Рішення № 95490758, 12.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2021 року № 520/231/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) від 28.12.2020 року №0084540432.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нею отримане рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) від 28.12.2020 року № 0084540432 на загальну суму 4643,6 грн. Фактичною підставою для прийняття вказаного рішення слугувала наявність недоїмки, яка виникла внаслідок сплати єдиного внеску до Державного бюджету, однак на помилковий (старий) рахунок відповідача. Позивач, вважає прийняте відповідачем рішення від 28.12.2020 року № 0084540432 протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, відтак підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Позивач скористався правом надання відповіді на відзив. Згідно змісту відповіді на відзив позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чугуївській ДПІ (м. Чугуїв) Головного управління ДПС у Харківській області з 06.04.2009 року, як фізична особа- підприємець, з 01.07.2017 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок, 1 група).

Починаючи з 01.07.2019 року був змінений рахунок Головного управління ДПС у Харківській області для зарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку із технічною помилкою, сплачені позивачем, за період 2 квартал 2019 року — 3 квартал 2020 року, суми єдиного внеску (за себе) у загальному розмірі 17040,48 грн. зараховані на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий ГУ ДПС у Харківській області, код 43143704, замість нового рахунку №UА318999980000355609204002029, відкритий ГУ ДПС у Харківській області, код 43143704.

16.10.2020 року позивачем була надана заява про перенесення помилково сплачених коштів на вірний рахунок в сумі 17 040,48 грн.

Судом встановлено, що 04.01.2021 року ОСОБА_1 отримано рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) від 28.12.2020 року № 0084540432 на загальну суму 4643,6 грн. (у т.ч. штраф — 1620,94 грн., пеня — 3022,66 грн.).

Фактичною підставою для прийняття вказаного рішення слугувала наявність недоїмки, яка виникла внаслідок сплати єдиного внеску до Державного бюджету, однак на помилковий (старий) рахунок відповідача.

Позивач, вважає прийняте відповідачем рішення від 28.12.2020 року № 0084540432 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішенням позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строки сплати податкових зобов`язань визначені ст. 57 ПК України, згідно з якою платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст. 31 ПК України).

За несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Зокрема, пунктом 126.1 ст. 126 ПК України регламентовано, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 2 статті 6 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Пунктом 1 ч. 10 ст. 9 цього Закону встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу .

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 вказаного Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить, що вищезазначені штрафні санкції та пеня застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку сплати суми єдиного внеску на невідповідний рахунок.

Судовим розглядом встановлено, що у спірних правовідносинах зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані позивачем вчасно, у встановлені законодавством терміни для здійснення такої сплати. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 року по справі №813/2487/17, від 10.04.2020 року по справі №821/844/17, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 11.11.2020 року по справі № 440/3955/20.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що вищевказана помилка була самостійно виправлена позивачем шляхом подання заяви до податкового органу про перерахунок помилково сплачених сум єдиного внеску на правильний рахунок відповідача.

Судом також зауважується, що зазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі №821/1897/17.

Суд погоджується з позицією позивача, що помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку з огляду на положення Бюджетного кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У даному випадку, на підставі встановлених обставин справи, невірне зазначення платником реквізитів рахунку не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.

Судом встановлено, що в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачене податкове зобов`язання, яке зараховано до відповідного бюджету. Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов`язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

Наведена правова позиція викладена у постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/1373/16 (адміністративне провадження №К/9901/19342/18) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яку суд враховує в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

У постанові від 23.10.2018 року у справі №203/2660/17 Верховний Суд відзначає, що у межах спірних відносин особу притягнуто до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску у той час, коли кошти зараховані на казначейський рахунок. Зазначена обставина не може бути кваліфікована як несвоєчасна сплата, оскільки кошти перераховано своєчасно хоча і на помилковий, але на казначейський рахунок органу доходів і зборів. Крім того, вина керівника підприємства у складі цього адміністративного правопорушення не встановлена та недоведена, сам факт помилкового перерахування коштів не доводить наявність вини позивача.

У постанові від 10.04.2020 року у справі № 821/844/17 Верховний Суд вказує на те, що «... зазначені штрафні санкції застосовуються у несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки дід час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів".

Як вже зазначалось, така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №821/1897/17.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також, представником позивача подане клопотання, в якому він просить суд стягнути на користь позивача понесені ним витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 1500,00 грн.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що відповідно до наданих представником позивача документів між позивачем та адвокатом Ситніком Олексієм Олександровичем 05.01.2021 року був укладений Договір про надання правничої допомоги.

Протоколом узгодження договірної ціни від 05.01.2021 року Сторони встановили, фіксований розмір гонорару Адвоката за надання правничої допомоги у дорученні скасування рішення від 28.12.2020 року № 0084540432, у сумі 1500,0 грн., що узгоджується з вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Також, з наданих представником позивача документів судом встановлено, що 22.02.2021 сторонами укладеного Договору підписаний Акт приймання-передачі робіт (наданих послуг), з детальним описом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), вартість яких складає 1500,0 грн. (тисяча п`ятсот грн. 00 коп.).

Вказана сума коштів сплачена ОСОБА_1 , як попередня оплата, 19.02.2021 шляхом зарахування коштів на банківський рахунок Адвоката (з використанням ключа до рахунку адвоката).

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять підстав для зменшення суми витрат на правничу допомогу, доказів на підтвердження неспівмірності витрат до суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги у справі №520/231/21 задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що їх сума була обґрунтованою, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 79, 134, 139, 241 – 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) від 28.12.2020 року №0084540432.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Клопотання представника позивача про стягнення на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 1500,00 грн. - задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12 березня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.