Рішення № 95490727, 02.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 р. № 820/5357/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Рижкова І.П.,

представника відповідача - Красникова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 04.05.2017 №2899009-1303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням з орендної плати з фізичних осіб № 2899009-1303 від 04.05.17 на суму 85261,11 грн., оскільки сума грошового зобов`язання, визначена в цьому рішенні, розрахована з порушенням чинного законодавства, а розрахунок коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі здійснений відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства щодо його розміру та без наявних для цього повноважень. Крім того, позивач зазначив, що відповідач прийняв та направив спірне податкове повідомлення-рішення поза межами встановлених ПК України строків, відповідачем не складався та не направлявся на адресу позивача розрахунок податкового зобов`язання до спірного податкового повідомлення-рішення, відсутність якого позивач вважає самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 № 2899009-1303.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2020 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 року у справі №820/5357/17 скасовано.

Справу передано на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року справу прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що податковий орган діяв в межах повноважень та на підставі діючого законодавства, а несвоєчасне направлення податкового повідомлення-рішення позивачу не обмежило його прав, оскільки строк сплати податкових зобов`язань обчислюється з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, у відповіді на відзив позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність, викладених у відзиві на позов доводів відповідача, підтримавши свою правову позицію, викладену в позовній заяві.

В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що доводи позивача, викладені в його відповіді на відзив є необґрунтованими, оскільки розрахунок орендної плати, формування та направлення спірного податкового повідомлення рішення, контролюючим органом здійснено відповідно до чинних норм податкового законодавства, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову.

В додаткових поясненнях позивач посилався на порушення відповідачем строку направлення спірного податкового повідомлення-рішення, що є очевидним порушенням відповідачем п. 287.2 ст. 287 ПК України.

В своїх додаткових поясненнях відповідач посилався на те, що податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за спірним рішенням ним сформовано правомірно з врахуванням суми орендної плати відповідно до договору оренди землі та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 04.05.2017 податковим органом – відповідачем по справі прийнято податкове повідомлення-рішення № 2899009-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 85261,11 грн. (а.с. 9).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за його оскарженням.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Порядок встановлення, нарахування, сплати та відповідальність за порушення порядку перерахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності визначаються Законом України “Про орендну землі” від 06.10.1998 № 161-XIV та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата)

Згідно з п.п 10.1.1 п 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно, до складових якого в силу приписів п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України входить плата за землю.

Відповідно до п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст.269 Податкового кодексу України до платників податку віднесені землекористувачі.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності має статус місцевого податку.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі” визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

У відповідності до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 (в редакції до 01.01.2017). У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115 (в редакції з 01.01.2017).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (абзац 5 пункту 289.2 статті 289 ПК України).

З аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування. Дані про нормативну грошову оцінку земельних ділянок оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Тобто, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до абз. 1 п. 58.1 ст. ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено певний факт.

З аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що розрахунок суми податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки з фізичних осіб відноситься до компетенції органів державної фіскальної служби, а коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі – до повноважень Держгеокадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2006 між позивачем, громадянином ОСОБА_1 , та Харківської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення-землі промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5462 га, строком дії до 01.03.2031, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в Державному реєстрі земель від 29.08.2006 за № 240667100049 (а.с.19-22).

Відповідно до п.п. 5, 9– 13 вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1029377 грн. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківський області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою № 2574/06 від 19.04.2006 року становить: 2006 рік: 2184,08 гривень (дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні вісім копійок); з 2007 року: 3165,33 гривень (три тисячі сто шістдесят п`ять гривень тридцять три копійки). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платіжне доручення або квитанція мають містити в кодовому рядку обов`язкову інформацію про помер державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за яку справляється плата, та строк, за який здійснюється платіж. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції – щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 10 укладеного позивачем договору оренди також передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з п. 289.3 ст. 283 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми ПК України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 12.01.2017 за № 6-28-0.22-442/2-17 повідомила Державну фіскальну службу України, що за інформацією Державної служби статистики України (лист від 10.01.2017 № 11.1-03/2-17) індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4%; коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік -1,703; 1997 рік-1,059; 1998 рік-1,006; 1999 рік-1,127; 2000- 1, 182; 2001 - 1,02; 2005 рік -1,035; 2007 рік-1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік-1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06. (а.с.42-43).

Відомості зазначені листах від 12.01.2017 за № 6-28-0.22-442/2-17 та від 10.01.2017 № 11.1-03/2-17 є загальнодоступними для всіх платників податків, організацій, підприємств та позивачем не спростовані.

Отже, посилання представника позивача на те, що значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, застосовані при здійсненні розрахунку орендної плати, були визначені неуповноваженим органом – відповідачем по справі, не відповідає дійсності, оскільки спростовується зібраними у справі доказами.

Крім того, пунктом 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386, Держгеокадастр подає щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, в тому числі, про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Тобто, зазначена вище інформація необхідна для обчислення і справляння плати за землю надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру з врахуванням пункту 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386.

Протилежного позивачем не доведено.

В пункті 5 Договору оренди землі від 29.08.2006 року зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1029377 грн.

Вказані положення договору є чинним, будь-яких змін до них не вносилось, що позивачем також не заперечується.

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 29.08.2006 року №240667100049 складає 3165,33 грн. (за 12 місяців – 37983,96 грн.).

Судом встановлено, що сума податкового зобов`язання розрахована відповідачем наступним чином: 37983,96 грн х 1,028 (Кі 2007 року) х1,152 (Кі 2008 року) х 1,059 (Кі 2009 року) х1,0 (Кі 2010 року) х1,0 (Кі 2011 року) х1,0 (Кі 2012 року) х1,0 (Кі 2013 року) х 1,249 (Кі 2014 року) х1,433 (Кі 2015 року) = 85261,11 грн.

Відповідно до п. 289.2 ст. 283 Податкового кодексу України при розрахунку орендної плати були використані коефіцієнти нормативно грошової оцінки землі з дати проведення такої оцінки.

Тобто, податковим органом сума податкового зобов`язання розрахована з врахуванням суми орендної плати відповідно до договору оренди землі та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, що відповідає вищезазначеним положенням Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено обов`язок органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування – орендарів земельних ділянок, а не відповідача по справі. По-друге, наявна у відповідача інформація щодо укладеного та діючого у 2017 році договору оренди земельної ділянки позивача жодним чином не спростована позивачем та його представником в ході розгляду справи; показники щодо орендованої земельної ділянки, використані відповідачем при проведенні розрахунку податкового зобов`язання, не спростовані позивачем.

На підставі викладеного, форма, в якій відповідачем отримано інформацію щодо діючого договору оренди землі, не створює підстав для визнання протиправним нарахованого податкового зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо посилання позивача на те, що при проведенні вказаного розрахунку відповідачем застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2008, 2014 та 2015 роки з порушенням приписів абзацу четвертий пункту 289.2 статті 289 ПК України, оскільки враховано коефіцієнти, вищі за 115 відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 289.2 статті 289 ПК України, в редакції чинній до 01.01.2017, у разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, внесено зміни до статті 289 ПК України в частині застосування величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, зокрема, абзац четвертий пункту 289.2 статті 289 ПК України викладено у наступній редакції: “У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115”.

Вказані зміни до статті 289 ПК України набули чинності з 01 січня 2017 року, відповідно були враховані Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру при розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель у січні 2017, що підтверджується листом від 12.01.2017 за № 6-28-0.22-442/27-1.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним звернення Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або іншій нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, розповсюдження дії нової редакції абзацу четвертого пункту 289.2 статті 289 ПК України на правовідносини, які мали місце до набрання чинності цією редакцією закону, тобто до 01 січня 2017 року, зокрема на 2008, 2014 та 2015 роки, суперечить ст. 58 Конституції України, оскільки внесені зміни не стосуються питання пом`якшення або скасування відповідальності особи.

З огляду на зазначене, посилання позивача на те, що контролюючим органом були порушені вимоги ПК України при обчисленні орендної плати, а саме нібито взяті до розрахунку завищені коефіцієнти індексації за 2008, 2014 та 2015 роки, суперечить вищенаведеному.

Твердження позивача про те, що податковим органом пропущено встановлений абзацом 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строк (до 1 липня поточного року) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами по справі, що спірне податкове повідомлення – рішення було надіслано позивачу 15.09.2017 року, тобто через два с половиною місяця після спливу встановленого пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строку та отримано позивачем 10.10.2017 року.

Проте, суд відмічає, що пропуск податковим органом встановленого абзацом 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строку (до 1 липня поточного року) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №804/4231/16 (К/9901//40891/18).

Щодо посилання представника позивача на таку підставу для скасування податкового повідомлення – рішення від 04.05.2017 №2899009-1303, як нескладання та ненадіслання розрахунку сум податкового зобов`язання до податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до абз. 6, 7 п. 58.1 ст. Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що розрахунок суми податкового зобов`язання до податкового повідомлення-рішення був складений головним державним ревізором-інспектором Л.М.Токар, копія вказаного розрахунку залучена до матеріалів справи. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні та наданого відзиву встановлено, що разом із податковим повідомленням-рішення вказаний розрахунок не надсилався.

Відповідно до абз. 7 п. 58.1 ст. Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254 (далі за текстом – Порядок № 1204), затверджено форму податкових повідомлень-рішень, які складаються податковими органами, зокрема, додатком 1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (пункт 2 розділу II) затверджено податкове повідомлення-рішення форми “Ф”.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 1204, в редакції чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Аналізуючи встановлені обставини та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що форма спірного податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам ПК України, а відсутність розрахунку свідчить про невідповідність дій податкового органу при направленні податкового повідомлення-рішення позивачу приписам податкового законодавства щодо направлення вказаного додатку платнику податку, однак зазначене порушення жодним чином не впливає на законність та правомірність рішення фіскального органу по нарахуванню позивачу сум податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки з фізичних осіб.

Отже, не надіслання розрахунку позивачу разом із спірним податковим повідомленням-рішенням, як того вимагають положення п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, не може однозначно свідчити про неправомірність прийняття самого податкового повідомлення-рішення, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Посилання позивача та його представника на невідповідність кількості цифр у номері спірного податкового повідомлення-рішення вимогам п.8 розділу ІІ Порядку № 1204 також не є підставою для скасування спірного повідомлення-рішення, оскільки є суто технічною вимогою для його оформлення, не впливає на обсяг прав та обов`язків позивача, не спростовує ані розміру визначеного податкового зобов`язання, ані повноважності органу, що його прийняв.

Також, суд критично ставиться до посилання позивача та його представника на те, що наслідком порушення строку нарахування податкового зобов`язання з орендної плати та несвоєчасного надіслання податкового повідомлення-рішення позивачу, є те, що зазначена у податковому повідомленні–рішенні сума коштів не може вважатися податковим зобов`язанням, а відтак не підлягає сплаті відповідно до норм ПК України, з огляду на те, що, форми зміни строку сплати податкового зобов`язання чітко визначені ПК України у вигляді відстрочки та розстрочки сплати податкового зобов`язання, вказані приписи є чіткими та не дозволяють множинного тлумачення прав чи обов`язків платника податку чи контролюючого органу. Також вказані приписи не мають жодного відношення до спірних правовідносин щодо несвоєчасного прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення позивачу, оскільки їх не регулюють.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, складення та направлення з запізненням податкового повідомлення-рішення позивачу не призвело до порушення його прав, оскільки строки виконання податкового обов`язку починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку. При цьому конфлікт інтересів, на який посилається позивач, в даному випадку відсутній, через що і застосування відповідної практики Європейського суду з прав людини щодо вимог до якості закону, зазначеної у позові, не є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення – рішення є обґрунтованим та правомірним, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення – рішення від 04.05.2017 №2899009-1303, що не спростовано позивачем, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 11 березня 2021 року.

Суддя Заічко О.В.