Рішення № 95490823, 10.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/124/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Шестаковій А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації про отримання щорічної відпустки за період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р.,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач зазначає, що наказом Управління від 08.07.2020 року № 33ос "Про внесення змін до наказу від 06.07.2020 року № 29ос "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 " його було поновлено на роботі з 09.07.2020 року.

15.12.2020 року відповідач надав позивачу "Повідомлення" від 14.12.2020 р. за № 08-02-16/268, в якому запропонував йому написати заяву на відпустку з виплатою грошової допомоги на оздоровлення за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р.

18.12.2020 року позивач подав відповідачу заяву щодо надання планової відпустки протягом 14 календарних днів з виплатою грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2019 р. по 01.10.2020 р., починаючи з 24.12.2020 р.

28.12.2020 року відповідач не погодив надання відпустки позивачу за його заявою від 18.12.2020 року. У зв`язку з тим, що 17.12.2020 року у приміщенні відповідача було відключено електрозабезпечення і позивача разом з іншими службовцями було звільнено від роботи в цей день, то позивач подав свою заяву на відпустку тільки 18.12.2020 року, але у зв`язку з тим, що начальник Управління Гнилицький Є.О. знаходився на лікарняному з 18.12.2020 р. по 22.12.2020 р. вона не розглядалася у встановлений самим відповідачем строк.

Позивач вважає своє право на отримання відпустки порушено відповідачем, обґрунтовує це наступним.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Виходячи з вимог ст. 79 КЗпП України відповідач повинен був вказати точну дату початку відпустки позивача за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р. Отже, "Повідомлення" надане позивачу не відповідає вимогам цієї частини ст. 79 КЗпП України.

Навмисно не виконано відповідачем ст. 79 КЗпП України, а саме: "Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило до кінця робочого року". Таким чином, остання дата надання відпустки позивачу є 01.10.2020 року.

Вищевикладене свідчить про навмисне порушення відповідачем права позивача на відпустку визначені ст. 79 КЗпП України.

Позивач просить суд зобов`язати Управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації Херсонської області надати ОСОБА_1 14 календарних днів основної щорічної відпустки (за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р.) з виплатою грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 55680,39 грн. негайно.

Ухвалою від 21.01.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12.02.2021 року.

04.02.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що відповідно статті 79 КЗпП, ст. 10 Закону України "Про відпустки" наказом начальника управління від 19.12.2019 року № 24 затверджений графік відпусток працівників управління на 2020 рік, в якому відсутні дані щодо позивача. Пропозицій на узгодження строків надання відпустки позивач не надавав. Крім цього, слід враховувати, що при складанні графіка надання відпусток ураховуються інтереси основної діяльності установи, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку. Відповідно ч. 13 ст. 10 Закону № 504 визначені категорії осіб, за бажанням яких щорічні відпустки надаються в зручний для них час. Не під одну категорію позивач не підпадає.

Управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації категорично не погоджується з розрахунками коштів за 14 календарних днів відпустки за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р. та грошової допомоги на оздоровлення при наданні основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 01.10.2019 р. по 01.10.2020 р. Дані розрахунки йдуть в розріз із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Щодо відповіді на заяву ОСОБА_1 від 05.01.2021 року відповідач зазначає, що заява ОСОБА_1 від 05.01.2021 року "...про надання додаткової відпустки протягом семи календарних днів за відпрацьований період з 02.10.2020 р. - 01.10.2021 р., починаючи з 21.01.2021 р." погоджена, але з 25.01.2021 р., так як право на додаткову відпустку за відпрацьований рік настає 25 січня 2021 року. Але, 22.01.2021 р. ОСОБА_1 написав заяву про перенесення відпустки, у зв`язку з навчанням, з 25 січня 2021 р. на 01 лютого 2021 р. На підставі вищезазначеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.02.2021 року відкладено розгляд справи на 10.03.2021 року.

У судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, часта місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 р. у справі №540/2653/19 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано накази начальника управління економічного розвитку та соціального захисту Каховської районної державної адміністрації Херсонської області від 27.09.2018 № 40ос "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 01.10.2018 № 42ос "Про внесення змін до наказу начальника управління економічного розвитку та цивільного та захисту Каховської районної державної адміністрації віл 27.09.2018 №40 ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Зобов`язано управління інфраструктури, житлово- комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в управлінні інфраструктури, житлово - комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи га цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації з 01.10.2018.

Стягнуто з управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та період з 01 жовтня 2018 року по 12 березня 2020 року в розмірі 98428,20 грн., без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які стягуються під час виплати даної суми працівнику.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року по справі № 540/2653/19 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року скасовано в частині стягнення з Управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2018 р. по 12.03.2020 р. в розмірі 98428,20 грн. без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які стягуються під час виплати даної суми працівнику.

Ухвалено у цій частині постанову, якою стягнуто з Управління інфраструктури, житлово - комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2018р. по 12.03.2020р. в сумі 91361 (дев`яносто одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 56 коп.

Наказом Управління інфраструктури, житлово - комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації від 06.07.2020 року № 29ос "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 " наказано начальнику відділу оборонної роботи та цивільного захисту Бодух І.Ф. забезпечити допуск до роботи ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу оборонної роботи та цивільного захисту з 06.03.2020 року.

Наказом від 08.07.2020 року № 33ос "Про внесення змін до наказу від 06.07.2020 р. № 29ос "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 " позивача було поновлено на роботі з 09.07.2020 року.

15.12.2020 року відповідач надав ОСОБА_1 повідомлення від 14.12.2020 року вих. № 08-02-16/268, в якому повідомлено про те, що станом на 14 грудня 2020 року ним не використана частина основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р. терміном 29 календарних дні. У зв`язку з закінченням бюджетного року, запропоновано до 18 грудня 2020 року написати заяву на відпустку з виплатою грошової допомоги на оздоровлення.

18.12.2020 року ОСОБА_1 подав начальнику Управління інфраструктури, житлово - комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації Гнилицькому Є.О. заяву про надання планової відпустки протягом 14 календарних днів з виплатою грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2019 р. по 01.10.2020 р., починаючи з 24.12.2020 р.

На заяві ОСОБА_1 від 18.12.2020 року проставлена резолюція "Не погоджено 28.12.2020 р.".

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 889- VІІІ). Отже, він є спеціальним законодавством з питань вступу, проходження та припинення державної служби.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 2 цього Закону заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочуваних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оплату праці" джерелом коштів на оплату праці працівників для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 59 Закону № 889 передбачено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Надання працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України.

Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначають Кодекс законів про працю України та Закон України "Про відпустки".

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Щорічна відпустка є одним з важливих видів часу відпочинку працівників, протягом якого вони не виконують своїх обов`язків за трудовим договором.

Збереження за працівниками на період відпустки місця роботи (посади) і заробітної плати (допомоги) є важливою умовою для реального використання ними щорічної відпустки.

Законом України "Про відпустки" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток.

Основна відпустка - це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є відмінністю основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток необхідні спеціальні підстави для їх одержання.

Вихід у щорічну основну відпустку для держслужбовців супроводжується наданням грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Зазначена допомога виплачується один раз на календарний рік.

Згідно з приписами ст. 79 Кодексу законів про працю щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Відповідно до статті 57 Закону № 889 держслужбовцям надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної зарплати.

Відповідно до п.п.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року №268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Таким чином, чинним законодавством передбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення може бути надана працівникові лише при реалізації права на щорічну відпустку.

Аналогічна позиція також викладена в листі Міністерства праці та соціальної політики від 19.07.2010 № 671/13-84-10, згідно з яким: "Частиною першою статті 35 Закону України "Про державну службу" передбачено надання державним службовцям щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Що стосується виплати допомоги на оздоровлення при наданні частини відпустки, то відповідно до статті 12 Закону України "Про відпустки" щорічну основну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Ця частина відпустки не обов`язково повинна бути першою її частиною. Отже, у випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки, незалежно від кількості днів такої відпустки.

Невикористана частина щорічної відпустки повинна бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

У випадку поділу щорічної відпустки на частини зазначена допомога виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки за заявою працівника.

Вказана позиція також викладена в листі Міністерства соціальної політики України від 19.01.2015 року №39/13/84-15.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками бюджетної сфери чітко регламентована законами України, постановами Уряду, галузевими наказами.

Для державних службовців виплата матеріальної допомоги на оздоровлення передбачена профільним Законом № 889.

Таким чином, держслужбовцеві належить до виплати грошова допомога у розмірі середньомісячної зарплати при наданні саме щорічної основної відпустки. Така грошова допомога підлягає виплаті один раз на рік.

Отже, на порядок надання щорічної основної відпустки держслужбовцям поширюються норми Закону України "Про відпустки" у частині надання такої відпустки. Це означає, що щорічна основна відпустка держслужбовця на його прохання може бути розділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становить не менше 14 календарних днів (частина 1 статті 12 Закону України "Про відпустки"). Можливість і способи поділу щорічної основної відпустки обмовляються між держслужбовцем (за його бажанням) і його керівником.

У випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога виплачується до будь-якої з її частин (незалежно від її тривалості) за заявою держслужбовця. Тобто держслужбовець у своїй заяві самостійно визначає, до якої частини щорічної основної відпустки в поточному календарному році він бажає отримати грошову допомогу.

При цьому, надання щорічної основної відпустки прив`язане до робочого року, який індивідуальний для кожного держслужбовця і залежить від початку несення держслужби в конкретному держоргані.

Слід зауважити, що про виплату держслужбовцям грошової допомоги до щорічної основної відпустки зазначено лише в одній нормі, а саме статті 57 Закону № 889. Так, вказана стаття викладена наступним чином: "Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати".

Таким чином, зі змісту статті 57 Закону № 889 про виплату держслужбовцям грошової допомоги до щорічної основної відпустки вбачається наступне:

- держслужбовцям виплачують грошову допомогу при наданні саме щорічної основної відпустки. Тобто, така допомога не виплачується при наданні щорічної додаткової відпустки за стаж держслужби та інших видів відпусток (наприклад, соціальної додаткової відпустки на дітей);

- грошова допомога виплачується лише в разі безпосереднього використання (днями відпочинку) держслужбовцям щорічної основної відпустки. Для цього має бути оформлено розпорядження саме про надання щорічної основної відпустки. Тоді як неприпустимо виплатити грошову допомогу до частини щорічної основної відпустки, за яку держслужбовцеві виплачують грошову компенсацію;

- грошову допомогу до щорічної основної відпустки виплачують у розмірі середньомісячної зарплати. Ділити розмір такої допомоги заборонено, оскільки її поділ не передбачено статтею 57 Закону № 889.

Слід зауважити, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 07.07.2017 № 1819/0/101-17/28 "Щодо виплати держслужбовцю грошової допомоги при наданні щорічної основної відпустки" встановлено, що під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Аналогічний зміст викладений і у роз`ясненнях Мінсоцполітики від 23.12.2016 N 1791/0/101-16/281 та від 19.09.2017 N 2416/0/101-17.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 року по справі №500/1022/19 дійшов наступного висновку: у випадку ж поділу щорічної відпустки на частини допомога для оздоровлення виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки за заявою працівника. Отже, допомога для оздоровлення є державною гарантією, яка обов`язково виплачується за умови надання щорічної відпустки, маючи при цьому часові рамки, а саме бюджетний період, який становить один календарний рік та відповідно починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, оскільки цю виплату гарантовано державою, у кошторисі держоргану на бюджетний рік (з 1 січня до 31 грудня кожного року), то в такому випадку має передбачатися одна допомога для кожного держслужбовця один раз на рік під час надання щорічної відпустки відповідного робочого року.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на щорічну основну оплачувану відпустку з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати за період роботи з 02.10.2019 року по 01.10.2020 року.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне задля повного і ефективного захисту прав позивача, порушення яких встановлено при розгляді даної справи вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що дії Управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації Херсонської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 14 календарних днів основної щорічної відпустки (за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р.) з виплатою грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати є протиправними.

Зобов`язання відповідача щодо виплати у сумі 55680,39 грн. негайно та доводи щодо арифметичного розрахунку суми виплати заявлені передчасно.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягають виключно порушені права та інтереси позивача, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, відсутні обставини щодо порушення прав позивача при арифметичному нарахуванні суми виплати, оскільки такі дії відповідачем взагалі не проводились.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 90, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 41076364, вул. В.Куликовська, 103, м. Каховка, Херсонська область, 74800) щодо відмови у наданні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 14 календарних днів основної щорічної відпустки (за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р.) з виплатою грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Зобов`язати Управління інфраструктури, житлово-комунального господарства, захисту довкілля, оборонної роботи та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 41076364, вул. В.Куликовська, 103, м. Каховка, Херсонська область, 74800) надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 14 календарних днів основної щорічної відпустки (за відпрацьований період з 02.10.2019 р. по 01.10.2020 р.) з виплатою грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 березня 2021 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 106020000