Рішення № 95490633, 11.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 р. № 520/17473/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 5000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач був платником транспортного податку. Станом на час звернення до суду відповідач має податковий борг у загальному розмірі 5000,00 гривень. Податковий борг відповідачем у добровільному порядку не сплачено, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі за правилами ст.262 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 було вчасно сплачено транспортний податок, а штрафні санкції, які нарахував позивач за несвоєчасну сплату зазначеного податку є протиправними.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що питання правомірності податкової вимоги не охоплюється предметом даного позову, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно наказу від 24.12.2020 №755 ДПС України розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п.1 постанови №893.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2020 внесено запис щодо державної реєстрації відокремленого підрозділу юридичної особи.

Таким чином, суд замінює первинного позивача Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 внесений до Державного реєстру фізичних осіб України за реєстраційним номером облікової картки НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України - платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Фізична особа ОСОБА_1 є платником транспортного податку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 на праві власності мав зареєстрований транспортний засіб MERSEDES-BENZ GL 350 CDI, 2013 року випуску, oб`єм двигуна 2987 куб. см., номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до приписів статті 267 ПКУ платником транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.2, 2.1 ст.267 ПК України є суб`єктами оподаткування.

Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку .

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій (митній) декларації, а у випадках, передбачених п. 54.3 ст. 54 ПКУ, обов`язок визначення суми грошових зобов`язань платника податків покладено на контролюючий орган, який згідно зі ст. 58 ПКУ реалізує такі повноваження шляхом надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати суми податкового зобов`язання встановлені ст. 57 ПКУ та складають 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, визначеного п. 49.18 ст. 48 ПКУ, або протягом такого ж строку за днем отримання податкового повідомлення-рішення. а у випадку оскарження - за днем узгодження.

Сума заборгованості обліковується в інтегрованих картках відповідача за відповідним платежем.

Як вбачається з висновків акту камеральної перевірки від 27.01.2020 №218/20-40-53-06/ НОМЕР_1 , податковим органом встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням (форма Ф) №18-13-04 від 17.05.2016, чим порушено абз. "а" п.п.267.8.1 п.267.8 ст.267 розділу ХІІ ПК України.

На підставі висновків вказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення №0011705306 від 24.03.2020 на суму штрафу у розмірі 5000,00 грн.

Судом, з відзиву на позовну заяву, встановлено, що ОСОБА_1 22.07.2016 було сплачено зобов`язання, яке виникло на підставі повідомлення-рішення (форма Ф) №18-13-04 від 17.05.2016 на розрахунковий рахунок, який зазначено в даному повідомленні-рішенні - 33216813700432.

В той же час, 19.01.2017 податковим органом було складено та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" №498-17, відповідно до якої, станом на 18.01.2017, сума податкового боргу ОСОБА_1 за узгодженими зобов`язаннями становить 25000,00 грн (транспортний податок з фізичних осіб).

Як було встановлено судом з матеріалів справи, та не заперечується податковим органом, при складанні податкового повідомлення-рішення (форма Ф) №18-13-04 від 17.05.2016, уповноваженою особою було допущено помилку при зазначенні реквізитів розрахункового рахунку, внаслідок чого, відповідачем було помилково сплачено суму грошового зобов`язання на інший рахунок.

Відповідачем, для належної сплати податкового зобов`язання, 28.02.2017 було складено заяву, в якій він просив контролюючий орган перевести сплачену на розрахунковий рахунок - НОМЕР_3 суму, на вірний рахунок - НОМЕР_4 .

Але, не зважаючи на всі дії відповідача, щодо погашення податкового боргу, позивачем було складено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2020 №0011705306. А в подальшому - сформовано податкову вимогу форми "Ф" №92296-53 від 05.06.2020.

09.06.2020 ОСОБА_1 надав до податкового органу заяву, в якій просив зняти неправомірно нарахований штраф в розмірі 5000,00 грн.

12.06.2020 листом №6600/С/20-40-53-06-24 контролюючий орган зазначив, що фактичне надходження коштів на погашення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з транспортного податку - 21.03.2017, тобто з порушенням строку його сплати, у зв`язку із чим позивачем правомірно нараховано штрафні санкції. Також зазначено, що у разі незгоди із зазначеною відповіддю, ОСОБА_1 має право звернутися зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення.

23.11.2020 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Головного управління ДПС у Харківській області щодо неправомірного накладення штрафу за несвоєчасну сплату транспортоного податку. В обґрунтування зазначеної скарги відповідач зазначив, що ним було вчасно сплачено грошове зобов`язання у сумі 25000,00 грн з транспортного податку - 22.07.2016 на розрахунковий рахунок, який було зазначено самостійно представником податкового органу в податковому повідомленні-рішенні. Доказів реагування подткового органу на зазначену скаргу, сторонами до суду не надано.

Вважаючи, що ОСОБА_1 не оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення №0011705306 від 24.03.2020, а тому сума податкового боргу є узгодженою та підлягає сплаті, позивач звернувся до суду для стагнення зазначеної суми в судовому порядку.

Не сплачені платником податків, у встановлений ПКУ строк, суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів покладено на органи державної податкової служби. Крім того. пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПКУ, на контролюючі органи покладено функцію застосування і своєчасного стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписи п. 87.11 ст. 87 ПКУ визначають, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податків-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що відповідачем було вчасно сплачено грошове зобов`язання, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення №18-13-04 від 17.05.2016 на суму 25000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №5883/з10 від 22.07.2016.

Таким чином, як з`ясовано судом, відповідачем було помилково сплачено суму транспортного податку на рахунок №33216813700432, у той час як слід було сплачувати на рахунок - НОМЕР_4 .

Судовим розглядом встановлено, що грошові кошти, які вибули з власності платника з підстав оплати транспортного податку з фізичних осіб, не були повернуті йому як надмірно чи помилково сплачені суми, а залишились у власності суб`єкта владних повноважень, а тому мають враховуватись саме як оплата транспортного податку.

Окремо суд зазначає, що після встановлення помилки посадової особи Головного управління ДПС у Харківській області у частині зазначення рахунку, заявою від 28.02.2017 позивач звернувся до ГУ ДПС у Харківській області щодо перерахування помилково сплачених коштів у сумі 25000,00 грн з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_4 .

Згідно з пунктами 36.1 та 36.5 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року (справа №826/11872/16, ЄДРСРУ № 88886024), від 26 березня 2020 року (справа №825/1700/18, ЄДРСРУ № 88431170).

Конструкція статті 109 ПК України передбачає, що порушення норм законодавства з питань оподаткування, що призвело до невиконання податкового обов`язку, може бути вчинено (1) платниками податків, (2) податковими агентами, (3) посадовими особами контролюючих органів.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених норм права, Верховний Суд у постановах від 21 травня 2020 року (справа № 826/14506/16), від 17 липня 2020 року (справа № 826/11107/17) дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення до відповідальності платника податків, який своєчасно та у належний спосіб вчинив усіх необхідних та залежних від нього дій для виконання свого податкового обов`язку, тоді як несвоєчасне його виконання відбулось саме внаслідок протиправної поведінки контролюючого органу.

Верховний суд виходив з того, що невиконання податкового обов`язку через протиправні дії чи бездіяльність контролюючого органу виключає вину платника податків і, як наслідок, можливість притягнення останнього до відповідальності. В іншому випадку платник податків повинен довести, що ним було вжито усіх необхідних та залежних від нього заходів задля своєчасного виконання покладеного на нього обов`язку, проте останній не був виконаний з об`єктивних причин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вживалися всі дії для сплати узгодженого податкового зобов`язання, так, подія внесення коштів для погашення боргу зі сплати транстпортного податку, відбулася 22.07.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією, з якої вбачається вчасна сплата узгодженого зобов`язання.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку для платника податків не настає відповідальність за несвоєчасне виконання податкового обов`язку, через те, що це сталося через протиправну поведінку третіх осіб, а саме - уповноваженим представником контролюючого органу невірно зазначено розрахунковий рахунок в податковому повідомленні-рішенні, а відповідачем вчинялися всі залежні від нього дії для його належного виконання.

За таких обставин, суд не заходить підстав для визнання юридично правильним та фактично вірним судження субєкта владних повноважень про несвоєчасну оплату позивачем транспорного податку у спірних правовідносинах, що потягло за собою негативний наслідок у вигляді накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 5000,00 грн за начебто порушений строк сплати грошового зобов`язання.

Щодо посилань позивача на те, що податковий борг є узгодженим, з огляду на те, що ОСОБА_1 не оскаржував у судовому порядку податкове-повідомлення рішення №0011705306 від 24.03.2020, то суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем вживалися заходи адміністративного оскарження нарахованих штрафних санкцій з транспорного податку, про що свідчить наявна в матеріалах справи скарга від 23.11.2020. В свою чергу, податковим органом не надано до суду доказів, яккі б спростовували хоча би той факт, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було надано відповідь ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскільки відповідач оскаржував податкову вимогу в адміністративному порядку, про що свідчить наявна в матеріалах справи скарга, відповідно зобов`язання є неузгодженим, а тому не набуло і статусу податкового боргу, що виключає право податкового органу направляти платнику податкову вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної вимоги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова