Рішення № 95487257, 10.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 березня 2021 р. Справа № 120/8652/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Козій О.В.,

представника позивача: Костриці В.С.,

представника відповідача: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 60 річного віку при наявності понад 27 років страхового стажу, в зв`язку з чим звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, рішенням №024550002135 від 08.07.2020 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.01.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.01.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що при дослідженні документів поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії було встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.1993 за №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110 (далі - Інструкція №58).

Зокрема, пунктами 2.1., 2.11. та 2.12. Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами; відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження; після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Проте, відповідні записи відсутні в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , що унеможливлює врахування відомостей, зазначених у ній, для обчислення трудового стажу.

Інших документів, окрім трудової книжки, які б підтвердили стаж роботи позивача до 01.01.1999 пенсійному фонду не надавалися. Тому, відповідно до поданих документів та враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж позивача склав 9 років 2 місяці 3 дні, що не дає права на призначення пенсії за віком, при цьому до стажу зараховано період проходження строкової військової служби та отримання допомоги по безробіттю

11.03.2021 позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача безпідставними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

В подальшому, ухвалою від 15.02.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку визначеному ст. 262 КАС України з викликом сторін у судове засідання призначене на 10.03.2021.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив від 11.03.2021, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи. Зокрема звернув увагу, на безпідставність посилань відповідача на положення Інструкції №58, як на підстав не зарахування позивачу до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.1976 по 01.01.1999 рік, зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки остання оформлялась в травні 1991 року, тобто до прийняття відповідної Інструкції.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Одночасно вказала, що заперечує проти задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, врахувавши позицію сторони відповідача наведену у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви позивач додав наступні документи: військовий квиток № НОМЕР_2 від 05.06.2020, довідку про зміну назви організації №575 від 12.05.2020, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, Паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 17.01.2000, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 20.05.1991.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №024550002135 від 08.07.2020 відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії через відсутність загального стажу робота - 27 років. За документами наданими для призначення пенсії загальний стаж зараховано страховий стаж набутий позивачем з 01.01.1999, який становить 9 років 2 місяці 3 дні.

Період роботи позивача з 01.01.1976 по 01.01.1999 рік не враховано до загального стажу, оскільки трудова книжка оформлена з порушеннями вимог Інструкції №58, а саме з огляду на відсутність початку документу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду зх даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Частиною 1 статті 24 цього Закону надається визначення правового терміну страховий стаж. Отже страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частин 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідачем до страхового стажу не враховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , зокрема: з 01.01.1976 по 01.01.1999, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.1993 за №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, а саме: в трудовій книжці не заповнений її початок (російськомовна частина трудової книжки).

Таким чином, до страхового стажу позивачу не враховані періоди її роботи до набрання чинності Законом України №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

До 01 січня 2004 року страховий стаж працівників обраховувався відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991, який набрав чинності 01.01.1992 на підставі постанови ВР України від 06.12.1991 за № 1931-XII.

Відповідно до частини 1 статті 56 цього Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України № 1931-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній відповідних записів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, при дослідженні документів поданих позивачем при подачі заяви про призначення пенсії відповідачем було встановлено, що трудова книжка позивача серії УКР №1089615 не відповідає Інструкції № 58, а саме: не містить початку документу.

Однак, з вказаними висновками відповідача суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 заповнена роботодавцем 20.05.1991. На час її заповнення, порядок ведення трудових книжок колгоспників було врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, і спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Відповідно до пункту 9 Основних положень заповнення трудових книжок і вкладишів до них виконується на тій мові, на якій ведеться діловодство в даному колгоспі. Якщо діловодство ведеться на мові союзної або автономної республіки, то трудова книжка заповнюється одночасно на мові даної республіки та на російській мові і завіряються обидва тексти.

Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

З дослідженого в судовому засіданні оригіналу трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 судом встановлено, що остання заведена 20 травня 1991 року. Зміст останньої свідчить, що вона має форму (бланки) двох друкованих текстів: перший (до половини книжки) - починається з російськомовного тексту бланку (сторінки 1 - 40), а далі (з половини) -Українськомовного тексту бланку.

Судом встановлено, що під час оформлення ОСОБА_1 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , його роботодавцем було заповнено україномовну частину трудової книжки колгоспника, Інформація зазначена на український мові і починається з її середини на сторінці 41 та закінчується на сторінці 63, що відповідає вимогам, зазначених вище Основних положень. Також, суд відмічає, що зазначена в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 інформація належним чином засвідчена печатками підприємства, на якому позивач здійснював свою трудову діяльність, містить відомості про кількість відпрацьованих позивачем трудоднів та не містить виправлень.

В контексті наведеного, суд також вважає за потрібне зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

За наведених обставин, суд дійшов до переконання, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 заповнена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час її оформлення. В свою чергу, прийняття нових нормативно-правових актів, якими внесено зміни до порядку оформлення трудових книжок, зокрема прийняття Інструкції №58, не повинно нести для позивача негативних наслідків при обчислення загального страхового стажу та реалізації ним права на призначення пенсії.

Відтак, на думку суду, відповідач при обчисленні страхового стажу позивача протиправно не врахував відомості про його трудову діяльність в період з 01.01.1976 по 01.01.1999, зазначену в поданій ним трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , що призвело до безпідставного неврахування до страхового стажу особи ряду періодів, та мало наслідком прийняття оскаржуваного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

За наведених обставин прийняте відповідачем рішення №024550002135 від 08.07.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів правомірності свого рішення №024550002135 від 08.07.2020 про відмову у призначенні позивачу пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 28.12.2020 за №0.0.1959838811.1 (а.с. 26).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №024550002135 від 08.07.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 12.03.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна