Рішення № 95487739, 12.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 р. Справа№200/1432/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшов адміністративний позов адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії, зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість пенсії з 01 липня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у відповідача як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Однак, пенсія позивачу з 01 липня 2017 року року не виплачується, вважає такі дії протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права.

Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 16 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача копії та докази.

10 березня 2021 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплата пенсії позивачу зупинена з 01.07.2017 року на підставі інформаційного обміну між органами Пенсійного фонду України з органами соціального захисту населення щодо інформації про внутрішньо переміщених осіб. Разом з тим зазначив, що позивач не звертався до управління щодо поновлення виплати пенсії. Також, відповідач вказав, що позивачем пропущений процесуальний строк для звернення з адміністративним позовом, оскільки вважає, що позивачу стало відомо про порушення свого права саме з 01 липня 2017 року а звернулась з позовною заявою лише 09 лютого 2021 року, тому пропущений шестимісячний строк який передбачено ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України . Щодо вимоги про зобов`язання виплатити заборгованість по пенсії, що виникла з 01 липня 2017 року зазначив, що на даний час Кабінетом Міністрів України не розроблено окремий порядок щодо виплати доплат за минулий період тому дану вимогу позивача виконати неможливо. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне

Позивач - ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВД МУ УМВС України в Донецькій області, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 28 вересня 2015 року №2331003007, контактна адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ: 20490012, юридична адреса: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 158-б, є суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа з 01 вересня 2014 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та згідно довідки від 04 березня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії з 01 липня 2017 року. Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Згідно пояснень відповідача, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено на підставі обміну інформацією між органами пенсійного фонду та соціального захисту населення, згідно якої позивач вибула в інший район. Рішення про припинення виплати пенсії позивачу пенсійним органом не приймалося.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачеві з 01 липня 2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, згідно ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

Так, згідно пояснень відповідача виплату пенсії припинено оскільки рішенням управління соціального захисту населення Розівської РДА Запорізької області від 14 червня 2017 року № 5 скасовано дію довідки про взяття на облік ОСОБА_1 та внесено відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази про внутрішньо переміщених осіб по Розівському районі.

Суд зауважує, що норми ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування такої підстави не містять. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання пенсіонера є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

До того ж, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Окрім того, суд зауважує, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.

У рішенні по справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).

Конституцією України закріплено право кожного громадянина щодо свободи пересування. Таким чином, не знаходження позивача за місцем проживання/перебування не може бути підставою для припинення виплати пенсії.

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

При цьому, відсутність фінансування та встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

За таких обставин, беручи до уваги надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Стосовно тверджень відповідача щодо пропущеного позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV пенсія позивачу підлягає виплаті з моменту її припинення.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії, та зобов`язання відновити нарахування та виплату пенсії позивачу та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з моменту її припинення.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає законодавчо обумовленими вимоги позивача щодо допуску рішення суду до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №50707.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та сплатити заборгованість з пенсії, починаючи з 01 липня 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова