеріалів в резервуарах, дані яких відображені в відомості «Дані про рух нафтопродуктів на АЗС». Зазначено, що змінний звіт АЗС форми 17-НП на початок перевірки підприємством не надано. Звернуто увагу, що заміри фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів в резервуарах проводилось працівниками АЗС в присутності представників контролюючого органу саме 04.11.2019 року о 10 годині на 23 хвилині, проте як підприємством до заперечення надано копії документів станом на 31.10.2019 року та 01.11.2019 року, тобто показники станом на 31.10.2019 року та на 01.11.2019 року не відповідають даті проведення замірів в резервуарах АЗС (04.11.2019 року) та не спростовують встановлені перевіркою порушення. Крім того, в порушення вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11, абз. 13 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР в реалізації знаходяться сигари марки «Independence original» 10» у кількості 5 одиниць, ціною 91,00 грн. за одиницю, на загальну суму 455,00грн., та на які відсутня коробка заводу виробника з маркою акцизного податку встановленого зразка. В поясненні від 29.10.2019 року, наданого начальником АЗС Кузьміним В.О. підтверджено про відсутність коробки сигар заводу виробника з маркою акцизного податку встановленого зразка, проте упоясненні від 19.11.2019 року ОСОБА_1 зазначено, що «після закінчення перевірки я побачив акцизну марку на підлозі біля місця розташування сигар», що також не спростовує факт встановленого перевіркою порушення. Таким чином винесені ППР є правомірними та узгоджуються з приписами Законів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сокар Петролеум” зареєстровано 19.07.2012, як юридична особа, та перебуває на обліку в Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків з 23.07.2012.

Основним видом економічної діяльності позивача є - 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

За результатами фактичної перевірки ТОВ «Сокар Петролеум» на АЗС за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, 100, посадовими особами Офісу великих платників податків Державної податкової служби України складено Акт №0016/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 05.11.2019, яким зафіксовано, що на АЗС з кафетерієм при знятті залишків пального станом на 04.11.2019 встановлена нестача пального («А-95» у кількості 40,3л. по ціні 31,49грн. за 1 літр, на суму 1269,05 грн.) та надлишок дизпалива марки «Nano» у кількості 175,07л. по ціні 29,90грн. за 1 літр, на суму 5234,59 грн. і дизпалива марки «Extro» у кількості 67,91л. по ціні 31,49 грн. за 1 літр, на суму 2138,49 грн. Загальний надлишок необлікованого пального, який знаходься за місцем реалізації становить 242,98л. на загальну суму 7373,08грн. Також перевіркою встановлено, що на АЗС реалізується без застосування РРО паливо А-95 в кількості 40.3л. по ціні 31,49грн. на суму 1269,05грн. і сигари Judependence original 10 по ціні 91 грн. в кількості 5 шт. на загальну суму 455,00грн., та на які відсутня коробка заводу виробника з маркою акцизного податку встановленого зразка.

Згідно пояснень начальника АЗС Кузьміна В.О. від 29.10.2019 року (додаток до акта), що коробка заводу виробника з маркою акцизного податку на сигари Judependence original 10 відсутня з невідомих йому причин.

Актом №0016/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 05.11.2019 встановлено порушення вимог:

-п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (із змінами і доповненнями) щодо порушення ведення обліку товарних запасів пального у загальній сумі 8642,08грн. ;

-абз. 3 ст. 11, абз. 13 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (із змінами і доповненнями) щодо реалізації тютюнових виробів (сигар) без марки акцизного податку встановленого зразка.

Із вказаним актом фактичної перевірки ознайомлено начальника АЗС, однак від отримання акту відмовився, про що складено акт відмови від підпису від 05.11.2019 №254/28-10-05-03-01.

04.12.2019 Офісом великих платників податків Державної податкової служби України, на підставі встановлених у акті перевірки №0016/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 05.11.2019 порушень, прийнято податкові повідомлення-рішення №0002290503 про застосування штрафних санкцій на суму – 14747,16грн. та №0002280503 про застосування штрафних санкцій на суму – 17000грн.

Позивач, вважаючи протиправними прийняті податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду.

Судом також з`ясовано, що до відповідача були подані заперечення на акт перевірки та скарга до Державної податкової служби України на прийняті податкові повідомлення рішення, однак останні залишенні без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон №265/95-ВР).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 20 Закону №265/95-ВР).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Відповідно до пункту 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Виходячи з положень підпунктів 10.3.1-10.3.4 пункту 10.3 Інструкції №281/171/578/155, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.

Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному, звіті АЗС за формою №17-НП, а відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

Підпунктами 4.2.5.4-4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що для дистанційного керування паливно - роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно - касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об`єму відпущених пального або олив.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

При вирішенні даного спору по суті, оцінюючи предмет виявлених порушень та правомірності застосування штрафних санкцій оскаржуваним рішенням, суд зазначає наступне.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача, зазначає, що для виявлення необлікованого товару, необхідно провести повний обсяг вимірювальних та контрольних заходів, передбачених Інструкцією №281/171/578/155.

Надавши оцінку вказаному твердженню, суд зазначає, що способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП наданих РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів є належним та правомірним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку).

При цьому, порядок інвентаризації передбачений Інструкцією №281/171/578/155 стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації, однак, не містить жодних положень, які регулюють порядок проведення інвентаризації у випадку проведення фактичної перевірки контролюючими органами та не може застосовуватись в межах таких правовідносин.

Вказані висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, висловлені ним у постанові від 08.09.2020р. (справа №823/990/16), за наслідками розгляду справи між позивачем та податковим органом щодо правомірності ППР, прийнятого з аналогічних підстав.

Судом враховано, що в ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці АЗС 04 листопада 2019 року о 10 годині на 23 хвилині (додаток 1 до акта) працівниками АЗС в присутності представників контролюючого органу здійснено заміри фактичних залишків паливо-мастильних матеріалів в резервуарах.

Таким чином, посилання представника позивача що для виявлення необлікованого товару, необхідно провести повний обсяг вимірювальних та контрольних заходів, передбачених Інструкцією №281/171/578/155, суд вважає необгрунтованими, оскільки такі виміри під час перевірки були зроблені.

Крім того, суд враховує пояснення відповідача, що заміри в резервуарах здійснено працівниками АЗС, а дані Х-звіту денного, роздрукованого на реєстраторі розрахункових операцій з фіскальним номером 3000713543 від 04.11.2019 року о 10 годині 23 хвилині, з відображенням облікових даних пального в резервуарах, визначено облікові показники пального в резервуарах АЗС, що мали співпадати з фактичними показниками, з урахуванням похибки, станом на 04.11.2019 року на 10 годину 23 хвилину, при відсутності станом на 04.11.2019 змінного звіту АЗС форми 17-НП, оскільки надано змінний звіт АЗС форми 17-НП на початок перевірки станом на 28.10.2019року, роздрукований за зміну з 00 год. 03 хв. до 23 год 51хв., копію якого засвідчено особистим підписом начальника АЗС В.О. Кузьміна.

При цьому суд враховує, що жодних посилань із відповідними доказами, що спростували б, встановлені в акті перевірки обставини щодо наявності в реалізації необлікованих ПММ на зазначену суму, позовна заява не містить.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про обгрунтованість висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням зазначеного, з огляду на доведеність, за наслідками розгляду даної справи, факту порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, суд доходить висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням №0002290503 обгрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції, в зв`язку з чим доводи позивача щодо протиправності спірного рішення суд вважає необгрунтованими.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0002280503 суд зазначає таке.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі – Закон №481/95-ВР).

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Термін, з якого на пачки, коробки та сувенірні коробки тютюнових виробів наносяться максимальна роздрібна ціна та дата їх виготовлення, визначається виробником або імпортером тютюнових виробів самостійно. При цьому з 1 липня 2005 року виробництво та імпорт тютюнових виробів, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких не нанесені максимальна роздрібна ціна та дата їх виготовлення, забороняються. (ст. 18 Закону №481/95-ВР).

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до п. п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Згідно до п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Відповідно до п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

-алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

-алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Отже, для застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за допущення такого порушення, як зберігання алкогольних виробів без марок акцизного збору або з марками не встановленого зразка, у визначеному законодавством порядку, має бути встановлено факт відсутності акцизної марки або наявності марки невстановленого зразка та вартість товару з такими марками.

Як вбачається із акту перевірки №0016/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 05.11.2019, контролюючим органом під час проведення перевірки та зовнішнього огляду продукції (тютюнових виробів) на АЗС за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, 100, встановлено, що на сигарах Judependence original 10, які реалізуються по ціні 91 грн. за шт. в кількості 5 шт. відсутня коробка заводу виробника з маркою акцизного податку встановленого зразка.

Крім того, судом враховано пояснення начальника АЗС Кузьміна В.О. від 29.10.2019 року (додаток до акта), що коробка заводу виробника з маркою акцизного податку на сигари Judependence original 10 відсутня з невідомих йому причин.

Таким чином, факт реалізації сигар без марки акцизного податку підтверджується в повній мірі.

При цьому суд критично відноситься до поданих пояснень в запереченнях до акту перевірки, що марка акцизного податку все таки була наявна у позивача та знаходилася на полу, оскільки останні наданні після проведеної перевірки.

У зв`язку із вищевказаними обставинами суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0002280503 є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, з огляду на обгрунтованість оскаржуваних ППР, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар