Ухвала суду № 95489177, 11.03.2021, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4827/16-ц

Провадження № 2/362/39/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

"11" березня 2021 р.

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Марчука О.Л.,

при секретарі – Берковській Д.С.,

за участю прокурора – Радька О.Г.,

представника відповідача – Супруна І.І.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області розгляд цивільної справи за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології ростин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення, державного акту, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказаний позов.

Представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з відсутністю у прокурора повноважень на подачу даного позову.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.

Вирішуючи клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 ЦПК України (в редакції чинній на 30.09.2016 року) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України (в редакції чинній на 30.09.2016 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на 30.09.2016 року), встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення і інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на 30.09.2016 року), наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України (в редакції, чинній станом на 30.09.2016 року), а саме: абзаци 2,3 ч.2 ст.45 ЦПК України передбачають: «Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.»

Відповідно до п.3 ч.3 ст121 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 30.09.2016 року) передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до ч.7 ст.121 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 30.09.2016 року) у разі пред`явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Станом на сьогодні наведені вище положення ч.3, ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не зазнали змін та залишаються чинними.

Наведені вище норми ст.1, ч.1 ст.3, ч.2 ст.45, ч.7 ст.121 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 30.09.2016 року) тепер містяться в ст.2, ч.1 ст.4, ч.4, 5 ст.56, ч.5 ст.175 ЦПК (в редакції чинній станом на сьогодні).

У Постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 645/7199/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду 26.05.2020 року під час розгляду справи № 912/2385/18 дійшла наступних висновків:

«Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.»

У Постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм права:

«Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»); - наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»); - прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача; - оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах; - якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.»

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 зробила такий висновок «Саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо)».

Аналогічні висновки були зроблені й у інших постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16, 17, 18 квітня 2019 року у справах № 925/650/18, № 923/560/18, № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, а також у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2016 року прокурор, звертаючись до суду, вказував на те, що його звернення до суду із зазначеним позовом спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення до державної власності земельних ділянок що знаходились в користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та були передані у власність ряду громадян, в яких в подальшому придбав частину земель відповідач ОСОБА_1 .

З матеріалів справи видно та не заперечувалося сторонами, відсутність будь-яких доказів інформування позивачів у порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про вибуття спірних земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з моменту прийняття рішення Глевахівської сільської ради Васильківського району Київської області від 16.03.2010 р. чи з моменту видання державних актів право власності на земельні ділянки і до моменту звернення прокурора до суду з даним позовом (30.09.2016 року).

Вказане на думку суду свідчить про передчасне звернення прокурора до суду з позовом без попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, тобто без дотримання порядку встановленого ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Таким чином, оскільки позовну заяву від імені заінтересованих осіб подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, суд приходить до висновку, що позов слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257 – 261 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду – задовольнити.

Позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології ростин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення, державного акту, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення – 12 березня 2021 року.