Ухвала суду № 95487574, 11.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 березня 2021 року Справа 160/17308/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та витребування додаткових доказів у справі №160/17308/20 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 351435,91 грн. з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 03.03.2021 року.

11.03.2021 року на адресу суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій відповідач також просить:

- витребувати у позивача документи Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, що стали підставою донарахування по акту перевірки №14331/04-361305\ НОМЕР_1 від 23.03.2018 року;

- в зв`язку з складністю справи розглянути справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

Розглянувши клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

В свою чергу, розгляд адміністративних справ в порядку загального позовного провадження визначений частинами третью-четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких за загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі “Ахеп v. Germany”, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року “Varela Assalino contre le Portugal”, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Суд вважає, що відповідач, встановленим порядком розгляду даної справи, не обмежений у своїх процесуальних правах, у свободі наданні суду доказів та заперечень щодо обставин викладених у відзиві на позов, у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, підстав для проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд не вбачає.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів у даній справі, а саме документів Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, що стали підставою донарахування по акту перевірки № 14331/04-361305\ НОМЕР_1 від 23.03.2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі закріплено як принцип здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Згідно вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є стягнення податкового боргу.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернення до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0179201305 від 18.05.2018 року, під час розгляду якого судом повинно бути з`ясовано підстави донарахування податкових зобов`язань за актом перевірки № 14331/04-361305/ НОМЕР_1 від 23.03.2018 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача про витребування додаткових доказів в даній справі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 80, 257, 260, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та витребування додаткових доказів у справі №160/17308/20 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Серьогіна