Ухвала суду № 95489713, 12.03.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 263/5011/20

№ 2/263/279/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Томілін О.М.,

за участю секретаря Астахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області перебуває цивільна справа за позовом АТ «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення вартості не облікованої електричної енергії в розмірі 9515,24 грн.

06 травня 2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також 06 травня 2020 року за клопотанням позивача на адресу ККП «Міське бюро технічної інвентаризації – Маріупольська нерухомість» та на адресу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради направлено запити щодо надання інформації щодо власників будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю з ККП «Міське бюро технічної інвентаризації – Маріупольська нерухомість» від 15.05.2020, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 частка на підставі договору дарування №1-1880 від 18.04.1989.

28.05.2020 до суду надійшла відповідь директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради №31.3-29957-31.1, у якій зазначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та його складові частини – єдина державна інформаційна система, яка належить Державі в особі Міністерства Юстиції України та відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради є лише користувачем системи та не є розпорядником відповідної інформації. Дійсним законодавством передбачена можливість отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власності або об`єкта нерухомого майна для посадових осіб органів судової влади. Запропоновано відкрити доступ до відомостей Державного реєстру та його складових частин як того передбачає законодавство.

05 червня 2020 року ухвалою суду було задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме ухвалено витребувати з відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради (вул. Митрополитська, буд.39, м. Маріуполь, Донецька область, 87555) інформації щодо власників будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що на даний час доступу до результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації прав та отримання відомостей з Державного реєстру прав в електронній формі у судді немає. Ухвала направлена до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради для виконання та отримана 11.06.2020, що підтверджується поштовим повідомленням.

17 вересня 2020 року вищевказана ухвала повторно направлена до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради для виконання.

05 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов лист директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Пасько М.І. від 02.10.2020 №313-55344-31.1, з аналогічним змістом, викладеним у листі від 28.05.2020.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Частина 1 ст.258 ЦПК України до видів судових рішень відносить, зокрема, і ухвали.

Згідно з ч.ч. 2,4,6,7 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Отже, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

Тобто, невиконання судового рішення відповідальними посадовими особами юридичного департаменту Маріупольської міської ради зумовило затягування строків розгляду даної справи.

На підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають із трудових відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Аналіз фактичних обставин справи та норм процесуального закону, на переконання суду, дають можливість суду прийняти рішення про перехід від спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Оскільки відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради відмовив у наданні запитуваної інформації щодо власників будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та у виконанні ухвали суду, вказані докази можливо було витребувати у відповідача по справі.

Отже, задля забезпечення можливості реалізації принципу рівності та справедливого балансу між сторонами, згадуваного у рішеннях ЄСПЛ (пункти 30-33 рішення у справі Менчинська проти Росії, пункт 53 у справі Мартіні проти Франці), враховуючи заявлені позивачем клопотання про витребування доказів та про допит в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд вважав необхідним перейти до спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Таким чином, ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2020 року вирішено перейти від розгляду даної цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судові засідання, призначені на 04.03.2021 року, 12.03.2021 року, представник позивача не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, підтвердженням чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення щодо повідомлення про дати судових засідань 04.03.2021 року та 12.03.2021 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), а також у постанові від 22.01.2021 у справі № 450/1805/18, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні представника позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим причини неявки останнього до суду визнані неповажними, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Суд також звертає увагу, що позивачем у справі є підприємство АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з великим штатом співробітників та юридичним відділом, яке, на переконання суду, в будь-якому випадку мало змогу забезпечити явку свого представника в судові засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 257 ЦПК України, суд роз`яснює, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. ст. 3, 158, 257 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду, шляхом подачі її безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Суддя О.М. Томілін