Рішення № 95490537, 11.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4089/20

11 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0076939-5404-1918 від 27.04.2020, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2020 року №007694395404-1918.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов`язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 8585,95 грн за 2019 рік, оскільки у її власності перебуває приміщення дільничної лікарні ветеринарної медицини, яке розташоване за адресою: смт Мельниця-Подільська, вул. Незалежності, 60. Позивач зазначає, що вказана будівля віднесена до будівель сільськогосподарського призначення. В силу приписів пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХIV цього кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, в тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Разом з тим, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у ПК України, застосовуються виключно для цілей глави 1 розділу ХIV цього кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо зазначено самим пп.14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України. З врахуванням вищенаведеного до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане положення не застосовується, оскільки відноситься до розділу XII «Податок на майно» ПК України. При цьому немає значення, чи займається особа підприємницькою діяльністю, чи ні. А в цілях застосування норми пп. «ж» пп.266.2.2 ст.266 ПК України при визначенні будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у господарській діяльності необхідно дотримуватись вимог Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. В додаткових обґрунтуваннях позовних вимог позивач також зазначила, що Мельнице-Подільська селищна рада встановила ставку місцевого податку на 2019 рік - 0,000 для об`єктів нерухомого майна сільськогосподарського призначення. З метою врегулювання спору позивач зверталася до відповідача із заявою у якій вказала про безпідставність прийнятого рішення, однак з отриманого листа від 17.02.2021 року №2197/6/19-00-24-04/3661 слідує, що ГУ ДПС в Тернопільській області відсутні підстави для проведення перерахунку податкового зобов`язання.

Ухвалою від 15 грудня 2020 року відкрито провадження у справі.

04 січня 2021 року представник відповідача подала до суду відзив у якому, серед іншого, вказала що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Нерухоме майно, яке є у власності ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до типу об`єкта: нежиле приміщення, загальна площа складає 591.50 кв.м. Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Кодексу, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до інформації щодо позивача, яка міститься в інформаційній системі «Податковий блок. Облік платежів», а саме: розділ «Реєстр об`єктів житлової нерухомості», відомо, що ОСОБА_1 має у власності два приміщення площею 591,5 кв.м та 732,20 кв.м. Згідно з п.266.4 ст.266 ПК України пільги надаються у разі, коли база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Отже, у даному випадку позивачці надана пільга і площа об`єкту нерухомості 591,5 кв.м. зменшилася на 180 кв.м. згідно абз. «в» п.266.4 ст.266 ПК України, що становить 411,5. Ставка податку для даного об`єкту становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр бази оподаткування. Тобто, сума податку складає 20,865 грн. х 411,5 кв.м. = 8585,95 грн. Проте, ОСОБА_1 оскаржує у судовому порядку (адміністративна справа №500/4090/20) податкове повідомлення-рішення, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на інший об`єкт нерухомості площею 732,20 кв.м., і у зв`язку із поданими уточнюючими документами, став відомий факт, що нерухомістю площею 732,20 кв.м., позивач не володіє, тому і пільга до неї не повинна застосовуватися.

Підпункт 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України визначає об`єкти нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України, згідно з яким, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державшого класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Однак, системне тлумачення даного пункту, свідчить про те, що законодавцем використано правову конструкцію, яка передбачає одночасно дві умови для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: 1) суб`єкт, який володіє об`єктами нерухомості повинен бути сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівлі, споруди) повинні використовуватися безпосередньо у сільськогосподарській діяльності таким сільськогосподарським товаровиробником. Як вбачається із матеріалів справи, позивач не здійснює підприємницьку діяльність у сільськогосподарській сфері, факту використання нежитлової будівлі у межах сільськогосподарської діяльності не підтвердив.

Ухвалою від 12 січня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів.

Ухвалою від 25 січня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою представника відповідача.

Ухвалою від 18 лютого 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою позивача.

Ухвалою від 02 березня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою представника відповідача.

В судове засідання позивач не з`явилася подала до суду заяву про розгляд справи без її участі у письмовому провадженні з врахуванням ч. 3 ст. 205 КАС України, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явилася, подала до суду заяву про відкладення судового засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2006, посвідченого приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Прокопович Л.П., позивач придбала приміщення дільничної лікарні ветмедицини площею 591,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано 14.07.2006.

Рішенням Мельнице-Подільської селищної ради від 27.06.2018 №2126 встановлено місцеві податки і збори на 2019 рік. Ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначено у додатку до цього рішення.

27.04.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0076939-5404-1918, яким позивачу нарахований податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна за 2019 рік у розмірі 8585,95 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду. Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мельнице-Подільської селищної ради від 27.06.2018 №2126 у 2019 році встановлено місцеві податки і збори. Ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначено у додатку до рішення Мельнице-Подільської селищної ради від 27.06.2018 №2126 .

У зв`язку з цим, 27.04.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0076939-5404-1918, яким позивачу нарахований податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна за 2019 рік у розмірі 8585,95 грн.

Обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, позивач вказує на те, що за приписами п. «ж» п.266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України нежитлова будівля, що їй належить, не оподатковується.

Суд такі доводи оцінює критично, з огляду на наступне.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо.

Згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Така правова норма введена в дію з 01.01.2019 згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Більш того, як зазначено в підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, ця пільга надається, окрім іншого, за умови, що такі сільськогосподарські будівлі та споруди не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.07.2006 № 11230551 належне позивачу нерухоме майно відноситься до типу «Приміщення дільничної лікарні ветмедицини».

Отже, об`єкт нерухомості, що належить позивачу на праві приватної власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, відноситься до будівель/споруд, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме: будівлі сільськогосподарського призначення інші (код 1271.9).

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, на думку позивача, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Насамперед суд зазначає, що застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Разом з тим, відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Одночасно суд зазначає, що звільнення від сплати такого податку підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Таким чином, пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується не всіх власників будівель сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

При цьому, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі 0304/1905/18.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 займається незалежною професійною діяльністю. Основним видом діяльності є «Діяльність у сфері права» (КВЕД 69.10). Тобто діяльність позивача не охоплюється визначеним податковим законодавством поняттям сільськогосподарського товаровиробника.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання у ній приміщення. Оскільки позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, він не може бути адресатом пільги, визначеної п. «ж» пп.266.2.2 пункту 266.2 ст.266 ПК України.

Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Додатком до рішенням Мельнице-Подільської селищної ради від 27.06.2018 №2126 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2019 році.

Відповідно до вказаного Додатку до будівель сільськогосподарського призначення (у тому числі і для будівель сільськогосподарського призначення за кодом 1271.9) ставка податку за 1 квадратний метр становить 0,000 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

У цьому Додатку в примітці до підкласу «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» (код 1271.9) зазначено, що об`єкти нерухомості, що кваліфікуються за цим підкласом звільняються/можуть звільнятися повністю або частково від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норми підпункту 266.2.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у 2019 році на території Мельнице-Подільської селищної ради належний позивачу об`єкт нерухомого майна був звільнений від оподаткування, а тому у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2020 року №007694395404-1918.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Баранюк А.З.