Рішення № 9548856, 05.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/10105.03.10 За позовом          Закритого акціонерного товариства Страхової Компанії "Арма", м. Київ до          Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії",

          м. Київ

Про          визнання договору поруки недійсним

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Кибальник А.Р. - пред. по довір.

Від відповідача          Шестюк О.М. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки №191-Н/07-П1 від 19.09.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовуються, зокрема, тим, що вказаний договір поруки був укладений зі сторони позивача не уповноваженою на те особою та без згоди вищого органу управління позивача – загальних зборів учасників. Крім того, позивач посилається на те, що без його згоди було збільшено зобов’язання по кредитному договору, за належне виконання якого поручився позивач, внаслідок чого збільшилась відповідальність позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.02.2010р.

В судовому засіданні 24.02.2010р. було оголошено перерву до 03.03.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 03.03.2010р. було оголошено перерву до 05.03.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на посвідчення Договору Приватним нотаріусом після перевірки особи громадян, які підписували Договір, встановивши їх дієздатність. Одночасно зазначив, що у разі якщо вчинення нотаріальної дії суперечить законодавству України нотаріус, відповідно до вимог ст.. 49 ЗУ "Про нотаріат" відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії, дотримуючись приписів діючої інструкції. Тому посилаючись на факт нотаріального посвідчення Договору, вважає його дійсним право чином. До того ж, у подальшому позивач вчинив дії щодо схвалення спірного Договору поруки, оплативши проценти за кредит. Щодо установчих документів та повноважень особи, вважає, що заступник голови правління позивача був наділений повноваженнями, мав необхідний обсяг повноважень, що не скасовувались і не обмежувались внутрішніми процедурами товариства, необхідними для реалізації при підписанні договору поруки. Письмовий відзив відповідача залучено до матеріалів справи.

Позивач надав письмові заперечення на відзив відповідача, які залучені до матеріалів справи.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого на даний час виступає Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», у якості кредитора, та Приватним підприємством «Фінінвест», у якості позичальника, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 91-Н/07 (Кредитний договір).

          Як передбачено п.2.1. Кредитного договору, належне виконання позичальником зобов’язань по договору забезпечується, фінансовою порукою Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Арма».

          19.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ»та позивачем було укладено Договір поруки № 191-Н/07-П1, за умовами якого відповідач виступив кредитором, а позивач –поручителем.

          Згідно з п. 2.1. Договору поруки, поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за виконання боржником його зобов’язань, що випливають з Кредитного договору та можуть виникнути в майбутньому за Кредитним договором.

          Серед зобов’язань, за належне виконання яких поручився позивач, зокрема, наступні: зобов’язання повернути кредитору кредити, що надаються в межах невідновлювальної кредитної лінії за Кредитним договором з граничним лімітом кредитування 30047500 (тридцять мільйонів сорок сім тисяч п’ятсот) гривень 00 коп. (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України) відповідно до графіку, наведеного в п.8.1. Кредитного договору з кінцевим терміном повернення не пізніше 15 вересня 2017 року, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Кредитним договором та/або цим Договором –достроково; зобов’язання передбачені п.6 Кредитного договору, а у випадках передбачених законодавством та/або Кредитним договором та/або цим договором, сплачувати кредитору проценти за користування кредитом за Кредитним договором з розрахунку 17% (сімнадцять відсотків) річних з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених п.6 Кредитного договору; зобов’язання відшкодувати збитки, завдані кредитору невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань по Кредитному договору; зобов’язання сплатити кредитору неустойку (пеню, штрафи) за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по Кредитному договору у строки та розмірах, передбачених Кредитним договором; зобов’язання відшкодувати витрати кредитора по здійсненню його вимог, забезпечених заставою, у тому числі витрати, які понесені ним внаслідок утримання та збереження предмету застави, звернення стягнення на предмет застави (включаючи сплачені, чи такі, що підлягають сплаті податки, збори, платежі) та будь-які інші витрати кредитора, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язань по Кредитному договору.

          Встановлено, що Договір поруки був підписаний зі сторони позивача виконуючою обов’язки голови правління –Кочура Лолітою Альбертівною, яка на момент укладення Договору поруки перебувала на посаді заступника голови правління позивача.

          Головою правління Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Арма»є Пушкарьова Ганна Василівна, яка діє на підставі наказу по товариству від 11.11.2002 року № 29/1 та Статуту товариства.

          Позивач наголошує, що на момент укладення Договору поруки голова правління Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Арма»Пушкарьова Ганна Василівна перебувала на посаді і на робочому місці. Це засвідчується табелями обліку робочого часу по ЗАТ СК «Арма»за вересень 2007 року.

          Відповідач наводить доводи, про наявність наказу № 31/89 від 13.09.2007р. про відрядження Голови правління позивача та призначення виконуючим обов’язки –заступника голови правління –Кочур Л.А.

          Позивач в свою чергу, представляє суду журнали реєстрації наказів, які ведуться на товаристві позивача та акцентує увагу суд на те, що такий наказ не був зареєстрований, оскільки під № 89 зареєстровано наказ про відрядження Майстрюк М.В. та Краєвської Л.М.

Судом досліджено представлені оригінали журналів реєстрації наказів позивача. До матеріалів справи залучено копії та витяг із зазначених журналів, які безумовно посвідчують відсутність наказу на який посилається відповідач.

Суд приходить до висновку про відсутність в зазначеній реєстрації наказу, за яким на заступника голови правління покладалися обов’язки голови правління. До того ж як зазначалось вище, Голова правління перебувала на робочому місці.

Наведені протиріччя в представлених доказах не вказують на підстави, які б надавали права та повноваження заступнику голови правління на підписання спірного договору.

          Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу чи повноважень, згідно з чинним законодавством, може бути оспореним.

Вивченням статуту позивача встановлено, що управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління, ревізійна комісія. Перелік органів управління при цьому є вичерпним.

          Ч.2 ст. 98 Цивільного кодексу України передбачено, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш яку 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

          Статті 553, 554 Цивільного кодексу України встановлюють правові підстави і зміст відповідальності поручителя перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

          Враховуючи вимоги ст. 554 Цивільного кодексу України, відповідальність позивача перед кредитором за зобов’язаннями боржника є солідарною, оскільки Договором поруки не встановлено субсидіарної відповідальності.

          Відповідно до змісту Договору поруки, Кочура Л.А., яка діяла від імені позивача поручилась за виконання зобов’язання, сума якого становить 30047 500 (тридцять мільйонів сорок сім тисяч п’ятсот) гривень.

          Позивачем надано довідку про балансова вартість майна позивача станом на момент укладення Договору поруки, тобто –на 19.09.2007р., яка складала на той час 2265 687 (два мільйони двісті шістдесят п’ять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 32 коп.

          Таким чином, Кочура Л.А. поручилась за виконання зобов’язання на суму, яка становить більше 50 % майна позивача без згоди на те загальних зборів учасників позивача, що є порушенням ст. 97 ЦК України.

          До матеріалів справи залучено копію посадової інструкції заступника голови правління позивача, якою являлась Кочура Л.А. на підставі наказу № 116/1-к від 10.11.2005 року, відповідно до якої останній не надано повноважень на вчинення угод від імені товариства позивача.

          Загальні вимоги щодо цивільної дієздатності та щодо чинності правочинів встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 1. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

          Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Як передбачено ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

          Судом досліджувались протоколи загальних зборів учасників (акціонерів) позивача за період часу, у який було укладено спірний Договір поруки, і встановлено, що вищий орган управління позивача не надавав згоди на укладення зазначеного договору.

          Крім того, позивач наводить пояснення, що 28 грудня 2007 року між ЗАТ «Банк НРБ»та ПП «Фінінвест»було укладено Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору.

          Відповідно до вказаного Договору № 1, п.6.3. Кредитного договору був викладений у наступній редакції «Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді і фактичну кількість днів у році по останній календарний день місяця включно».

          Таким чином, Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору передбачив зміну змісту зобов’язань основного боржника перед кредитором в сторону їх збільшення. Враховуючи те, що позивач поручився за належне виконання зобов’язання боржником за кредитним договором, будь-які зміни таких зобов’язань, що призводять до збільшення відповідальності позивача, повинні здійснюватись за його згоди. У випадку зміни такого зобов’язання без згоди поручителя, порука припиняється, як це встановлює ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Доводи зазначені відповідачем про належні повноваження особи, що підписувала Договорі поруки не можуть бути прийняті судом до уваги, як і посилання відповідача на схвалення дійсності укладених умов.

          Викладення нової редакції в зв’язку з внесенням змін до кредитного Договору вказує на припинення поруки за описаних обставин і по суті відповідачем факт припинення поруки не оспорюється.

          Відповідач не надав суду належних доказів, які б спростовували позовні вимоги та підтверджували правомірність його заперечень проти позову.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 203, 215, 241, 559 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним Договір поруки № 191-Н/07-П1, укладений 19.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого на даний час виступає Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», та Закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Арма».

3.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»(01034, м. київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «Арма»(01033, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 52, код ЄДРПОУ 21265671), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 85 (вісімдесят п’ять) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан