Рішення № 95488100, 12.03.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2021 року м. Ужгород№ 260/4412/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1556 про визнання бездіяльності протиправною дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1556 (89601, Закарпатської область, м. Мукачево, вул. 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, 4, ЄДРПОУ 07792042), в якому просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду; 2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1556 щодо не нарахування та невиплати мені індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року; 3. Зобов`язати військову частину А1556 нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року; 4. Зобов`язати військову частину А1556 надати довідку - розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року; 5. Звільнити мене від сплати судового збору під час розгляду справи як учасника бойових дій.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 2013 року по 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження військової служби отримала статус учасника бойових дій, була звільнена з військової служби у запас та виключена зі списків особового складу військової частини з 23 лютого 2017 року. Під час проходження військової служби не отримував індексації грошового забезпечення. Вважає, що відповідачем, протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, під час проходження позивачем військової служби. Оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, а тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства України щодо соціальних стандартів і нормативів. Позивач зазначає, що індексація доходів громадян, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, сума індексації грошового забезпечення є однією із складових грошового забезпечення і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що нарахування та виплати індексації відповідач зазначив, що в січні 2016 року - лютому 2017 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Відтак, військова частина не могла виплатити індексацію грошових доходів позивачу за вказаний період, у зв`язку з цим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач проходила військову службу у військовій частині А1556 (а.с. 7, 8).

17 травня 2018 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій Серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

Наказом командира військової частини А1556 від 23 лютого 2017 року № 42 із 23 лютого 2017 року позивач виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (а.с. 9).

12 жовтня 2020 року позивач звернувся із рапортом до військової частини А1556 в якій просив виплатити їй належної індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року (а.с. 12).

Листом командира військової частини А1556 за № 150/53/1526 від 15 жовтня 2020 року на заяву позивача від 12 жовтня 2020 року, позивача було повідомлено, що у період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року індексація грошового забезпечення не здійснювалась та відповідно не нараховувалась, у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України та одночасно позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за вказаний період (а.с.а.с. 13, 14).

Позивач вказує, що та у період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року вона не отримувала індексації грошового забезпечення, виплата якої є законодавчо визначеним обов`язком роботодавця.

Відтак, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за її несвоєчасну виплату, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із статтею 9 частинами 1-4 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі по тексту - Закон України № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону України № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 абзацу 8 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справ, що індексація грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року не нараховувалась та відповідно не виплачувалась позивачу.

За таких обставин дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період є протиправними.

Оскільки, судом встановлено, що при невиплаті індексації заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Відтак позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1556 (89611, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. 128 гірсько-піхотної бригади, 4, код ЄДРПОУ 07792042) про визнання бездіяльності протиправною дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1556 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року.

Зобов`язати військову частину А1556 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 23 лютого 2017 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяС.Є. Гаврилко