Ухвала суду № 95487396, 12.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

12 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/50/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1141 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити ді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Військової частини 1141 (далі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості не отриманого речового майна за весь період проходження військової служби та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна за весь період проходження військової служби.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 було відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

10.02.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду.

Вказане клопотання обґрунтовано наступним.

Згідно пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Наказом командира військової частині 1141 (по стройовій частині) від 12.03.2019 № 50 позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Водночас позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 04.01.2021, тобто після закінчення місячного строку для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

До клопотання, серед іншого, відповідачем додано докази його надіслання позивачу.

Позивачем не надано суду жодних заперечень щодо вказаного клопотання.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду, при цьому судом враховано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини 1141 (по стройовій частині) від 13.02.2019 № 50 прапорщика ОСОБА_1 звільнено відповідно до підпункту «Д» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 07.03.2019 № 18 о/с через службову невідповідність.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі – КАС України) визначено: позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За загальним правилом початком перебігу строку є день, коли особа дізналась або повинна була (могла) дізнатись про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники, що свідчить про презумпцію можливості та обов`язку особи цікавитись та бути обізнаною про свої права та стан їх дотримання з боку інших осіб, а відтак незнання особою про порушення її права, і, як наслідок, незвернення за його захистом до суду, не є самодостатньою та поважною причиною.

Позивач з липня 2001 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині 1141 Національної гвардії України у військовому званні «прапорщик». Вказане дає підстави для висновку, що, будучи професійним військовослужбовцем, позивач повинен був знати про своє право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Відтак, місячний строк звернення до суду у спірних правовідносинах почав свій перебіг з 14.02.2019 (наступний день після звільнення позивача) і, відповідно, закінчився 14.03.2019.

При цьому суд зазначає, що при наявності об`єктивних (таких, що не залежать від волі особи) причин дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, позивач повинен довести поважність та реальність таких причин в силу приписів статті 77 КАС України, відповідно до яких, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас суд зазначає, що позивачем не наведено жодних пояснень щодо існування об`єктивних та непереборних обставин, які завадили позивачу звернутись до суду із позовом про захист своїх прав в межах встановленого строку на звернення до суду.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Також суд зазначає, що правові приписи, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду означають, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації суб`єктивного права особи на позов у публічно-правових відносинах. Встановлення таких строків дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, спонукає до своєчасного вчинення ними процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.

Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема суд звертає увагу, що у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 1141 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити ді, слід залишити без розгляду.

Керуючись пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 123, 180, 183, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного суду України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Військової частини 1141 про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 1141 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер