Ухвала суду № 95487930, 11.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/1231/21

категорія 108010100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ; приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, до Міністерства юстиції України, треті особи, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «АГРОФІРМА-ДОДОЛА»; ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28 грудня 2020 року №4522/5 про задоволення скарги ОСОБА_3 від 15.12.2020 та скасування реєстраційної дії від 11.12.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що йому стало відомо, що 28 грудня 2020 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ №4522/5 про задоволення скарги, яким скаргу ОСОБА_3 від 15.12.2020 було задоволено повністю. Зокрема, вказаним наказом вирішено скасувати реєстраційну дію від 11.12.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.Є. щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА». Позивач вважає, що вищевказаний наказ Міністерства юстиції України, яким скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657, є протиправним, а отже підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) осіб та залучено до участі у справі третіх осіб.

1 березня 2021 року на адресу суду від представника третьої особи ПП "Агрофірма-Додола" надійшла заява про вступ у справу як представника вх. №10222/21.

Крім того, 1 березня 2021 року від представника третьої особи ПП "Агрофірма-Додола" на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі вх. №10227/21. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки її належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи та клопотання представника третьої особи про закриття провадження, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за №113693.

Відповідно до умов зазначеного договору дарування, ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 майнові права власника (засновника) на Приватне підприємство «АГРОФІРМА-ДОДОЛА», ідентифікаційний код юридичної особи 35907907, місцезнаходження: Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський район, будинок 9, що відповідають 50% (п`ятдесяти відсоткам) внеску (вкладу) до статутного капіталу підприємства, що у грошовому виразі становить у розмірі 100,00 грн.

11 грудня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було проведено реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА». Вказаною реєстраційною дією було змінено співвласників ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».

28 грудня 2020 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ №4522/5 про задоволення скарги, яким скаргу ОСОБА_3 від 15.12.2020 задоволено повністю. Зокрема, вказаним наказом вирішено скасувати реєстраційну дію від 11.12.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.Є. щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».

Не погоджуючись із вказаним наказом відповідача ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з частиною 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України 3. підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів першої інстанції належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такою суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, про визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04), фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом (Zand v. Austria № 7360/76).

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

За змістом частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не с підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних, судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового оскарження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких с обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли па підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства:

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Звертаючись до державного реєстратора для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про підприємство, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, позивач реалізовував повноваження у сфері управління корпоративними правами підприємства.

Отже, звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За своєю природою такі правовідносини носять майновий, приватно-правовий характер і не належать до сфери публічно-правових відносин. При цьому, вимоги позивача та доводи, якими такі вимоги обґрунтовані, не стосуються захисту його прав, свобод га інтересів у сфері публічно-правових відносинах.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не робить цей спір публічно-правовим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №640/2614/19.

Як встановлено, з матеріалів справи реєстраційна дія, скасована наказом Міністерства юстиції України, була вчинена на підставі договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства ''Агрофірма-Додола", і спірні правові відносини виникли caме щодо правомірності переходу частки у статутному капіталі цього товариства до іншої особи, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що зазначена справа не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися у порядку господарського судочинства, а тому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд роз`яснює позивачу право на звернення з цим позовом у порядку господарського судочинства (за правилами Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі №240/1231/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), треті особи, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ); приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 35, номер свідоцтва 8679), до Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), треті особи, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» (код ЄДРПОУ 35907907, 74360, Херсонська область, Бериславський р-н, с.Новорайськ, вул.Бериславська, 9); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду у порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін