Рішення № 95490899, 04.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/8761/20

РІШЕННЯ

іменем України

04 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Ковальчук Т.Р. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 22/230 від 23.10.2019 про накладення штрафу в розмірі 125190,00 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що акт інспекційного відвідування №ХМ2414/1635/АВ від 09.10.2019 містить в собі факти та обставини, які не мали місця, а також не обґрунтовані висновки. Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/230 від 23.10.2019 винесена на підставі не достовірних та не обґрунтованих даних і є неправомірною.

Ухвалою суду від 28.12.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 01.02.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач 16.01.2021 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що постанова про накладення штрафу № 22/230 від 23.10.2019 винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Хмельницькій області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю, а отже є законною і скасуванню не підлягає.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Згідно з наказу Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.10.2019 №210 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 04.10.2019 №671/19 було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 .

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 09.10.2019 за №ХМ2414/1635/АВ, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: в ході інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , встановлено, що трудові відносини із ОСОБА_2 у період з 30.09.2019 по 01.10.2019 належним чином не оформлені. Із вищевказаною особою та ФОП ОСОБА_1 у письмовій формі (чи шляхом видання наказів про прийом) відповідно до вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір не укладений, до початку допуску працівника до роботи своєчасно не подано відповідного повідомлення до органів ДПС, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". З цього приводу роботодавцем не надано підтверджуючих документів про оформлення трудових відносин із вищевказаною особою в описаний період (з 30.09.2019 по 01.10.2019) при фактичному допуску до роботи.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту перевірки від 09.10.2019 №ХМ2414/1635/АВ, вказаний акт підписано ФОП ОСОБА_1 без зауважень.

Позивач подав 15.10.2019 заперечення до акту інспекційного відвідування від 09.10.2019 №ХМ2414/1635/АВ.

Першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області 23.10.2019 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/230, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з`ясованим обставинам справи, суд керується наступними нормами права.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Як зазначено в статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Відповідно до положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 №295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку №295).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (пункт 8 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних міркувань.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/230 від 23.10.2019 встановлено порушення позивачем частини 1, частини 3 статті 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В спростування виявленого порушення позивач вказує на те, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_2 укладено договір цивільно - правового характеру - договір підряду №27/1 від 27 вересня 2019 року.

Умовами договору передбачено, що Підрядник зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного у Договорі строку виконувати за плату роботи, перелік яких визначається у Додатку№1 до Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Передача факту виконання (результату) здійснювалась на підставі Актів прийому-передачі виконаних робіт.

За виконання робіт Замовник сплачує Підряднику грошові кошти у розмірі та в порядку, передбаченими відповідними додатками до цього Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Строк дії Договору становить 15 календарних днів, і починає свій перебіг у момент, підписання Сторонами даного Договору.

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно Додатку №1 до Договору підряду № 27/1 від 27.09.2019 Підрядник зобов`язується виконувати наступні роботи: приготування кавового напою "Еспрессо" 100 чашок, вартість 4,00грн./чашка без ПДВ, загальна вартість виконання Робіт, без ПДВ - 400,00 грн. до 12.10.2019, приготування кавового напою "Американо" 100 чашок, вартість 5,00грн./чашка без ПДВ, загальна вартість виконання Робіт, без ПДВ - 500,00 грн. до 12.10.2019, приготування кавового напою "Лате" 100 чашок, вартість 6,00грн./чашка без ПДВ, загальна вартість виконання Робіт, без ПДВ - 600,00 грн. до 12.10.2019, всього 1500,00 грн.

Разом з тим, на підтвердження виконання робіт, визначених Додатком №1 до договору підряду №27/1 від 27.09.2019, позивач надав акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.10.2019.

Надаючи правову оцінку договору підряду від 27.09.2019 суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частини 1 статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Аналіз змісту даної статті дозволяє зробити висновок, що основні ознаки договору:

1) виконання таких робіт здійснюється за завданням замовника;

2) на ризик підрядника;

3) результати робіт передаються замовнику;

4) замовник повинен прийняти та оплатити результати виконаної робити.

Проте це не означає відмову законодавця від інших характерних рис цього двостороннього правочину, оскільки вони розкриваються у наступних правових нормах: виконання робіт відбувається як правило з матеріалу підрядника та його засобами (стаття 839 ЦК) або з матеріалу замовника (стаття 840 ЦК); підрядник організує процес виконання робіт самостійно але замовник має право перевіряти хід і якість робіт у будь-який час не втручаючись у діяльність підрядника (стаття 849 ЦК); підрядник зобов`язаний передати не будь-який результат, а тільки той, який відповідає умовам договору підряду (стаття 857 ЦК) та забезпечити його досягнення в обумовлений строк (стаття 846 ЦК).

Обов`язок підрядника виконати роботи на свій ризик означає, що він не може відмовитись від прийняття на себе певних негативних наслідків, які виникають при підрядних роботах. Так, він не має права на отримання винагороди у разі випадкової загибелі предмету підряду до передачі замовнику або коли роботи неможливо закінчити у силу непередбачуваних обставин (так званий ризик неможливості закінчення роботи). На нього покладається ризик випадкового знищення або пошкодження власного матеріалу. Подорожчання матеріалу, яке відбулося після укладення підрядного договору, зміни податкового законодавства, випадкове пошкодження або погіршення результатів робот також може породжувати негативні наслідки, які мають покладатися на підрядника. Підрядник також несе ризик невиконання субпідрядником договірних зобов`язань.

Частина 1 статті 837 ЦК не містить поняття "певна робота". Чинне законодавство також не дає такого визначення. Проте стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 року №1023 визначає поняття виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; а також поняття як робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Як правило підрядником створюється або нова індивідуально визначена річ з притаманними тільки їй ознаками або досягається конкретний, матеріальний, корисний результат відносно індивідуально визначеної речі - покращення її якості, зміна властивостей, кольору, форми тощо.

Договір підряду має певні схожі риси з трудовим договором, оскільки обидва договори спрямовані на регулювання процесу виконання роботи. Відмінності полягають в наступному: 1) організація роботи, її забезпечення в цивільному договорі покладається на виконавця, а в трудовому - на роботодавця; 2) робітник підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку, на нього поширюються всі гарантії та пільги, передбачені трудовим законодавством (лікарняні, відпустки, норми праці та відпочинку та інше). В підрядних правовідносинах виконавець не користується такими пільгами; 3) оплата в підрядному договорі здійснюється за результат, а в трудовому - за процес виконання роботи; 4) підрядник самостійно визначає порядок, способи досягнення результату, а робітнику це встановлює роботодавець; 5) строк виконання певної роботи в цивільному договорі має істотне значення, а в трудовому робота може виконуватись протягом невизначеного часу; 6) ризик випадкового знищення матеріалу, результату робіт і інші ризики несе підрядник, а в трудовому договорі - роботодавець; 7) підрядні договори можуть виконувати як фізичні особи так і юридичні з залученням до виконання і інших осіб, в трудовому - робота виконується фізичною особою - робітником тільки особисто.

Таким чином, з урахуванням вище зазначених норм законодавства, договір підряду може укладатись для задоволення потреб суб`єкта господарювання, не пов`язаних із діяльністю, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, спрямованою на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

У разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (стаття 43 ГК України).

Підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов`язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України. (стаття 46 ГК України).

Згідно статті 55 ГК України суб`єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб`єктами мікропідприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суд встановив, що згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 - є фізичною особою-підприємцем, дата реєстрації: 03.12.2014, за № 26540000000004001. Основний вид діяльності Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до Випуску № 65 "Торгівля та громадське харчування", Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 20 серпня 1999 №918: Готувач напоїв. 3-й розряд: Завдання та обов`язки. Готує за встановленими рецептурами та технологією обмежений асортимент чаю, кави, какао. Обсмажує, підсушує, розмелює кавові зерна. Розливає готові напої на порції. Реалізує виготовлені напої, цукор, бутерброди, кондитерські вироби, морозиво, лимонад, джеми, мед, варення, повидло та інші продукти до чаю чи кави. Отримує продукти та зберігає їх з урахуванням вимог режиму і термінів зберігання. Перевіряє стан ваговимірювальних приладів, які використовуються. Забезпечує належний санітарний стан робочого місця, технологічного обладнання, інвентарю, посуду. Повинен знати: асортимент, рецептури, технологію виготовляння та правила подавання напоїв та супутньої продукції, кондитерських виробів кулінарної продукції, умови та строки їх зберігання; порядок одержання продуктів за якістю, кількістю місць та вагою; правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, посуду, їх призначення та використання в технологічному процесі; правила роботи підприємств громадського харчування; правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії; особистої гігієни. Кваліфікаційні вимоги. Професійно-технічна освіта з присвоєнням кваліфікації "кваліфікований робітник" за професією буфетника чи кухаря 3 розряду або загальна середня освіта та індивідуальне навчання безпосередньо на виробництві з формуванням професійних умінь і навичок готувача напоїв на рівні вимог 3 розряду. Без вимог до стажу роботи.

4-й розряд Завдання та обов`язки. Готує за встановленими рецептурами та технологією широкий асортимент напоїв: каву по-варшавськи, по-східному, з лікером, коньяком, лимоном, з вершками, глясе тощо, какао, шоколадні, різні національні напої. Складає суміші з різних сортів кави. Підбирає посуд для давання напоїв, бутербродів, кондитерських виробів, морозива. Повинен знати: асортимент, рецептури та технологію виготовляння широкого асортименту напоїв та правила їх подавання; правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, посуду, їх призначення та використання в технологічному процесі; правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни. Кваліфікаційні вимоги. Професійно-технічна освіта з присвоєнням кваліфікації "кваліфікований робітник" за професією буфетника чи кухаря 4 розряду без вимог до стажу роботи або підвищення кваліфікації і стаж роботи а професією готувача напоїв 3 розряду не менше 1 року та кваліфікаційна атестація на виробництві з присвоєнням 4 розряду.

Отже, договір підряду від 27.09.2019, відповідно до якого гр. ОСОБА_2 зобов`язана була для Замовника виконати такі роботи, як: приготування кавового напою "Еспрессо" 100 чашок, вартість 4,00грн./чашка без ПДВ, загальна вартість виконання Робіт, без ПДВ - 400,00 грн. до 12.10.2019, приготування кавового напою "Американо" 100 чашок, вартість 5,00грн./чашка без ПДВ, загальна вартість виконання Робіт, без ПДВ - 500,00 грн. до 12.10.2019, приготування кавового напою "Лате" 100 чашок, вартість 6,00грн./чашка без ПДВ, для Замовника, передбачає виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно класифікатора професій, а саме "готувач напоїв", і спрямований не на досягнення кінцевого результату, а на процес виконання функцій.

Вказане дає суду підстави для висновку, що правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наведеному контексті носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником.

Разом з тим, суд критично оцінює аргумент позивача, що дії ОСОБА_2 по приготуванню кавових напоїв учинялися на виконання умов договору підряду, так, як вже зазначалося, основною ознакою притаманною для договору підряду є отримання певного матеріального результату, який підлягає виміру в конкретних фізичних величинах, тоді як предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, а не кількісний результат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17.

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.

Таким чином, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" № 413 від 17.06.2015 (далі Постанова № 413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором .

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами в судових засіданнях, до початку допуску працівниці ОСОБА_2 до роботи згідно вимог Постанови №413 ФОП ОСОБА_1 своєчасно не подав відповідного повідомлення до органів ДПС.

Предметом доказування згідно з ч.2 ст. 73 КАС України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ст. 72 КАС України).

При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин у справі, суд в судовому засіданні допитав як свідка фізичну особу - ОСОБА_2 , яка підтвердила те, що вона приходила у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , та готувала каву для реалізації, за що отримувала кошти. Також остання пояснила, що трудовий договір із нею позивач уклав після проведення інспекційного відвідування.

Також, в судовому засіданні допитано в якості свідка баристу кафе "komora" - ОСОБА_3 , який також підтвердив факт здійснення ОСОБА_2 функцій по по приготуванню кави у кафе "komora".

Отже, як підтверджується матеріалами справи та поясненнями свідків, фізична особа ОСОБА_2 , виконувала роботи з приготування кавових напоїв, тобто роботу, властиву професії "готувач напоїв".

Щодо доводів позивача про проходження стажування ОСОБА_2 , під час інспекційного відвідування слід зазначити наступне.

Вимогами Кодексу законів про працю України не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладення трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких.

Чинне законодавство передбачає застосування стажування лише відносно студентів або осіб, які мають статус безробітних.

Так, з метою розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді, ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» надається можливість студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Іншим випадком, коли чинним законодавством передбачається можливість стажування особи, є випадок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Так, відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики України, МОН України від 31.05.2013 № 318/655, стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов`язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця.

Відповідно, громадяни, які мають офіційний статус безробітного, можуть проходити стажування - професійне навчання працівників на виробництві, чи іншому підприємстві, організації незалежно від форми власності. Стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Для цього укладається тристороння угода між центром зайнятості населення, підприємством і безробітним.

У всіх інших випадках - роботодавець зобов`язаний оформити працівника на роботу відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України.

ФОП ОСОБА_1 не надав для інспекційного відвідування договір про професійне навчання найманого працівника, наказ про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_1 не мав права допускати до роботи стажиста без укладення з ним договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому КМУ.

Враховуючи встановлене вище, доводи позивача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки передбачений абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП штраф у розмірі 125190,00 грн. за допуск позивачем фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору застосований Головним управлінням Держпраці у Хмельницькій області правомірно, постанова про накладення штрафу є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, підстави для розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-247, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 березня 2021 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам`янецька, 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький Згідно з оригіналом Суддя І.І. Тарновецький