Рішення № 95491067, 11.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року справа № 580/549/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представника позивача – Табаченка А.В. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького Павла Сергійовича про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

08 лютого 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького Павла Сергійовича, в якій просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника у ВП №64118487 від 13.01.2021, в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати, що міститься на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ “Приватбанк” на ім`я позивача;

2) стягнути з відповідача на користь позивача незаконно списані із зарплатного рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4912,79 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не додержано вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», а тому без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи або знаходження його майна.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Русецького Павла Сергійовича 13.01.2021 відкрито виконавче провадження №64118487 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. від 19.05.2020.

В рамках вказаного виконавчого провадження, винесено постанову від 13.01.2021 про арешт коштів боржника.

29.01.2021 з повідомлення АТ КБ «Приватбанк» відділення №14, позивачці стало відомо, що з її розрахункового рахунку НОМЕР_2 , що відкритий на її ім`я для отримання заробітної плати, списано 4912,79 грн.

Підставою для списання коштів стала постанова про арешт коштів боржника від 13.01.2021 ВП №64118487.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Водночас, положеннями ст. 52 Закону №1404-VIII, якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч.3 ст.52 Закону №1404-VIII).

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Також слід враховувати, що положеннями ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд звертає увагу, що системний аналіз вищевказаних положень дає підстави дійти висновку, що на приватного виконавця покладено обов`язок під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, в тому числі грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника.

При цьому, законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Разом з тим, передбачено заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку таких рахунків.

Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення приватним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд приходить до висновку, що на виконавця покладено саме обов`язок винести таку постанову у визначені строки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у день відкриття виконавчого провадження №64118487 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Сторонами не надано доказів, які свідчать, що відповідач на час винесення постанови про накладення арешту коштів був обізнаний та отримував від позивача, банків, інших підприємств, установ чи організацій інформацію про віднесення певних рахунків боржника до рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Приватний виконавець на час винесення такої постанови позбавлений можливості бути обізнаним про наявність/відсутність у боржника рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на це, виконавець не може бути обізнаним про точні реквізити таких рахунків та, як наслідок, при накладенні арешту на кошти позбавлений можливості виокремити такі рахунки.

Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій приватного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.

Крім того, суд зазначає, що законодавчо рахунки для отримання заробітної плати прямо не віднесено до рахунків із спеціальним режимом використання.

Однак слід враховувати, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсії в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, а стягнення на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку.

З огляду на вказане, у випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому в якості заробітної плати та пенсії, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника а на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку, виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою та пенсією боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати та пенсії.

Таким чином, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою заробітною платою та пенсією, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

При цьому суд враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Крім того, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та пенсії та їх розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Щодо посилань позивачки на те, що вона не проживає в межах виконавчого округу м. Києва, то відповідач не має права здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, судом до уваги не беруться, оскільки питання правомочності відкриття виконавчого провадження не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

Керуючись статтями 12, 72-77, 242 - 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 11.03.2021.

Суддя В.П. Тимошенко