Рішення № 95489297, 11.03.2021, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № Справа № 530/130/21

Номер провадження 2/530/142/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В. , за участі секретаря Стрілець Л.Г. , представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за довіреностями – ОСОБА_3 розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агроекологія» про усунення перешкод у користуванні власністю – земельними ділянками,-

ВСТАНОВИВ :

28.01.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Зіньківського районного суду із позовом до Приватного підприємства «Агроекологія» про усунення перешкод у користуванні власністю – земельними ділянками.

З позову вбачається, що позивачі визнані потерпілими у кримінальних провадженнях ОСОБА_2 № 12016170170000083 – внесеному до ЄРДР 11.03.2016 року а ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016170170000546 внесеному в ЄРДР від 02.12.2016 року. Оригінали документів знаходяться, вказують позивачі, один примірник договорів знаходиться у відповідача, а інші у кримінальному провадженні за №12016170170000083 до якого приєднано кримінальне провадження № 12016170170000546. Оригінали експертних висновків знаходяться також у кримінальній справі.

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ – ПЛ № 051645 ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 4, 59 га яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0016 , згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ – ПЛ № 051644 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 59 га яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0017.

До 2016 року ПП Агроекологія користувались земельними ділянками , переконуючи що вони раніше підписали договір оренди землі , не маючи примірників договорів вірили представникам ПП Агроекології , проте вимагали надати їм примірники договорів , тільки у 2016 році підприємство видало позивачам оригінали договорів по одному примірнику кожному, з цих договорів вбачалося , що вони укладені 16.01.2008 року .

Договір з ОСОБА_2 зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 23.04.2010 року за № 041055500976 , договір з ОСОБА_1 зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 19.07.2010 року за № 04105551900 . Про те позивачі стверджують , що ці договори не підписували , тому звернулись до поліції із заявами про порушення кримінальних проваджень та надали слідчим зразки підписів . Згідно висновку експерта № 1160 від 16.06.2016 року по кримінальному провадженні № 12016170170000083 підпис у графі «Орендодавець» , що у договорі оренди землі від 16.01.2008 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою .

Згідно висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року по кримінальному провадженні № 12016170170000546 підпис у графі «Орендодавець» , що на зворотній стороні 2 -го аркуша договору оренди землі б/н від 16.01.2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою . Отже стверджують позивачі , що працівники ПП Агроекології підробили їхні підписи та здали договори на реєстрацію . Зважаючи на ці факти вони неодноразово звертались до відповідача з проханням скасувати державну реєстрацію та повернути їм земельні ділянки, але на останнє 04.12.2020 року прохання підприємство не зреагувало та чинить постійні перешкоди у користуванні їм їхньою землею і на сьогодні земельні ділянки ПП Агроекологія використовує на свій розсуд і не сплачує власникам орендної плати , судова тяганина продовжується із 2016 року. Вказують, що звертались до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовами про визнання договору недійсним у 2016 році. Позов ОСОБА_1 рішенням Зіньківського районного суду справа № 530/1730/16-ц був задоволений , постановою Полтавського апеляційного суду рішення першої інстанції було скасовано на тій підставі, що позивач не вірно вибрав спосіб захисту і у задоволенні позовних вимог було відмовлено , рішення апеляційної інстанції набрало чинності . Позов ОСОБА_2 судом не розглянутий. Позивачі вказують , що сторона відповідача постійно затягувала розгляд справи , що підтверджується ухвалою Верховного Суду України і вони із 2016 року не можуть розпоряджатись своєю власністю, тому ще раз звертаються до суду і прохають усунути перешкоди шляхом повернення земельних ділянок визнавши не укладеними договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія» зареєстрований 19.07.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області й договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія» зареєстрований 23.04.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області .

29.01.2021 року ухвалою судді відкрито загальне позовне провадження , підготовче судове засідання призначено на 17.02.2021 року. 17.02.2021 року підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з тим, що до суду не повернулись рекомендовані повідомлення про вручення сторонам судових повісток, та було відкладено на 01.03.2021 року. До суду 23.02.2021 року повернулось рекомендоване повідомлення від сторони відповідача з повідомленням про розгляд справи у підготовчому засіданні на 17.02 2021 року з відміткою «адресат відмовився» .( том 1 а.с.60-61) Через електронний суд на адресу суду 01.03.2021 року надійшла заява від ОСОБА_4 про вступ у справу як представника відповідача ПП Агроекологія та надати доступ до електронної справи , враховуючи те, що у підсистемі «Електронний суд» ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа , а не як представник ПП «Агроекологія» , та враховуючи що представником не були надані документи які б підтверджували повноваження належним чином клопотання та заяви які надійшли через підсистему «Електронний суд» не розглядались. 02.03.2021 року на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, ухвали та копії позовної заяви з додатками стороні відповідача на 01.03.2021 року відповідачу по справі ПП «Агроекологія» з якого вбачається, що останні повідомлені 23.02.2021 року .( том 1 а.с. 207) . 01.03.2021 року в підготовче судове засідання з`явився представник позивачів ОСОБА_3 , сторона відповідача в судове засідання не з`явились , повідомлені належним чином 23.02.2021 року . Ухвалою суду було закрито підготовче провадження та розгляд справи призначено на 11. 03.2021 року . 03.03.2021 року та 04.03.2021 року ухвалою судді розглядались заяви про відводи судді які надійшли від сторони відповідача ПП «Агроекологі» Г. Лук`яненка , 05.03.2021 ухвалою судді був залучений представник від сторони відповідача ПП «Агроекологія» Мельников Д.О.

11.03.2021 року в судове засідання з`явився представник позивачів Моторний Ю.С. який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та діє за довіреностями , позивачі в судове засідання не з`явились , повідомлені належним чином , сторона відповідача ПП «Агроекологія» в судове засідання не з`явились , повідомлені належним чином , до суду через канцелярію суду надали ряд заяв , а саме : заява про допуск до підсистеми «Електронний суд», заява про призначення обов`язкової психолого- психіатричної експертизи для позивачки ОСОБА_2 , заява про виклик судового експерта Свириденка В.В. та витребування оригіналу доказу ,а саме про витребування від сторони позивачів оригіналу висновків експертиз , заява про виклик свідка ОСОБА_2 , заява про надання копії позовної заяви з додатками , заява про надання оригіналів доказів , а саме зобов`язати позивачів надати в матеріали справи та для ознайомлення оригінали спірних договорів , оригінали звернень до відповідача з проханням надати екземпляр спірного договору з доказами направлення , оригінал інформації про доходи позивачів з податкової служби , оригінал квитанції про сплату адвокатських послуг та докази сплати адвокатом податків з отриманого від позивача гонорару , заява про визнання явки позивача обов`язковою та допит позивача в якості свідка , заява про застосування позовної давності , і заява про визнання доказу недопустимим , які були розглянуті в судовому засіданні до початку розгляду справи по суті та вирішені протокольними ухвалами , окремими ухвалами в нарадчій кімнаті та клопотання про застосування позовної давності та заява про визнання доказу недопустимим - ухвалено розглянути при винесенні рішення по справі. Також до суду 04.03.2021 року надали відзив з додатками та підтвердження що направили його стороні позивача , але оплата за пересилку була покладена на сторону одержувача . ( том 2 а.с.35 ). Як пояснив представник позивачів ОСОБА_3 його довірителі , які є пенсіонерами не мали коштів на отримання поштової кореспонденції яка коштувала близько 100 гривень , та не мали змоги отримати її , але він ознайомився із матеріалами справи і прохав не брати до уваги відзив взагалі, оскільки відповідно до пп . 4 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана ( надана) одночасно з надісланням ( наданням) відзиву до суду, а цього виконано не було то суд не має права приймати відзив. Також представник позивачів ОСОБА_3 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи рекомендовані повідомлення з яких вбачається, що сторона позивачів повідомляли також паралельно із судом сторону відповідача про розгляд справи судом . Також прохав приєднати до матеріалів справи копії експертних висновків які завірені слідчим , також прохав приєднати до матеріалів справи Постанову Верховного Суду України у справі № 530 /1730 /16-ц від 16.12.2020 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПП «Агроекологія» про визнання правочину недійсним , ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.04.2019 року у задоволенні заяв від 15.06.2018 року та 25.06.2018 року ПП «Агроекологія» про забезпечення позову відмовлено . Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.10.2019 року апеляційні скарги ПП «Агроекологія» на ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.04.2019 року визнано неподаними та повернуті заявнику та стягнуто в дохід держави штраф у розмірі 3842 гривні , за наявних обставин суд дійшов висновку про наявність підстав вважати апеляційні скарги неподаними та повернути їх , крім того суд вважав , що ПП «Агроекологія» систематично вчиняє дії , спрямовані на затягування розгляду справи , подаючи кожного разу апеляційні скарги без додержання вимог ЦПК України , не сплачуючи судовий збір , не виконуючи вимог ухвал суду про необхідність усунення недоліків , навмисно не отримуючи кореспонденцію , такі дії заявника є зловживанням своїми процесуальними правами , що фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи впродовж розумних строків та є підставою для стягнення в дохід держави штрафу як заходу процесуального примусу. ПП «Агроекологія» подана касаційна скарга на постанову апеляційного суду , в своїй постанові Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про зловживання ПП «Агроекологія» своїми процесуальними правами , яке не повідомляло суд про будь які обставини , які можуть зробити неможливим отримання ними листа, або про можливу зміну свого місцезнаходження , провадження у справі заявник тривалий час не цікавився , заяви про повідомлення його СМС повідомленням не надавало, тому використовує надані йому процесуальні права на свою користь для того , щоб затягнути час розгляду справи за своїми ж апеляційними скаргами та справу за пред`явленим до нього позовом в цілому, та залишив касаційну скаргу без задоволення . Представник позивачів ОСОБА_3 також прохав долучити до матеріалів справи та врахувати Ухвалу Верхового Суду від 22.02.2021 року з якої вбачається, що постанова Полтавського апеляційного суду від 12.11.2020 року якою рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним було скасоване на тій підставі , що позивачем не було вибрано ефективного способу захисту свого порушеного права і у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а ПП «Агроекологія» оскаржила цю постанову і вищевказаною ухвалою ВС України касаційна скарга була повернута ПП «Агроекологія» і визнана неподаною, тобто вище зазначена постанова Полтавського апеляційного суду набрала чинності. Вказав, що орендної плати позивачі від «ПП Агроекологія» не отримують , а останні використовують земельні ділянки і на сьогодні . Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити, також прохав допустити рішення до негайного виконання, правом на відповідь на відзив не скористаються.

З відзиву на позовну заяву вбачається , що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПП Агроекології про визнання договору оренди землі недійсним, справа № 530/1291/16-ц , а також відповідач зазначає , що в суді перебуває цивільна справа № 530/1730 /16-ц за позовом ОСОБА_1 яким останній оскаржує укладений договір між сторонами, що позивачі зловживають своїми процесуальними правами оскільки вимоги тотожні , тотожне обгрунтування та тотожні безпідставні міркування позивачів, які перебувають у шлюбі , діють узгоджено та мають намір змінити головуючого по справі суддю шляхом маніпуляції та зловживанням процесуальними правами. ПП «Агроекологія» вказують , що визнаючи укладеними і чинними договори 2001 року сторони за будь яких обставин не учиняли дії які б спростовували його неодноразове поновлення та пролонгацію , поєднану з безперервним , законним , відкритим та сумлінним володінням відповідачем земельною ділянкою , очевидно зазначає відповідач , що позивачі добровільно передали земельні ділянки відповідачу у 2001 році і не учиняли жодних дій з повернення цієї ділянки отримуючи за неї орендну плату згідно з умовами укладених договорів оренди землі. За обставин викладених позивачами у позовних заявах справах № 530 /1291 /16-ц та № 530/1730/16-ц вказують ,( що ПП «Агроекологія» не ознайомлені зі змістом позовних заяв у цій справі ) у 2007, у 2013 , у 2019 роках орендні відносини , засновані на договорі оренди укладеному у 2001 році , поновлювались на наступний шестирічний період . Звертають увагу суду на той факт, що позивачі не вимагають виплати орендної плати , чим підтверджують систематичне одержання орендної плати , натомість ПП «Агроекологія» сумлінно доглядає земельні ділянки кожного позивача чим поліпшує її стан з урахуванням наявного у підприємства статусу органічного виробника і з урахуванням наведеного вважають, що подання позивачами позову має неправомірну мету – порушення прав ПП «Агроекологія» , посилаються що у матеріалах справи № 530/1730/16-ц - 28.04.2017 року до суду були подані заяву від ОСОБА_1 заява від 13.04. 2015 року угода щодо умов сплати орендної плати за землю від 16.01.2008 року , яка датована 18.07.2015 року , заява від 15.07.2014 року , угода щодо умов сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку від 15.07.2014 року на виконання п. 9 договору , додаткова угода щодо умов сплати яка датована 02.01.2013 року та інші. Вказують, що ці самі документи ПП «Агроекологія» надає суду і зараз у цій справі. Отже , вже 02.01.2013 року позивач був обізнаний про факт укладання договору оренди землі від 16.01.2008 року. , що убачається зі змісту підписаного позивачем примірника додаткової угоди. Факт укладення додаткової угоди до спірного договору оренди землі не спростований і свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності . Також відповідач зазначає, що експертні висновки по кримінальних провадженнях не можуть бути належними доказами у цивільній справі , оскільки виконані не для подання до суду та прохають надати ці висновки для огляду у судове засідання, прохають звернути увагу , що позивачка ОСОБА_2 звернулась до ПП Агроекології із заявою 20.07.2016 року про виплату їй орендної плати у розмірі 13 329 гривень 66 копійок за зданою нею в оренду земельною ділянкою та отримала орендну плату , що засвідчується особистим підписом, тому прохали відмовити у позові та в додатках надали копії заяв та копії додатків до договору оренди землі . ( том.2 а.с. 6-35)

Судом встановлено , що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ – ПЛ № 051645 ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 4, 59 га яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0016 , згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ – ПЛ № 051644 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 59 га яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0017( том 1 а.с. 35, 36 ) , позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані потерпілими у кримінальних провадженнях ОСОБА_2 № 12016170170000083 – внесеному до ЄРДР 11.03.2016 року ОСОБА_1 № 12016170170000546 внесеному в ЄРДР від 02.12.2016 року, яке приєднане до кримінального провадження №12016170170000083 ( а.с. 37- 40) позивачі звертались до відділу у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з проханням скасувати державну реєстрацію договорів оренди ( а.с. 3) , позивачам повідомлено що державна реєстрація здійснюється державними реєстраторами ( а.с 4), відповідно до договору оренди землі від 16.01.2008 року між ПП «Агроекологією» та ОСОБА_2 зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 23.04.2010 року за № 041055500976 вбачається, що договір укладений на 25 років , предметом договору є земельна площею 4, 59 га яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 5-10) , відповідно до договору оренди землі від 16.01.2008 року між ПП «Агроекологією» та ОСОБА_1 зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 19.07.2010 року за № 04105551900 вбачається, що договір укладений на 25 років , предметом договору є земельна площею 4, 59 га яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 11-14) . Згідно висновку експерта № 1160 від 16.06.2016 року по кримінальному провадженні № 12016170170000083 підпис у графі «Орендодавець» , що у договорі оренди землі від 16.01.2008 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою . ( а.с. 15- 17) , згідно висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року по кримінальному провадженні № 12016170170000546 підпис у графі «Орендодавець» , що на зворотній стороні 2 -го аркуша договору оренди землі б/н від 16.01.2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою . ( а.с. 18-21) . З описової частини рішення Зіньківського районного суду від 25.02.2020 року справа № 530/1730/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП Агроекології про визнання правочину недійсним вбачається, що суд досліджував оригінал висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР від 02.12.2016 року за № 12016170170000546 щодо обставин справи зазначено, що 01.12.2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 жителя с. Ставкове Зіньківського району Зіньківського району Полтавської області з приводу того, що невідома особа підробила його підпис у договорі оренди земельної ділянки від 2008 року, укладеного із ПП «Агроекологія». У висновку вказано, що підпис у графі «орендодавець», що на зворотній стороні 2 аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою ( кримінальне провадження №12016170170000546 а.с. 31-34), оглянувши оригінал договору оренди від 16.01.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством "Агроекологія " в особі директора Лубенця Василя Петровича, зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської філії ДП "Центру ДЗК при Держкомземі України" 19.07.2010 року за № 041055501900, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроекологія", третя особа відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про визнання правочину недійсним, підлягають до задоволення. ( а.с. 22-27) , з висновку експерта № 1160 від 16.06.2016 року про обставини справи вбачається, що 11.03.2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від громадянки ОСОБА_2 жительки с. Ставкове Зіньківського району Полтавської області про те, що у 2008 році невідома особа підробила її підпис в договорі оренди земельного паю , що належить останній ,з метою встановлення обставин , що мають значення для кримінального провадження і призначена дана експертиза , на експертизу надані договір оренди землі б/н від 16.01.2008 року та інші документи а також умовно - вільні зразки підпису ОСОБА_2 , експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. ( а.с. 15-17) відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 12.11.2020 року справа № 530 /1730/16-ц вбачається, що в описовій частині Постанови колегія суддів зазначила, що оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 ( орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах , що в ньому викладені , підтверджується категоричним висновком експерта від 16.11.2016 року за № 353 у кримінальному провадженні , внесеному до ЄРДР від 02.12.2016 року за № 12016170170000546 , то такий договір є неукладеним . Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки , яка є предметом договору оренди , а не визнання такого правочину недійсним , як обгрунтував позивач , отже позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів із відповідними позовними вимогами , з огляду на те, що судом першої інстанції повно та встановлено обставини справи , проте допущено неправильне застосування норм матеріального права , судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в зв`язку із обранням неефективного способу захисту. ( а.с. 29-32) 04.12.2020 року позивачі звернулись до відповідача з пропозицією добровільно за взаємною згодою невідкладно вирішити спірні проблеми про повернення земельних ділянок та зняття іх з реєстрації ( а.с.33- 34) ,позивачі звертались із клопотанням про звільнення їх від сплати судового збору та підтвердили доходи ( а.с. 41-43) звернулись із позовом та прохали усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5321386000:00:031:0017 та ОСОБА_2 у кристуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5321386000:00:031:0016 шляхом повернення земельних ділянок визнавши не укладеними договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_1 та ПП Агроекологією зареєстрований 19.07.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області та договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_2 та ПП Агроекологією зареєстрований 23.04.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області . ( а.с. 1-2)

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно врахувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

При зверненні із позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прохають визнати неукладеними договори , посилаючись на те, що договори ними не підписувалась , умови та строки їх не погоджувались , та також прохають усунути перешкоди шляхом повернення земельних ділянок .

Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи , а саме в матеріалах справи маються копії експертних висновків , оригінали яких знаходяться у кримінальному провадженні , з яких вбачається що підписи від імені орендодавців виконані не ними , а іншими особами , цей висновок підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 12.11.2020 року справа № 530 /1730/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП Агроекології про визнання договору оренди землі недійсним . Також суд зазначає, що ці експертні висновки сторона відповідача не оскаржувала , а вони були розглядом в суді де ПП Агроекологія також була відповідачем - в часі із 2016 року в цивільних справах за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вибрали не ефективний спосіб захисту свого порушеного права , що також вказав Полтавський апеляційний суд в своїй постанові . Відповідно до ст. 82 ЦПК України – обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої , у якій беруть участь ті самі особи щодо якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом , суд приходить до висновку що спірних договорів земельних ділянок позивачі не підписували , відповідно, з істотними умовами договору – а саме строку дії договору не погоджувалися , тому спірні договори не є укладені і їх не потрібно визнавати такими.

Тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання договорів неукладеними не тому , що це не так , а тому , що вони не укладались і це було встановлено в судовому засіданні ,

Твердження відповідача, що договори пролонговувались із 2001 року , коли вони були укладені строком на 6 років і таким чином існують у правовому полі і на цей час - не знайшло свого підтвердження , оскільки в договорах від 16.01.2008 року зазначено , що строк їх становить 25 років , що ніяк не узгоджується із обраною позицією сторони відповідача , що вони пролонговувались кожні 6 років як трактувалось в умовах договору 2001 року про що йшла мова в цивільному позові коли ОСОБА_1 звернувся до суду вибравши неефективний спосіб захисті. Також суд не бере до уваги заяви та додаткові угоди які були підписані позивачами по справі , які надала сторона відповідача , оскільки предметом спору у даній справі є факт підписання договорів оренди не власниками земельних ділянок , а іншими особами , також розглядом справи не були факти сплати орендної плати , хоча сторона відповідача на свої твердження в отриманні орендної плати позивачами доказів не надала і не спростувала твердження позивачів , що орендна плата їм не виплачувалась ПП Агроекологією.

Стосовно заяви відповідача ПП «Агроекологія» про застосування строку позовної давності , то суд зазначає, що в Постанові ВП Верховного Суду від 16 червня 2020 р. у справі № 145/2047/16-ц, в якій серед іншого підкреслюється, що суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Крім того ВС підкреслив, що позовна давність не застосовується при поданні негаторного позову, право на такий позов діє протягом усього часу тривання порушення прав власника земельної ділянки , тому строк позовної давності в даній справі суд не застосовує.

Виходячи зі спірних правовідносин, що виникли між сторонами по даній цивільній справі, на виконання положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст.41 Конституції України.

У рішенні у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття «майно» у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення».

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, зокрема, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже , враховуючи вище , що сторона відповідача на сьогодні використовує земельні ділянки , що сторона відповідача сама визнає та зазначає це в своїх поясненнях , які їм власники не передавали в оренду , суд прийшов до висновку що існує спір між позивачами і відповідачем , а саме що сторона відповідача на відсутність у неї правових підстав використовує земельні ділянки позивачів і що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 останній раз звертались до підприємства у грудні 2020 року із листом про повернення їм земельних ділянок , але останні не відреагували - задоволенню підлягають заявлені вимоги частково , а саме - про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення позивачам .

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 266 , 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агроекологія» про усунення перешкод у користуванні власністю – земельними ділянками – задовольнити частково .

2.Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер : 5321386000:00:031:0017 ОСОБА_1 - шляхом її повернення .

3.Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер : 5321386000:00:031:0016 ОСОБА_2 шляхом її повернення .

4.В іншій частині позовних вимог – відмовити .

5.Стягти з відповідача ПП «Агроекологія» » КОД ЄДРПОУ 24089080 с. Михайлики Шишацького району Полтавської області судовий збір в сумі 1816 ( одна тисяча вісімсот шістнадцять ) гривень на користь держави .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_5 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1

Відповідач Приватне підприємство «Агроекологія » КОД ЄДРПОУ 24089080 с. Михайлики Шишацького району Полтавської області

Повний текс рішення виготовлено 12.03.2021 року

Суддя О.В. Ситник